Правова характеристика дітей, що залишилися без батьківського піклування, порядок їх виявлення та влаштування

Діти, позбавлені батьківського піклування, – діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти.

Діяльність з питань виявлення, обліку та передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до дитячих будинків, шкіл-інтернатів різних профілів, на усиновлення, під опіку (піклування), здійснюють органи освіти.

Органи у справах сім'ї та молоді, служби у справах неповнолітніх здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку, та тимчасового влаштування безпритульних дітей, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що утримуються в державних дитячих закладах, на виховання в сім'ї, а також діяльність з інших питань, що належать до їх компетенції.

У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, працівники Міністерства внутрішніх справ України, працівники органів соціального захисту населення, житлово-експлуатаційних органів, навчальних закладів, інших організацій, а також громадяни, яким стало відомо про факт залишення дитини без опіки (піклування) батьків, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування за місцем знаходження дитини.

Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється через усиновлення, встановлення опіки, піклування та патронату.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Усиновленою може бути лише дитина до 18 років, хоча у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку, а дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення.

Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні. Проте, за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Така згода має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Без згоди батьків усиновлення дитини провадиться, якщо вони:

невідомі

визнані безвісно відсутніми

визнані недієздатними

позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

Для усиновлення дитини потрібна також згода самої дитини. Згода дитини на усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові. Дитина при цьому має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Проте усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв’язку з віком або станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення.

На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально. Без згоди другого з подружжя усиновлення дитини може бути проведене, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування.

Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть кримінальну відповідальність.

З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлю-вача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків.

Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.

Опіка, піклування встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування – над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. Опікун, піклувальник зобов’язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Він має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням її думки та рекомендацій органу опіки та піклування. Опіка встановляється над дітьми, які не досягли 14 років, а піклування – над дітьми у віці від 14 до 18 років.

За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.

За виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається за його домовленістю з органом опіки та піклування.

 

 

Сімейний кодекс України від 10. 01. 2002 № 2947-III (зі змінами і доповненнями від 10. 04. 2008 р.) // ВВР. – 2008. – № 24. – С. 230.

Шлюбно-сімейне законодавство // Савчук П. Основи правознавства: Посіб. для абітурієнтів /П. Савчук, Ю. Самойленко. – К., 2000. – С. 138-144.

Галюк В. В. Курс цивільного і сімейного права України (у питаннях і відповідях) : Навчальний посібник / В. В. Галюк, О. Х. Юлдашев. – К. : Міжнар. акад. упр. персоналом, 2005.

Котюк І. Сімейне право України // Котюк І. Основи правознавства. – К., 2002.

Ромовська З. В. Сімейний кодекс України: науково-практичний коментар. – К. : Юрінком-Інтер, 2003.

Сімейне право України: підручник / за заг. ред. В. І. Борисової та І. В. Жилінкової. – К. : Юрінком-Інтер, 2004.