Вибір електродвигуна та розрахунок основних параметрів привода

Предмет:

Производственный процесс и технологии

Тип работы:

Контрольна робота

К-во страниц:

30

Язык:

Українська

Оценка:

1. ВИБІР ЕЛЕКТРОДВИГУНА ТА РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ ПРИВОДА

Вихідні дані: nз =184 кВт;

T3=440 Нм;

Kз = 1,8.

1.1 Визначаемо потужність на вихідній ланці привода:

кВт

1.2 Визначаємо потрібну потужність електродвигуна:

N1 = кВт,

де пр = п.п  з.п = 0,95  0,97 = 0,92;

п.п = 0,94 ... 0,96 – К.К.Д пасової передачі (с.15 [1]);

з.п = 0,96 ... 0,98 – К.К.Д зубчастого редуктора (с.15 [1]).

1.3. Визначаємо можливу частоту обертання двигуна, (об/хв):

n = nз  iпр = 184  7,5 = 1380,

де iпр = iп.п  iз.п = 2,5  3 = 7,5;

iп.п = 2 … 4 – передаточне відношення пасової передачі (с.15 [1]);

iз.п = 2 ... 6 – передаточне відношення зубчастої передачі (с.15 [1]).

1.4 Беремо електродвигун серії 4А згідно з ГОСТ 19523-81 (табл. 2 [1]) 4А132М4УЗ.

Параметри електродвигуна:

Nел = 11 кВт; nел = 1460 об/хв.; = 2; = 2,2.

1.5. Визначаємо дійсне передаточне відношення привода:

iпр = .

1.6. Визначаємо передаточне відношення по ступенях

iп.п = 2,5; iз.п = .

1.7. Визначаємо частоти обертання валів привода (об/хв):

n1 = nел = 1460;

n2 = ;

n3 = .

1.8. Визначаємо потужності на валах привода (кВт):

N1 = 9,22;

N2 = N1  п.п = 9,22  0,95 = 8,76;

N3 = N2  з.п = 8,76  0,97 = 8,5.

1.9. Визначаємо крутні моменти на валах привода (нм):

1 = 9550 ;

2 = 9550 ;

3 = 9550 .

1.10. Визначаємо орієнтовні діаметри валів привода (мм):

d1 = dел = 38, (табл. 3 [1]);

d2 = ;

d3 = .

Де [] = 15 … 30 МПа – допустиме напруження.

Приймаємо: d2 = 32 мм, d3 = 48 мм.

1.11. Основні параметри привода

N (кВт) n (об/хв.) T (нм) d (мм) I Тип зв’язку

1 9,22 1460 60,31 38 2,5

3,17 пасова передача

зубчастий редуктор

2 8,76 584 143,25 32

3 8,5 184 440 48

2. РОЗРАХУНОК КЛИНОПАСОВОЇ ПЕРЕДАЧІ

Вихідні дані: N1 = 9,22 кВт;

n1 = 1460 об/хв.; Число змін – 2

T1 = 60,31 нм iп.п = 2,5

2.1 Приймаємо профіль паса “Б” з розмірами перерізу, (табл. 2.12 [1]):

bp = 14 мм;

h = 10,5 мм;

b = 17 мм;

y0 = 4 мм;

A = 138 мм2;

2.2 Визначаємо діаметр ведучого шківа (табл. 2.15 [1]):

dp1 = 140 мм.

2.3. Визначаємо діаметр веденого шківа (мм):

dp2 = dp1  iп.п (1 – ) = 140  2,5 (1 – 0,01) = 346,5,

де  = 0,01 ... 0,02 – коефіцієнт ковзання.

Згідно з ГОСТ 17383-73 (табл. 2.4 [1]) приймаємо:

dp2 = 355 мм.

2.4. Фактичне передаточне відношення

iп.п = .

2.5. Визначаємо швидкість паса (м/с):

V1 = < [V] = 25.

2.6. Частота обертів веденого вала (об/хв):

n2 = n1 .

2.7. Визначаємо міжосьову відстань (табл. 2.14 [1]), мм:

а = Ка  dp2 = 1,1  355 = 390;

Ка=1,1.

2.8. Розрахункове значення довжини паса (мм):

Lp= 2a + .

Вибираємо стандартну довжину паса (с. 26 [1]):

L = 2000 мм.

2.9. Перевіряємо умову обмеженості числа пробігів паса (1/c):

U = < [U] = 7 … 10

2.10. Уточнюємо міжосьову відстань (мм):

а =

.

2.10.1. Мінімальне значення міжосьової відстані (мм):

аmin = a – 0,01L = 523 – 0,01  2000 = 503.

2.10.2. Максимальне значення міжосьової відстані (мм):

amax = a + 0,025L = 523 + 0,025  2000 = 573.

2.11. Перевіряємо кут обхвату ведучого шківа:

1 = 180 – 60 180 – 60 >[1] = 110

2.12. Знаходимо коефіцієнт довжини паса:

(табл. 2.19 [1]),

де L0 = 2240 мм – базова