Насильство як соціологічна категорія

 

1. Насильство як соціологічна категорія

2. Міжнародна та внутрікраїнна боротьба щодо подолання і попередження насильства

3. Роль правоохоронних органів щодо попередження та подолання наслідків насильства

Список використаної літератури

 

 

Насильство – застосування (загроза застосування) сили як вияву своєї волі відносно інших. Насильство обмежує можливості дій на власний розсуд того, на кого спрямоване. Відповідно до характеру здійснення і форм вияву розрізняють насильство інституційне, фізичне, психологічне, інтелектуальне, мовне, символічне, а за смисловим навантаженням – ігрове, реактивне, компенсаторне, фрустраційне, й функціональне.

Центральною щодо насильства є проблема його доцільності (чи виправданості), яка має різні вирішення в різних відносинах та середовищах (виховання, подружжя, сусіди, спільнота, міжнародні відносини, ставлення до природи тощо).

Попри довготриваючі відповідні дискусії, практично не існує й не може існувати людина в малому чи великому соціумі, не зазнаючи та не вдаючись до якогось насильства.

Варто пам'ятати, засуджуючи деструктивні, особливо брутальні види насильства, що без певних розумно окреслених форм функціонального насильства неможливо ані нормально виховати дітей, ані мати незалежну державу зі свідомими громадянами.

Сімейне насильство – це ситуації, що постійно повторюються, коли один з членів сім'ї контролює або намагається повністю підпорядкувати іншого. Сімейне насильство є наслідком мінливого розуміння того, що таке влада, яке веде до спричинення психологічного, соціального, економічного, сексуального або фізичного збитку одному або декільком членам сім'ї.

Існує ціла низка закономірностей, які описують проблему сімейного насильства, яке зустрічається в соціальних групах різного рівня доходів, освіти, релігійних поглядів. Зокрема:

присутність у стосунках одного виду насильства підвищує вірогідність прояву інших форм сімейного насильства;

сімейне насильство у всіх його формах включає елементи контролю і придушення з боку того, хто його здійснює;

сімейне насильство є дуже сильним психотравмуючим чинником і веде до значних змін поведінки і психічного стану потерпілих.

В той же час, сімейне насильство неоднорідне і може бути підрозділено на цілий ряд специфічних категорій: жорстоке поводження з дітьми з боку батьків, бабусь і дідусів, інших родичів, вітчима або мачухи, а також партнерів одного з батьків (тобто вони не вступали в шлюб, але можуть проживати разом). Поняття «Жорстоке поводження» включає фізичне насильство, інцест і сексуальне насильство, а також психологічно негативне звернення, що може мати на увазі, наприклад, ігнорування дитини або залучення до насильства між батьками або іншими членами сім'ї. Дитина не повинна спостерігати акти насильства. У цьому ж ряду знаходиться ситуація, коли дитина постійно спостерігає за насильницькими відносинами між батьками, хоча сам не є безпосередньою жертвою.

Насильство стосовно пристарілих має на увазі фізичне, сексуальне і психологічне насильство і погане звернення (включаючи ігнорування) з боку дітей, підлітків або дорослих.

Насильство відносно членів сім'ї з обмеженими фізичними і психічними можливостями, має на увазі ігнорування їхніх життєвих потреб, створення умов, що утрудняють (або що роблять неможливим) їхній повноцінний розвиток, ізоляцію від інших людей;

Насильство відносно шлюбного партнера, має на увазі фізичне, психологічне, економічне і сексуальне насильство. Насильство в шлюбних стосунках може здійснюватися відносно людини будь-якої статі, але практика показує, що в 95% жертвами сімейного насильства стають жінки.

 

 

Світовою громадськістю насильство визнано одним із ключових моментів, які ставлять людину в залежне становище, наносять величезну моральну шкоду суспільству і є перепоною на шляху подолання нерівності і дотримання людських прав. Безумовно, проблема насильства в родині є досить гострою для України, як і для багатьох інших країн світу. Її небезпечність полягає в тому, що прояви насильства і жорстокості в сім'ї не лише руйнують гармонію і злагоду в родині, а й виступають однією з передумов злочинності в суспільстві загалом. Ця проблема небезпечна тим, що від неї страждають діти. Страждають не лише від насильства по відношенню до дитини, а й спостерігаючи за насильством у своїй сім'ї, а у майбутньому – переносять цей негативний досвід у власне життя.

Організація Об‘єднаних Націй прийняла низку документів – декларацій, конвенцій та інших документів, які при прийнятті їх окремими державами допомагають визначити та долати різні види дискримінації та насильства щодо особистості. Так наприклад, у Декларації ООН «Про викорінення насильства по відношенню до жінок'' (А/48/629) 48/104), до якої приєдналася і Україна, вказується, що насильства можна віднести таке:

фізичне, сексуальне та психологічне насильство, яке має місце у сім’ї, включаючи побиття, сексуальне примушування по відношенню до дівчат у сім’ї, насильство, що пов‘язане з посагом, зґвалтування жінки чоловіком, пошкодження жіночих статевих органів та інші традиційні дії, які завдають шкоди жінці, а також позашлюбне насильство та насильство, що пов’язане з експлуатацією;

фізичне, сексуальне та психологічне насильство, яке має місце у суспільстві взагалі, включаючи зґвалтування, сексуальне примушування, сексуальне домагання та залякування на роботі, в освітніх закладах та в інших місцях, торгівлю жінками та примушування до проституції;

фізичне, сексуальне та психологічне насильство з боку або при потуранні держави, де б це не відбувалося.

Тому насильство в сім'ї є суспільною проблемою і потребує вирішення на рівні держави. Сім'я