Свідомість, її розлади

Свiдомiсть – найвищий ступiнь розвитку психiки, властивий лише людинi. У цьому значеннi застосовують поняття свiдомостi фiлософськi та iншi гуманiтарнi науки. В бiологiчних науках термiн свiдомiсть має бiльш вузьке значення. Свiдомiсть – це супутнє психiчним явищам вiдчуття їх переживання, це передумова кожного з психiчних процесiв, таких як мислення в його абстрактних формах, воля, вищi емоцiї. Свiдомiсть забезпечує зв'язнiсть, органiзованiсть, послiдовнiсть психiчного функцiювання, адекватнiсть вiдображувальної дiяльностi людини. Свiдомiсть як найвища форма психiчного певною мiрою порушена при наявностi таких розладiв як маячення, галюцинацiї. Однак iснує група психопатологiчних синдромiв, якi називають синдромами порушеної свiдомостi.

Критерiями порушеної свiдомостi є такi:

вiдчуженiсть вiд реального свiту, неможливiсть чiткого сприйняття оточуючих явищ або фрагментарнiсть сприйняття;

порушення орiєнтування у мiсцi, часi та/або власнiй особистостi;

нечiтке мислення, неможливiсть осмислення ситуацiї, незв'язне мислення або його вiдсутнiсть;

часткова або повна амнезiя подiй часу, коли спостерiгався розлад свiдомостi;

гостре виникнення та вiдносна короткочаснiсть цих станiв.

Розрiзняють непродуктивнi розлади (виключення) свiдомостi, продуктивнi (затьмарення), а також стани, якi посiдають промiжне положення. Клiнiчна картина непродуктивних розладiв свiдомостi вичерпується перелiченими ознаками. При продуктивних розладах свiдомостi крiм розладiв нечiткостi сприйняття та мислення, порушеного орiєнтування спостерiгаються продуктивнi психотичнi симптоми – галюцинацiї, маячнi iдеї, психомоторне збудження.

Синдроми виключення свiдомостi залежно вiд тяжкостi дiлять на оглушення, сопор, кому. Найлегший ступiнь непродуктивного розладу свiдомостi називають обнубiляцiєю (вiд грецької nubile – хмарка). При обнубiляцiї свiдомiсть час вiд часу стає менш ясною, нiби сонячне свiтло хмарного дня. При станi оглушення спостерiгається уповiльнення та збiднення психiчних реакцiй, мовний контакт з хворим можливий, але ускладнений через пiдвищення порогу сприйняття, недостатнє розумiння мови спiвбесiдника; орiєнтування буває недостатнiм. При сопорозному станi мовний контакт з хворим взагалi неможливий, однак зберiгаються рефлекторнi реакцiї на зовнiшнi подразники значної сили, наприклад, на больовi; збереженi зiничний та корнеальний рефлекси. При коматозному станi вiдсутнiй не лише мовний, але i рефлекторний контакт з хворим; спостерiгаються патологiчнi рефдекси, тобто такi, якi не властивi здоровiй людинi; порушено дiяльнiсть серцево-судинної та дихальної систем.

До синдромiв затьмарення свiдомостi належать делiрiй, онейроїд, аменцiя. При делiрiозних станах людина страчає здатнiсть орiєнтуватись в мiсцi та часi, при цьому збережено орiєнтування у власному «Я» (аутопсихiчне орiєнтування). Лежачи на лiкарняному лiжку, хворий говорить, що вiн зараз знаходиться у гастрономi, називаючи дату, помиляється на кiлька днiв, не може визначити час доби. Крiм цього виникають зоровi та слуховi галюцинацiї, якi мають всi ознаки iстинних. По завершеннi делiрiю спостерiгається не тотальна, а часткова амнезiя. Бiльш тяжкими станами є муситуючий та професiйний делiрiї. При муситуючому делiрiї (делiрiї з мурмотiнням) хворий не вiдповiдає на запитання, спостерiгається метушливе збудження iз стереотипними дiями. Мова тиха, являє собою мурмотiння. При професiйному делiрiї психомоторне збудження являє собою стереотипнопрофесiйнi дiї, вiдтворення автоматизованих навичок. Наприклад, прораб весь час вiддає команди «Майна! Вiра!», вигукує: «А ну, вiдiйди!» Тяжкi форми делiрiя є прогностично несприятливими. Делiрiй найчастiше спостерiгається при алкоголiзмi, деяких iнтоксикацiях, iнфекцiйних захворюваннях (сипний тиф, грип), при епiлепсiї.

