Принципи соціологічного дослідження

 

 

Переважна більшість методів, використовуваних соціологом для вирішення того або ыншого завдання, спочатку було розроблено для інших потреб. Звичайно, будь-який математичний апарат досить «байдужний» до природи вихідних даних. З його допомогою можуть вирішуватися зовсім різні за змістом завдання. Проте соціологічні явища звичайно настільки складні ы унікальні, що не цілком добре описуються моделями, закладеними у відомих методах аналізу даних. Тому метод часто виявляється не адекватним характеру досліджуваних соціологом процесів. Результат його використання не може розглядатися як модель реальності. Інакше кажучи, методи аналізу даних перестають бути засобом вивчення соціальних явищ.

Щоб уникнути таких ситуацій, необхідна розробка певних методологічних принципів соціологічного дослідження. Їх дотримання дозволить останньому стати тим, чим воно і повинно бути в дійсності - ефективним «знаряддям праці» дослідника. Соціолог зобов'язаний не «застосовувати факторний (регресійний або який-небудь іншої) аналіз», а вирішувати поставлене завдання: вивчати структуру причинно-наслідкових відносин між спостережуваними змінними, виділяти типи об'єктів, які його цікавлять, знаходити приховані «пружини» (латентні змінні), які визначають поведінку цих об'єктів і т. д. Одне із призначень методологічних принципів - спонукати соціолога настільки творчо підходити до аналізу даних і вміло використовувати весь набір методів, щоб одержувані результати не вели його вбік від дійсності.

Однак реалізація такого підходу вимагає певної конкретизації. Вона може мати різні рівні спільності:

• відноситися до вирішення конкретного соціологічного завдання;
• відноситися до вирішення групи завдань;
• містити принципи вирішення всіх завдань.

З на останньому - методологічному - рівні і визначимо деякі загальні принципи, які відповідають послідовним стадіям застосування методів аналізу даних у соціології.

 

 

Переходячи від емпіричної до математичної системи об'єктів, тобто здійснюючи вимірювання у змісті теорії вимірів, необхідно чітко представляти склад емпіричної системи і характер модельованих відносин між її елементами. А це не завжди буває просто зробити в конкретній виникаючій перед соціологом ситуації.

Тип шкал, заданий «фізичним» способом одержання вихідної інформації, далеко не завжди збігається з тим, який повинен враховуватися при виборі математичного методу аналізу даних. Подібна розбіжність найчастіше виникає через те, що соціолог, спостерігаючи ознаку, фактично цікавиться не нею, а безпосередньо тими характеристиками, які спостережувані величини відбивають. Інакше кажучи, дослідник нерідко має справу з так званими ознаками-«приладами», які служать йому індикаторами латентних змінних.

Розглянемо пункт практично будь-якої соціологічної анкети - «вік респондента». На перший погляд, це «гарна» кількісна ознака. Однак при заглибленні в суть розв'язуваних завдань часто виявляється, що це не так. У такому випадку природно припустити, що різниця, наприклад, між 10 і 20 роками є дуже великою, а між 60 і 70 роками, навпаки, досить малою, можливо, рівною нулю. Якими ж властивостями дійсних чисел ми користуємося при одержанні шкальних значень? Які відносини між цими значеннями є образами відповідних відносин емпіричної системи? Можливо, що до 30-40 років необхідно враховувати порядок як самих чисел, так й їх різниць (тобто вважати числа отриманими по інтервальній шкалі), а, скажімо, для віку після 40 років - оперувати тільки першим, не використовуючи ніяких інших відносин. А, можливо, починаючи з якогось віку, взагалі всі значення варто прирівняти.

Інша характеристика - стать респондента. Здавалося б, з нею все ясно: це номінальна дихотомічна ознака. Але якщо враховувати роль цієї характеристики в розв'язуваних соціологом завданнях, то положення може виявитися більш складним. У деяких ситуаціях стає природною постановка питання про пошук кількісної шкали для статі респондента. Припустимо, що соціолог повинен вирішити проблему підбору кадрів на ряд посад, серед яких зустрічаються керівник геологічної експедиції і вихователь ясельної групи дитячого саду. Насамперед виникає думка - рекомендувати на першу посаду чоловіка, на другу - жінку. Однак більш глибокі міркування показують, що в першому випадку потрібний чоловік не по паспорту, а по особистих якостях: вмінню управляти людьми, невибагливості в побуті і т. д. Ясно, що такими якостями цілком може володіти й жінка.

У другому випадку, навпаки, потрібна людина з «жіночими» якостями: ніжністю, терпінням, увагою до побутових дрібниць і т. д. Звичайно, не виключено, що підходящими тут можуть виявитися і деякі чоловіки. Виникає гіпотеза, що «соціологічна» стать є безперервною, інтервальною змінною. На одному кінці відрізка її зміни перебувають індивіди, які повною мірою володіють «чоловічими» якостями, на іншому - «жіночими». Звичайно, у більшості випадків «соціологічний» чоловік - чоловік по паспорту. Подібне справедливо і для «соціологічної» жінки. Однак зрозуміло, що відповідні поняття не ідентичні.

Варто відзначити, що при такій інтерпретації номінальних ознак природно використовувати відомі методи калібрування шкал, які дозволяють переходити від цих ознак до кількісного (зокрема, так звану процедуру оцифровки значень номінальної ознаки). Для дихотомічної номінальної характеристики з такою ж метою може бути застосовано номінальний регресійний аналіз.

 

 

Для конкретного застосування будь-якого математичного методу потрібна певна однорідність розглянутої безлічі об'єктів. Про необхідність її забезпечення багато говориться в літературі, однак при цьому пропонуються такі визначення однорідності, які не є досить повними і конструктивними з погляду практичного використання.

Вважається, що можна виділити (значною мірою умовно) два етапи забезпечення однорідності. Перший етап «готує грунт» для роботи будь-якого математичного методу, другий - конкретного алгоритму. На першому етапі необхідно створити таку ситуацію, щоб:

всі елементи досліджуваної вибірки