Фізіологічні основи загартування

 

1. Фізіологічні основи загартування

2. Характеристика фізичних вправ як виду оздоровчої діяльності

3. Протипоказання до загартовування

Список використаної літератури

 

 

Підвищення стійкості організму до дії метеорологічних факторів: холоду, тепла, зниженого атмосферного тиску прийнято позначати терміном «загартовування організму». З теоретичної точки зору питання про загартовування людини дуже складне, воно пов'язане з біологічною проблемою пристосування організму до навколишнього середовища.

Вивчаючи механізм реагування людини на вплив довкілля: перепадів температур, сонячної радіації і т. д., насамперед необхідно відзначити, що ці фактори впливають на наш організм через центральну нервову систему, викликаючи відповідну реакцію всіх систем і органів. При цьому відбувається мобілізація захисних сил організму, відповідна координація основних функцій життєзабезпечення (дихання, кровообігу, основного обміну), перебудова процесів терморегуляції, підвищення імунних властивостей крові та ін. Все це в сукупності забезпечує людині здатність зберігати фізичну і психічну працездатність навіть при раптовій і несприятливій зміні зовнішніх умов.

Загартовування означає тренування пристосувальних можливостей організму і грунтується на тому, що при систематичному і повторному впливі на шкірні рецептори факторів зовнішнього середовища (повітря, вода, сонячна радіація) в організмі відбуваються різні зміни. Насамперед, вдосконалюються процеси терморегуляції, внаслідок чого підвищується здатність організму пристосовуватися до навколишніх умов без шкоди для здоров'я.

У перебудові механізмів терморегуляції головна роль належить центральній нервовій системі, тому що під впливом довгостроково діючих термічних подразників вона зміцнюється і відбувається збільшення рухливості нервових процесів. У процесі загартовування поліпшується також взаємодія фізіологічних систем організму: дихання і кровообігу, обміну речовин і регуляції тепла.

Спеціальні наукові дослідження з вивчення впливу різних видів і методів загартовування на фізіологічні функції організму дають змогу сформулювати певні принципи організації загартовування. Найперший з них полягає у свідомому відношенні до процедур загартування. Це означає, що дитину потрібно насамперед зацікавити, створити в неї потрібний психологічний настрій, переконати, що загартовуватися необхідно так само, як умиватися, чистити зуби і т. д. Така установка забезпечить макимальний успіх загартовування.

Одна з важливих вимог – поступовість загартовування. Всі зусилля можуть принести позитивний результат лише у тому випадку, якщо інтенсивність загартовуючого фактора буде збільшуватися поступово. Швидкість переходу від менш сильних впливів до інтенсивніших визначається станом організму, його реакцією на кожний конкретний вид впливу. Кожна процедура супроводжується безпосередньою відповідною реакцією з боку серцево-судинної і дихальної систем. У процесі повторення аналогічних процедур, наприклад, обливання водою однакової температури, ця реакція слабшає і, нарешті, зовсім згасає. Якщо силу подразника збільшити (обливати більш холодною водою), та ж реакція виявиться -знову. Щоб уникнути переохолодження, не можна дуже різко знижувати температуру фактора впливу, але в той же час вона повинна носити тренувальний характер.

Ще одна вимога – систематичність загартовування. Тривала перерва приводить до поступового згасання вироблених умовних рефлексів. Дуже важливо виробити з дитинства звичку до систематичного загартовування, яка переростає в потребу на все життя.

Різноманітність засобів загартовування підвищує опірність організму і не створює умов для звикання тільки до даного подразника.

Загартовуючі фактори потрібно поєднувати з фізичними вправами, іграми, спортом. Наприклад, ранкова гігієнічна гімнастика завершується водними процедурами, рухливі і спортивні ігри на повітрі поєднуються з купанням у відкритих водоймах, туристичні походи і лижні прогулянки, проведені в різних метеорологічних умовах, збільшують ефект загартування.

Як засоби загартовування широко використовуються природні фактори:

повітря;

вода;

сонячна радіація.

Стійкість організму необхідно виробляти до всіх природних факторів, однак впливу холоду приділяється найбільша увага, тому що на всій території нашої країни у весняно-осінні сезони різко зростає число випадків гострих респіраторних захворювань, ангін, бронхітів. Причиною їх є, насамперед, переохолодження організму.

Загартовування повітрям починається зі слабких, м'яко діючих процедур, поступово тривалість повітряних ванн подовжується з одночасним зниженням температури. Дія повітря сприймається нервовими закінченнями шкірних покривів і слизових оболонок дихальних шляхів. Характер впливу повітря на організм визначається співвідношенням його якісних показників: температури, вологості, руху, тиску та іонізації.

Під впливом низьких температур відбувається скорочення периферичних кровоносних судин як захисна реакція організму проти масової віддачі тепла. Завдяки ж м'язовим рухам (тремтіння) судини знову розширюються, внаслідок чого тепловіддача збільшується. Остання обставина урівноважується більшим виробленням тепла в самому організмі, а також посиленням у ньому окислювальних процесів. Так, зміна периферичного кровообігу впливає на всю функціональну діяльність шкіри, секреторну і дихальну функції, позначається на роботі внутрішніх органів, приводить до поліпшення серцевої діяльності. Подразнююча дія повітря на рецептори шкіри проявляється тим сильніше, чим більшою є різниця між температурою тіла і навколишнього середовища.

Організм випробовує дію повітря і вітру безупинно протягом всього життя. Людина може і повинна використовувати цей постійний вплив собі на користь, так, щоб він завжди чинив тільки сприятливий вплив, стимулював захисні сили організму.

Дія холодної води на шкіру аналогічна дії повітря, однак сильніша, тому що вода має велику теплопровідність і, отже, забирає більше тепла. Суть фізіологічної дії на організм водних процедур і кінцевий результат їх впливу подібні до дії повітряних. Зіткнення води зі шкірним покривом супроводжується подразненням нервових закінчень і веде до зміни тонусу і просвіту кровоносних посудин з наступним впливом на всі органи і системи.

У