Склад і внутрішня будова планети Уран

 

Радіус = 26320 км

Маса = 87.000.000.000.000.000.000.000.000 кг ( 8.7*1025 кг )

Щільність = 1,1 г/см3

Доба = 17 годин 14 хвилин

Кут орбіти = 97,9°

Температура = - 208° С

Супутники = 21 штука

Кілець = 11 окремих кілець

 

 

Відстань від Сонця - 19.2 а.е., екваторіальний діаметр - 51,1 тис. км, у 4 рази більше земного, маса: 8 68.1025 кг, 14,5 мас Землі. Період обертання навколо Сонця - 84 роки. Середня температура на Урані - біля 60-ти Кельвінів. Уран - стародавнє Грецьке божество Неба, самий ранній вищий бог, що був батьком Хроноса (Сатурна), Циклопа і Титана (попередників Олімпійських богів). Уран був відвіданий єдиним автоматичним космічним апаратом "Вояджер 2"

Навіть у XVІІІ в. планетна система була відома тільки до Сатурна. Але вже тоді припускали, що Сатурном список планет не закінчується, що існують ще більш далекі планети, що неозброєним оком побачити не можна. Це думка блискуче підтвердилася, коли в 1781 р. знаменитий англійський астроном Гершель, спостерігаючи зірки в телескоп, помітив нове світило, якому, судячи з зоряної карти, бути отут не судилось. Спостерігав за цим світилом кілька днів, Гершель побачив, що воно переміщається серед зірок і являє собою планету.

Виявилося, що ця планета обертається навколо Сонця на відстані 2869 млн. км. і робить повний оборот за 84 роки. Новій планеті дали ім'я Уран. Згодом у неї знайшли п'ять супутників.

Спостерігаючи Уран, вчені знайшли в його русі деякі неправильності, що могли відбуватися тільки оттого, що існує якась більш, вилучена планета. Ця невідома планета своїм притяганням небагато зрушувала Уран з того шляху, по якому він звертався б під дією притягання Сонця й інших планет.

У той час уже великого досконалості досягла наука небесна механіка. Вона дозволяла за допомогою точного розрахунку знаходити шлях будь-якого небесного світила.

Способи розрахунку, якими користаються вчені в небесній механіці, дозволяють точно визначати збурювання, тобто відхилення в русі, якої-небудь планети під впливом притягання "сусідніми" планетами. Наприклад, рух Марса трохи змінюється збурюваннями, що виходять від притягання Землі і Юпітера.

Звичайно в небесній механіці приходиться обчислювати збурювання по вже відомому розташуванню інших планет. При вивченні руху Урана потрібно було вирішити зворотну задачу: знаючи збурювання, знайти місце зухвалої їхньої невідомої планети. Цю важку задачу, як уже раніше було сказано, вирішили французький астроном Леверье й англійський вчений Адамі. Тільки одними розрахунками, зовсім не дивлячись на небо, вони вказали місце на небі, де повинна знаходитися невідома планета. І дійсно, коли на це місце астроном Галлі направив телескоп, то знайшов нову планету. Так була відкрита восьма планета сонячної системи - Нептун. Але про неї в іншому розділі

 

 

Уран, перша планета, виявлена в новій історії, була відкрита випадково В. Гершелем, коли він розглядав небо в телескоп 13 березня 1781 року; спочатку він подумав, що це була комета. Як пізніше з'ясувалося, планета неодноразово була помічена, але приймалася за звичайну зірку ( саме ранній запис про "зірку" була зроблена в 1690-му, коли Джон Флэмстид каталогізував її як 34-ю Тельця - одне з прийнятих позначень зірок у сузір'ях)

Гершель назвав планету Georgіum Sіdus ( Планета Георга) на честь його заступника, короля Англії Георга ІІІ; інші називали її планетою Гершеля. Ім'я ж "Уран" було дано тимчасово й узяте за традицією з античної міфології, а затвердилося воно лише в 1850-му році

Уран був відвіданий тільки одним космічним кораблем: недалеко від Урана пролітав "Вояджер 2". Корабель пройшов у 81 500 кілометрах від Урана 24-ого січня 1986-го року. "Вояджер 2" зрадив тисячі зображень і інших наукових даних про планету, супутників, кільця, атмосфері, просторі і магнітному середовищі, що оточують Уран. Різні інструменти вивчали кільцеву систему, відкриваючи дрібні деталі раніше відомих і двох знову виявлених кілець. Дані показали, що планета обертається з періодом 17 годин 14 хвилин. Космічний корабель також знайшов магнітосферу , що велика настільки ж, наскільки і незвичайна

Сучасне дослідження планети ускладнене через її далекість. Однак великі телескопи не залишають її без уваги. За останні роки було відкрито цілих 6 нових супутників планети

 

 

У більшості планет вісь обертання майже перпендикулярна до площини екліптики, але вісь Урана майже рівнобіжна цій площині. Причини "лежачого" звертання Урана точно невідомі. Проте в дійсності існує суперечка: який з полюсів Урана - північний. Розмова ця аж ніяк не подібна до суперечки про ціпок із двома кінцями і двома початками. Те, як же насправді склалася така ситуація з обертанням Урана, дуже багато чого значить у теорії виникнення всієї Сонячної системи. Майже всі гіпотези мають на увазі обертання планет в одну сторону. Якщо Уран утворився, лежачи на боці, то це сильно не зістикується зі здогадами про походження нашої планетної системи. Правда, зараз усе більше думають, що таке положення Урана - результат зіткнення з великим небесним тілом на ранніх стадіях формування планети. Подібна ж проблема зв'язана і з