Жанрові новації Ніколаса Бретона-Прозаїка в контексті творчих пошуків Єлизаветинської доби

Об’єктом реферованого дисертаційного дослідження є жанротворчі пошуки англійського письменника Н. Бретона, художнє мислення якого формувалося на перехресті маньєризму і бароко. Предметом безпосереднього літературознавчого аналізу обрано прозову спадщину цього письменника. Першочергова увага приділяється аналізу діалогічних творів Бретона, в яких жанрові новації автора виявилися найбільш яскраво. Комплексність дослідницького погляду на Бретонову діалогістику забезпечується тим, що вона розглядається, з одного боку, в контексті діалогічної традиції (від античності до Новочасся), а з іншого – у духовно-інтелектуальному континуумі тогочасного англійського суспільства.

На реалізацію задекларованої мети орієнтоване розв’язання таких завдань:

дати цілісне уявлення про життєвий шлях і літературну спадщину Ніколаса Бретона, виявляючи ті чинники, які вплинули на формування творчої особистості письменника;

розглянути прозовий доробок Н. Бретона під жанровим кутом зору, з’ясовуючи міру традиції та ступінь новаторства автора;

продемонструвати необхідність комплексного вивчення діалогістики Н. Бретона, в якій найбільш рельєфно постають його творчі знахідки;

розглянути теоретичні аспекти вивчення жанру діалогу, виявляючи специфіку діалогічності в античності, Середньовіччі й Ренесансі;

дати характеристику жанрової моделі ренесансного діалогу;

виявити соціокультурні та гносеологічні чинники, які зумовили інтерес Бретона до жанру діалогу;

проаналізувати найрепрезентативніші зразки діалогічних творів Бретона з морально-дидактичною домінантою;

розкрити жанрову самобутність Бретонових діалогів розважальної орієнтації, акцентуючи увагу на новаціях письменника.

Теоретико-методологічною базою дисертаційної роботи слугують фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних дослідників літератури та культури Ренесансу: Я. Буркхардта, О. М. Веселовського, П. М. Біциллі, М. М. Бахтіна, Д. С. Наливайка, Л. М. Баткіна, Д. Буша, Дж. Сейнтсбері, М. А. Ігнатенка, а також праці, присвячені теоретичним аспектам діалогістики (В. Кокс, К. Дж. Вілсон, Р. Снайдер, Г. Буш та ін.). Дослідницька методологія ґрунтується на використанні принципів сучасної соціокультурології та герменевтики (Н. Фрай, П. Рікер, Г. Гадамер та ін.), що дозволяє перейти від інтерпретації конкретних художніх текстів Н. Бретона до осягнення сутності тих явищ, з якими зіткнулася свідомість пізньоренесансної особистості у той час, коли суспільство переходило з рейок традиціоналістського світогляду на шлях вільного пошуку в Новочассі.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що прозові твори Ніколаса Бретона вперше у вітчизняному літературознавстві обираються об’єктом літературознавчого аналізу, спрямованого на виявлення жанрових новацій і з’ясування характеру творчих експериментів письменника, які розгорталися в контексті маньєристичних пошуків. Комплексний аналіз прозових творів Ніколаса Бретона, серед яких найяскравіше вирізняються діалогічні твори, дозволяє виявити сутність жанротворчих експериментів письменника і здійснити спробу теоретичного осмислення низки питань, пов’язаних із діалогічною жанровою моделлю та її ренесансною модифікацією.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати й висновки, які увиразнюють загальну картину жанротворчих експериментів в англійській літературі пізнього Ренесансу, можуть бути використані при підготовці лекційних курсів “Історія зарубіжної літератури” та “Вступ до літературознавства”.

Теоретична значимість дослідження визначається введенням до наукового обігу вітчизняного літературознавства нової персоналії та уточненням певного кола питань, пов’язаних із жанровою природою діалогу.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були представлені у доповідях на п’яти міжнародних конференціях: “Читання пам’яті Н. С. Шрейдер (до 90-річчя з дня народження) ” (Дніпропетровськ, 1999), “Восьма Міжнародна конференція “Мова і культура”” (Київ, 1999), “Біблія і світова література” (Чернівці, 1999), “XII Пуришевські читання” (Москва, 2000), “ІІІ Шрейдерівські читання” (Дніпропетровськ, 2001) ; чотирьох всеукраїнських конференціях – “Проблеми сучасної світової літератури і лінгвістики” (Черкаси, 2000), “ІІІ Всеукраїнська науково-теоретична конференція молодих учених” (Київ, 2000), “Поетика художнього твору” (Запоріжжя, 2000), “IV Всеукраїнська науково-теоретична конференція молодих учених” (Київ, 2001) та щорічних науково-звітних конференціях Запорізького державного університету в 1999, 2000 та 2001 рр.

Основні положення та висновки дисертації висвітлені в одинадцяти публікаціях автора, п’ять з яких – статті у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, приміток та списку використаних джерел, який налічує 274 позиції. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки, із них 200 сторінок основного тексту.

 

 

У ВступІ обґрунтовуються вибір теми дисертаційного дослідження, його актуальність і наукова новизна, визначаються мета і завдання, методологія дослідження, висвітлюється теоретична й практична значимість результатів роботи, а також наводяться дані про апробацію основних положень.

ПЕРШИЙ РОЗДІЛ – “Роль традиції і новаторства у творчості Ніколаса Бретона” – є історико-літературною розвідкою, присвяченою висвітленню життєвого та творчого шляху Н. Бретона, з’ясуванню специфіки художнього мислення та природи мистецьких експериментів письменника. Систематизація біографічних відомостей про Н. Бретона, наведених на сторінках зарубіжних літературознавчих і довідкових джерел, дозволила створити досить чіткий літературний портрет цього навдивовижу плодовитого автора, який зміг свого часу завоювати прихильність читацької аудиторії. На формування творчої особистості Н. Бретона суттєво вплинуло близьке знайомство з такими визначними постатями, як відомий письменник-єлизаветинець Джордж Ґасконь (1539? -1577)