Структура доходів населення

Доходи населення – грошовіта натуральні надходження громадян з різних джерел. Використовуються для задоволення їх особистих потреб, нетоварних витрат і приросту їх заощаджень.

Задачами статистики доходів є кількісні характеристики формування загального об’єму доходів населення, їх структури, розподілу між окремими групами населення та основних направлень використання.

Доходи населення бувають реальні і номінальні. Реальні – це узагальнені показники рівня життя населення, задоволення його матеріальних та духовних потреб. Номінальні – загальна сума грошових доходів без врахування виплат податків, зростання цін.

Доходи є основою платоспроможного попиту, заощаджень, інвестицій, податків, бюджету.

Грошові доходи

Грошові доходи населення – основний вид особистих доходів населення, отриманих у формі заробітної плати, пенсій грошових допомог, стипендій, тощо. Особистий дохід – один з найважливіших показників життєвого рівня громадян, що відображає їх фінансові та натуральні (в грошовій одиниці) надходження від усіх видів діяльності, при дослідженні доходів основним об'єктом є сім’я.

Сім’я – це складна, багатогранна система соціального функціонування людини і є найважливішим інститутом суспільства, який визначає його стабільність, економічний і духовний розвиток. Дохід сім’ї – це дохід, частина якого зароблена, а інша – ще не зароблена і знаходиться у розпорядженні громадян до сплати особистого прибуткового податку.

Заробітна плата – грошовий вираз вартості і ціни робочої сили. Визначається вартістю засобів існування, необхідних для її відтворення. Оплата праці – це трудовий доход, а разом із тим форма привласнення життєвих благ на основі участі в суспільному виробництві того чи іншого працівника і трудового колективу з урахуванням результатів їх праці.

Трансфертні платежі – це це надання населеню певної кількості грошей, товарів та послуг, які мають компенсаційне призначення або являють собю певну матеріальну допомогу згідно із діючим законодавством. Ці бюджетні затрати розраховані перш за все на збільшення доходів та рівня споживання малозабезпечених верств населення.

Показники статистики бідності

Бідність – роблема, яку успадковує і нове тисячоліття. Бідність – явище загальнолюдське: філософське і матеріальне, політичне і соціальне. Сучасна наука визначає бідність як неможливість внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманні конкретному суспільству в конкретний період часу. В якості оцінки бідності і її межі розраховується прожитковий мінімум, який представляє собою рівень доходу, який забезпечує купівлю науково обгрунтованого мінімального набору метаріальний благ і послуг для підтримання життєдіяльності людини.

Споживчий кошик – мінімальний набір продуктів харчування, нехарчові товари та послуги, які потрібні для зберігання здоров’я людини і забезпечення її життєдіяльності. Вона використовується для основних соціально-демографічних груп населення в цілому по Україні.

Найбільш загальним показником, який характеризує бідність, а точніше її поширеність в суспільстві, є коефіцієнт (рівень) бідності, або частка населення з низькими доходами по всьому населенню.

Індексація доходів населення

Індексація – це встановлений законодавством механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація є складовою частиною соціального захисту людей, спрямованого на підтримання купівельної спроможності доходів, які вони отримують. Індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території України, і не мають разового характеру: пенсії, стипендії, соціальна допомога (сім’ям з дітьми, по безробіттю, тимчасовій непрацездатності, тощо), оплата праці (грошове забезпечення), суми на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом або іншими ушкодженнями.

Індексації підлягають грошові доходи громадян у межах трикратної величини вартості межі малозабезпеченості.