Функціонально-семантичне дослідження дієслівної метафори: семасіологічний та ономасіологічний аспекти (на матеріалі “Симфоній” А. Бєлого)

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ

 

ГАЖЕВА ІННА ДМИТРІВНА

 

УДК 811. 161. 1’371. -116. 3

 

 

10. 02. 02 – російська мова

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

 

Харків – 2002

 

Дисертація є рукописом. 

Робота виконана на кафедрі російської філології Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник – доктор філологічних наук, доцент КОСМЕДА ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри російської філології.

Офіційні опоненти – доктор філологічних наук, професор ПЕЛЕПЕЙЧЕНКО ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА, Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, професор кафедри методики викладання у молодших класах кандидат філологічних наук ЛІСІНА ОЛЕНА ВАЛЕНТИНІВНА, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, в. о. доцента кафедри іноземних мов №1 (м. Харків).

Провідна установа – Волинський державний університет імені Лесі Українки Міністерства освіти та науки України, кафедра слов’янських мов (м. Луцьк)

Захист відбудеться “12” грудня 2002 року о 13. 00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 053. 03 у Харківському державному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди Міністерства освіти та науки України за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, кімн. 215-а).

 

 

Метафора в художньому тексті є одним із найбільш досліджуваних об’єктів (А. А. Андрієнко, В. С. Баєвський, І. А. Кіс, Н. А. Кожевникова, М. І. Лє- комцева, Т. П. Матвєєва, О. А. Некрасова, Н. В. Павлович, В. Полухіна, І. І. Степанченко, О. О. Тараненко). Однак, коли її вивчення переходить із області теоретичних міркувань, що ілюструються окремими прикладами, до аналізу системи метафор, яка реалізована в конкретному тексті, і до проблеми створення словника метафор, перед дослідником постає ціла низка питань, що не мають певного вирішення.

Дослідження семантичного механізму метафоризації на сучасному етапі повинно, на думку вчених, носити комплексний характер. Видається, що найбільш сприятливий ґрунт для інтеграції різних методів і дослідницьких підходів створює функціонально-семантичний напрям, оскільки саме він припускає вирішення найширшого спектру взаємопов’язаних проблем. У межах функціонально-семантичного напряму виявляється специфіка окремих типів метафори в залежності від того: 1) з якою концептуальною структурою співвідносяться слова, що беруть участь у процесі метафоризації; 2) до якого семантико-синтаксичного класу вони належать: ідентифікуючих імен чи семантичних предикатів; 3) до якого референтно-відображального, ідеографічного і функціонального класу вони відносяться; 4) яку синтаксичну позицію вони займають.

У реферованій роботі було розглянуто дієслівно-іменникові сполучення типу S1 + Pm (S2), де S1 – іменник, основний суб’єкт метафори, Pm – метафоричний дієслівний предикат, S2 – іменник, допоміжний суб’єкт метафори, і, таким чином, принципи семантичної сполучуваності ідентифікуючих і предикатних слів. Порівняймо, снега заплакали, де S1 – снега, Pm – заплакали, S2 – людина.

Функціонально-семантичне вивчення будь-якого семантичного явища передбачає можливість його подвійного розгляду: в аспекті семасіології або в аспекті ономасіології. Вивчення метафори в семасіологічному аспекті є більш традиційним, його теоретичну базу розроблено глибше (Н. А. Басілая, В. Г. Гак, Ж. Дюбуа, Ю. І. Левін, Г. М. Скляревська, О. Т. Черкасова, Д. М. Шмельов). Методологія функціонально-ономасіологічного вивчення метафори – особливо в проекції на проблематику когнітивної лінгвістики – потребує подальшого опрацювання. Можливість інтеграції ономасіології в русло когнітивної лінгвістики вчені вважають особливо перспективною. У цьому напрямі досягнуто вагомих результатів (Ф. С. Бацевич, О. С. Кубрякова, О. О. Селіванова, В. М. Телія, А. Хейраатс). Однак спроби вивчення метафори з позицій когнітивної ономасіології у вітчизняному мовознавстві є поодинокими (Д. М. Колесник, І. Н. Литвин).

Отже, актуальність дослідження зумовлена недостатньою опрацьованістю у мовознавстві взагалі та русистиці зокрема методологічних передумов та інструментарію функціонально-ономасіологічного вивчення метафори в ракурсі когнітивної лінгвістики; відсутністю досвіду використання вказаних посилань та інструментарію – в порівнянні з технікою більш традиційного семасіологічного аналізу – при вивченні цілісної метафоричної системи окремого тексту, а не при аналізі поодиноких прикладів; необхідністю подальшого вивчення дієслівної метафори, яку досліджено не так ретельно, як субстантивну; недостатньою вивченістю ідіостилю (зокрема дієслівної метафори як одного з елементів ідіостилю) та концептосфери А. Бєлого.

Останнім часом з’явилося чимало праць, які по-новому оцінюють творчий доробок А. Бєлого. Але це переважно роботи літературознавців. Кількість лінгвістичних досліджень, присвячених поетиці А. Бєлого, є незначною (Н. А. Кожевникова, Л. О. Новиков). Проте А. Бєлий, як відомо, був справжнім новатором мови та стилю російської художньої літератури. “Ні один російський письменник не учиняв таких безстрашних експериментів над словом, як А. Бєлий…Його оповідна проза не має подібних до себе у російській літературі. Зарозумілі опити А. Бєлого, що іноді межують з божевіллям, наклали свій відбиток на всю нову радянську літературу: він створив школу. ”  У зв’язку з цим мовна майстерність А. Бєлого потребує саме поглибленого лінгвістичного вивчення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Окремі аспекти вивчення дієслівної