Ядерна зброя

В основі вогнепальної зброї лежить використання енергії хімічних реакцій руйнування складної молекули вибухової речовини тринітротолуолу (тротилу) – СН3С6Н2 (NO3) 2. Ця велика молекула під час вибуху розпадається на частки, але хімічні елементи не змінюються.

При ядерному вибуху змінюється природа речовини. В основі ядерної зброї лежить використання внутрішніх ядерних реакцій: поділ важких елементів урану-233, урану-235, плутонію-239 і синтезу легких елементів – дейтерію і тритію. Але найбільш зручним є використання хімічної сполуки літію з дейтерієм – дейтериду літію. У розрахунку на одиницю результативної маси реакція синтезу дає вихід енергії в 4 рази більше порівняно з реакцією поділу. При рівній кількості реагуючих речовин в процесі ядерних реакцій виділяється у мільйони разів більше енергії, ніж у процесі хімічних реакцій.

Вся енергія звичайного вибуху витрачається на утворення вибухової хвилі і розлітання уламків снарядів.

Енергія ядерного вибуху витрачається на утворення безлічі уражаючих факторів, основними із яких є вибухова хвиля (припадає 50% всієї енергії вибуху), світлове випромінювання (35%), проникаюча радіація в момент вибуху (5%), на енергію розпаду продуктів поділення ядерного заряду (10%). На відміну від усіх попередніх видів зброї, ядерна зброя здатна одночасно вирішувати не тільки оперативні і тактичні завдання, але і стратегічні завдання війни.

Особливостями уражаючої дії ядерної зброї є: одномоментність появи санітарних втрат, їх масовий характер і складна структура.

Так, при несподіваному нападі із застосуванням ядерної зброї загальні людські втрати можуть сягати до 50-60% від загальної чисельності населення міста. При цьому 1/3 людських втрат будуть незворотні, 2/3 становитимуть санітарні втрати. У структурі санітарних втрат в епіцентрі ядерного вибуху 50-60% будуть складати комбіновані ураження.

Особливості санітарних втрат у сполученні з факторами ситуації у зоні ядерного ураження та на сліді радіоактивної хмари будуть зумовлювати складність постанови завдань та визначення характеру дій, спрямованих на захист особового складу військ і населення та надання медичної допомоги потерпілим.

 

 

Відомі три основних види ядерної зброї: власне ядерна (або атомна зброя), термоядерна і нейтронна.

Ядерні (атомні) боєприпаси (бомби) основані на принципі використання енергії поділу ядер урану-235 або плутонію-239, ядра яких легко розчіплюються на дві частки від ударів повільних нейтронів. Ядра природного урану-238 розчіплюються важко, тільки під дією удару дуже швидких нейтронів.

Ланцюгова реакція поділу, що призводить до ядерного вибуху, виникає лише при наявності певної кількості речовини, яка називається критичною масою. Величина критичної маси залежить від природи речовини, ступеня її очистки від домішок, геометричної форми заряду та конструктивних особливостей самого боєприпасу.

Так, при сферичній формі заряду критична маса для урану-235 становить біля 30 кг, для плутонію-239 – 6 кг. У ядерних боєприпасах вона може бути утворена двома способами: імплозії (направленого всередину вибуху, збільшуючого щільність речовини) або вибухового зближення уранових і плутонієвих півкуль, кожна із яких окремо менша критичної маси і не вибухає.

Вибух ядерного боєприпасу відбувається таким чином. На певній висоті спрацьовує дистанційний детонатор, підриваються порохові заряди, силою їх вибуху півкулі урану або плутонію зближуються, при цьому утворюється критична маса і відбувається ланцюгова реакція поділу.

Термоядерні боєприпаси (бомби) містять в собі всі частини ядерної бомби і, крім того, термоядерний заряд і природний уран-238 (у корпусі бомби). Вибух термоядерної бомби відбувається в три стадії (триступенева бомба) на основі реакцій поділ – синтез – поділ.

Термоядерний заряд складається з ізотопів водню (дейтерію 2Н, тритію 3H і літію 6Li. Найбільш часто застосовуються сполуки літію з дейтерієм – дейтерид літію Li6D. При вибуху ядерного заряду урану або плутонію всередині бомби температура досягає декілька мільйонів градусів. При такій високій температурі відбуваються термоядерні реакції синтезу (новоутворення) ядер гелію із ізотопів водню і літію з виділенням величезної кількості енергії, в 8-10 раз більшої, ніж при руйнуванні ядер урану і плутонію.

Вибух термоядерного боєприпасу протікає в три стадії:

- вибухає ядерний заряд урану або плутонію (ланцюгова реакція поділу ядер) з утворенням всередині бомби температури в декілька мільйонів градусів;

- під дією високої температури відбуваються термоядерні реакції синтезу ядер гелію із дейтерію, тритію із літію з виділенням дуже швидких нейтронів з енергією 10-20 МеВ;

- швидкі нейтрони, бомбардуючи ядра урану-238, визивають поділ ядер урану з додатковим виділенням величезної енергії.

Можуть бути також двоступеневі термоядерні боєприпаси на принципі поділу – синтез, відмінні від триступеневих відсутністю урану-238 в корпусі бомби.

Якщо потужність зарядів, в яких використовуються реакції поділу важких ядер, обмежена (порядку 100 тис. т), то використання реакцій синтезу в термоядерних і комбінованих боєприпасах дозволяє створити зброю практично з необмеженою потужністю.

 

 

Розвиток ядерної зброї ішов як по лінії збільшення ядерних зарядів, так і по шляху зменшення розмірів і маси боєприпасів. Нейтронний боєприпас являє собою малогабаритний термоядерний заряд потужністю не більше 10000 т, у якого основна доля енергії виділяється за рахунок реакції синтезу ядер дейтерію і тритію, а кількість енергії, одержаної внаслідок поділу важких ядер у детонаторі мінімальна, але достатня для початку реакцій синтезу. Нейтронна складова проникаючої радіації такого малого по потужності ядерного вибуху буде основною уражаючою на особовий