Рiзновид делiрiя – онейроїдний стан, сноподiбний розлад свiдомостi. Характерне виникнення фантастичних уявлень, якi нагадують сновидiння, являють собою завершенi за змiстом картини, якi змiнюють одна одну, складаючи певний сюжет. Хворi вiдчуженi вiд дiйсностi, хоча в деяких випадках зберiгається подвiйне орiєнтування – хворий вважає, що вiн у лiкарнi, i водночас – на днi прiрви, стiни якої складенi з попелу. Амнезiї може не бути або вона буває неповною. Спостерiгаються онейроїдни стани прi шiзофренiї з приступоподiбним перебiгом, iнтоксикацiйних та органiчних психозах.

Найбiльш тяжкий iз синдромiв затьмарення свiдомостi – аменцiя, для якої характерне порушення всiх видiв орiєнтування, розгубленiсть, значнi розлади уваги, незв'язнiсть мислення, метушливе збудження. Оскiльки хворий може самостiйно пересуватись, вимовляє уривки речень, у спостерiгачiв може скластися хiбне враження про помiрну тяжкiсть хворобливого стану. Насправдi аменцiя виникає тодi, коли водночас дiють декiлька патогенних факторiв, наприклад, втрата кровi та черепно-мозкова травма.

Для проміжних розладу свiдомостi характернi раптовiсть виникнення, короткочаснiсть, раптовiсть завершення. Пiд час проміжних розладів свiдомостi вiдбувається нiби звуження свiдомостi, бiльшiсть об'єктiв оточуючого опиняються поза межами сприйняття, однак частина реальностi сприймається вiрно, i хворий зберiгає здатнiсть виконувати автоматизованi дiї, враховуючи наявнiсть окремих предметiв. Розрiзняють непродуктивнi та продуктивнi проміжні розлади свiдомостi, для останнiх характерна наявнiсть галюцинацiй та маячних iдей. По завершеннi проміжних станiв спостерiгається тотальна амнезiя. Якщо вихiд з стану порушеної свiдомостi вiдбувався поступово (iнодi вживають термiн лiтичний вихiд), амнезiя настає не одразу, а через деякий час. Така амнезiя називається ретардованою. До проміжних розладiв свiдомостi належить амбулаторний автоматизм – стан, у якому здiйснюється автоматичне пересування. Рiзновидами амбулаторного автоматизму – фуга, транс, сомнамбулiзм. При фузi хворий протягом секунд або хвилин бiжить без жодної мети; при трансi може здiйснювати подорожi, тривалiсть трансу може сягати кiлькох дiб. Сомнамбулiзм виникає пiд час фiзiологiчного сну, хворий також засинає по завершеннi епiзоду сноходiння, пiд час якого вiн недоступний для контакту; вранцi спогадiв про сомнамбулiзм, як правило, не лишається.

Проміжні розлади свiдомостi найбiльш характернi для епiлепсiї, однак виникають iнодi у вiддаленому перiодi черепномозкової травми, при iнфекцiйних захворюваннях, iнтоксикацiях, зокрема при патологiчному сп'янiннi. Проміжні стани можуть виникати також пiсля психiчної травми, розцiнюються як iстеричний психоз.

Усi стани порушеної свiдомостi дiагностуються шляхом спостереження та бесiди. Патопсихологiчне дослiдження при них є або неможливим, або недоцiльним.

 

 

Довідник лікаря-психіатра / за ред. Г. Л. Воронкова, А. Е. Видренко, І. Д. Шевчук. – К. : Здоров'я, 1986.

Жмуров В. А. Общая психопатология. – Иркутск: Издв-во Иркутского ун-та, 1986.

Зейгарник Б. В. Патопсихология. – Москва: Издв-во Моск. ун-та, 1986.

Карвасарский Б. Д. Медицинская психология. – Ленинград: Медицина, 1982.