Клініко-біохімічні параметри у вагітних з хронічним Пієлонефритом

Мета роботи: встановлення клінічних, біохімічних, імунологічних і гормональних змін в організмі вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит, особливостей перебігу вагітності, пологів і внутрішньоутробний стан плода та розробка патогенетично обґрунтованих заходів медикаментозної корекції даного захворювання.

Завдання дослідження:

Провести клініко-лабораторне та інструментальне дослідження вагітних жінок, хворих на хронічний пієлонефрит, та визначити вплив його на перебіг вагітності та пологів.

Оцінити процеси перекисного окислення ліпідів та інтенсивність запального процесу у вагітних за умови наявності пієлонефриту.

Вивчити стан гуморального і клітинного імунітету, цитокіновий статус, гормональну функцію фетоплацентарного комплексу у вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит.

Дослідити внутрішньоутробний стан плода у вагітних із хронічним пієлонефритом.

Оптимізувати терапію хронічного пієлонефриту вагітних шляхом включення препаратів гінкго і лівоміну.

Об’єкт дослідження – вагітні жінки різного періоду гестації, хворі на хронічний пієлонефрит.

Предмет дослідження – внутрішньоутробний стан плода; патологічні зміни при хронічному пієлонефриті у вагітних з боку імунної системи, гормонів фетоплацентарного комплексу, системи антиоксидантного захисту та шляхи їх медикаментозної корекції.

Методи дослідження. Клінічні методи (скарги, анамнез хвороби, анамнез життя, дані загального аналізу крові і сечі, результати УЗД нирок), основні показники імунограми І-го і ІІ-го рівнів (загальна кількість Т- лімфоцитів, їх субпопуляцій, В-лімфоцитів, рівні імуноглобулінів основних класів, титри циркулюючих імунних комплексів (ЦІК)) ; визначали концентрацію в крові деяких прозапальних і протизапальних цитокінів, їх спонтанну продукцію моноцитами/макрофагами в умовах in vitro; стан процесів перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту (малоновий діальдегід, активність церулоплазміну та насиченість трансферину залізом) ; величину ендогенної інтоксикації за рівнем середньомолекулярних пептидів, гормональний статус за рівнем прогестерону, плацентарного лактогену, естріолу та пролактину в крові.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі вперше на основі комплексного обстеження вагітних встановлено взаємозв’язок і взаємозалежність між перебігом хронічного пієлонефриту та показниками цитокінового статусу, змінами в системі перекісного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту в організмі, а також внутрішньоутробним станом плода.

Пріоритетними є дані щодо величини спонтанної продукції моноцитами/макрофагами хворих на хронічний пієлонефрит вагітних жінок інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-8 та інтерлейкіну-10 в умовах in vitro.

Доведена доцільність застосування коригуючої терапії з метою зниження дисбалансу імунної системи, гормонального статусу та інтенсивності запального процесу шляхом включення препаратів широкої біологічної дії – гінкго та лівоміну, які проявляють виразну клінічну ефективність, помітно зменшують кількість ускладнень під час вагітності, пологів, у післяпологовому періоді в організмі матері і новонароджених.

Практичне значення одержаних результатів. Вагітні жінки, хворі на хронічний пієлонефрит, повинні бути віднесені до групи підвищеного ризику з метою профілактики загострення даного захворювання та виникнення ускладнень під час вагітності і для спостереження за внутрішньоутробним станом плода.

Встановлено, що критеріями загострення хронічного пієлонефриту у вагітних, крім загальноприйнятих клініко-лабораторних і інструментальних параметрів, можуть слугувати наступні показники: вміст малонового діальдегіду в крові, активність церулоплазміну та насиченість трансферину залізом, тіоловий спектр крові, збільшення кількості середньомолекулярних пептидів, зміни з боку системи імунітету, цитокіновий дисбаланс, пригнічення гормонопродукуючої функції плаценти.

З метою комплексної корекції хронічного пієлонефриту доцільно доповнювати стандартну терапію пієлонефриту препаратами гінкго та лівомін.

Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику роботи Івано-Франківського обласного перинатального центру, міського пологового будинку міста Івано-Франківська, акушерського відділення Снятинської центральної районної лікарні, нефрологічного відділення Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, що підтверджують відповідні акти впроваджень.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою працею здобувача. Автором особисто сформульовано мету і завдання дослідження, проведено аналіз літератури з даної проблеми, виконано патентно-інформаційний пошук. Обрано напрямок, об’єм і методи дослідження. Самостійно здійснено підбір груп хворих, проведено клінічні, біохімічні та імунологічні дослідження, статистичний аналіз результатів дослідження, зроблено висновки, практичні рекомендації та підготовлено матеріали до публікації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на науково-практичній конференції Асоціації акушерів-гінекологів України (Київ-Ужгород, вересень, 1999 р.), Конгресі Асоціації акушерів-гінекологів України (Івано-Франківськ, вересень 2000 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених і студентів (Мінськ, Республіка Бєларусь, 1999р.), республіканській науково-практичній конференції молодих вчених “Досягнення і перспективи розвитку терапії на порозі ХХІ століття” (Харків, жовтень 2000 р.). Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедр акушерства і гінекології, факультетської терапії, госпітальної терапії №1 і 2 Івано-Франківської державної медичної академії (19 квітня 2002 р.).

Публікація результатів дослідження. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, серед яких: 5 у фахових виданнях (в тому числі, одна – огляд літератури), рекомендованих ВАК України, 4 – у матеріалах конгресів, конференцій, з’їздів.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена українською мовою на 168 сторінках машинописного тексту. Її основна частина займає 129 сторінок. Робота складається із вступу, огляду літератури, 3-ох розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (загальна кількість – 236, із них 153 – кирилицею, 83 – латиною) та додатку; ілюстрована 29 таблицями та 17 рисунками.

 

Матеріал та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань обстежено 120 вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит, із тривалістю хвороби 70, 5 років та 30 жінок