Некардіальні ускладнення Дифтерії у дорослих

Детально вивчені фактори, що сприяють розвитку гострої ниркової недостатності (ГНН) у хворих на дифтерію. Наголошується на можливості виникнення преренальної ГНН внаслідок виникнення тяжкого міокардиту чи інфекційно-токсичного шоку, що має принципове значення в визначенні тактики лікування таких хворих. Також визначена можливість виникнення ГНН ренального генезу.

Практичне значення одержаних результатів. Ранні ДП виникають на тлі запальних змін в ротоглотці, які маскують їх прояви. Поліневрити з легким перебігом потребують особливої уваги внаслідок моносимптоматики ураження нервової системи. Це необхідно враховувати при обстеженні хворих, тому що своєчасно призначена терапія може запобігти виникненню більш тяжких уражень нервової системи, що знайшло своє відображення в інформаційному листі “Особливості клінічної діагностики дифтерійних полінейропатій різного ступеня тяжкості”, 2002. Ураження нервової системи можуть виникати з перших днів хвороби до 10-го тижня і пізніше, тому всі хворі повинні спостерігатися невропатологом поліклініки протягом щонайменше півроку після вибуття із стаціонару.

Найбільш ефективним засобом запобігти виникнення неврологічних ускладнень є введення протидифтерійної сироватки (ПДС) в перші 2 доби захворювання.

При дифтерії можливий розвиток тяжких уражень з боку нирок аж до ГНН вже в ранній термін захворювання (перші дні). Причини виникнення ГНН різні (інфекційно-токсичний шок, тяжкий міокардит, безпосередня дія токсину збудника на ниркову паренхіму), що необхідно враховувати, призначаючи відповідні дослідження, характер та об’єм інфузійної терапії.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця та використовуються в роботі інфекційного відділення та відділення інфекційної реанімації центральної міської клінічної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто і полягає в аналітичному огляді світової наукової літератури по даному питанню, веденні хворих та аналізі лабораторних показників, які проводились на базі центральної міської клінічної лікарні та інфекційній реанімації. Також здійснена статистична обробка результатів дослідження, узагальнення отриманих даних.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертації викладені та обговорені на ХІІІ з’їзді Українського наукового товариства мікробіологів, епідеміологів і паразитологів (Київ, 1996), Міжнародній науково-практичній конференції інфекціоністів і епідеміологів Збройних Сил України (Київ, 1999), науково-практичній конференції, присвяченій 125-річчю Центральної міської клінічної лікарні м. Києва (2000), науково-практичній конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів України (Харків, 2001), конференції Київського міського та обласного товариства інфекціоністів (Київ, 2002).

Публікації. За матеріалами дисертації надруковано 9 статей, з них 8 в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України та 4 тез науково-практичних конференцій, подано до друку інформаційний лист для впровадження в практичну охорону здоров’я.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, розділів, присвячених характеристиці обстежених хворих, методів обстеження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та обговорення результатів, висновків, рекомендацій для практичної охорони здоров’я, списку використаних джерел. Робота викладена на 161 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 31 таблицею, 17 рисунками, включає 5 виписок з історій хвороби. Список використаних джерел складається з 225 найменувань, в тому числі 90 – іноземних.

 

 

Загальна характеристика хворих та методи дослідження. Спостереження проводились у період епідемічного спалаху дифтерії 1992-2001 років в інфекційному центрі Центральної міської клінічної лікарні м. Києва. Під наглядом перебувало 1534 хворих на дифтерію. Легкий перебіг захворювання спостерігався у 445 (29%) хворих, середньотяжкий – у 828 (54%) та тяжкий – у 261 (17%).

Тяжкість перебігу дифтерії оцінювалась згідно критеріїв, викладених в методичних рекомендаціях “Тактика ведения больных дифтерией, ангинами, носителей коринебактерий дифтерии в условиях эпидемического роста заболеваемости дифтерией” (Ж. И. Возианова и соавт., 1993). У всіх хворих з ДП та НН реєструвалися ураження з боку серця, тому при їх виникненні тяжкість перебігу дифтерії встановлювали на ступінь більший, тобто ці ускладнення зустрічаються лише при середньотяжкому та тяжкому перебігах захворювання. Тяжкість перебігу ДП та НН встановлювали, керуючись загальноприйнятими критеріями, що описані у відповідній літературі (Т. Уэлш, 1997; Е. И. Тареева, 2000).

Усі хворі при госпіталізації до стаціонару та в динаміці оглядалися ЛОР-лікарем, лікарем-кардіологом та, за показаннями, невропатологом.

Статистична обробка результатів клінічних та лабораторних даних здійснювалась за програмою “Statistica – 3” за допомогою персонального комп’ютера “Pentium II”.

Захворюваність реєструвалась у всіх вікових групах – від 19 до 78 років. Найбільша кількість приходилась на вік від 20 до 39 років – 808 (52, 7%) хворих. У жінок захворювання зустрічалось частіше, ніж у чоловіків – 1021 (66, 6%) та 513 (33, 4%) відповідно.

Серед супутньої патології найчастіше зустрічались ішемічна хвороба серця та гіпертонічна хвороба – 206 (13, 4%) хворих, цукровий діабет – 79 (5, 2%), хронічний алкоголізм – 102 (6, 7%), хронічний гепатит – 126 (8, 2%), (p < 0, 05).

Перебіг ускладнень з боку нервової системи та нирок вивчався у 203 хворих, що становило 13, 3% від загальної кількості госпіталізованих хворих на дифтерію. Вік хворих – від 15 до 72 років. Діагноз підтверджено виділенням Corinebacterium diphtheriae у 194 (95, 6%) хворих, у 9 (4, 4%) хворих підтвердити діагноз не вдалося. Підбір хворих проводився методом суцільного вибору.

Усі хворі були розділені на наступні групи та підгрупи:

Групу А склали