Технології роботи соціальних служб з прийомними сім'ями

Актуальність теми. На сьогоднішній день в Україні в умовах економічної кризи, політичної і соціальної нестабільності, радикальної соціально-культурної трансформації постає проблема щодо необхідності розробки нових форм утримання та виховання дітей, які перебувають у особливо складних і дискомфортних умовах. Перш за все це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 

В останні десять років в нашій державі вдвічі збільшилася кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Переважна більшість цих дітей влаштовані в інтернатні заклади. Вихованці інтернатних закладів відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях, станом здоров’я, розвитком інтелекту й особистості в цілому, що підтверджено спеціальними психологічними дослідженнями (І.М.Дубровіна, М.І.Лисіна, А.М.Прихожан).

Дитина в державних закладах отримує комплекс освітніх, медичних, соціальних послуг, але спостерігаються значні відхилення у процесі її соціалізації, які проявляються у відсутності навичок самостійного життя, невмінні самостійно будувати стосунки у сім’ї та відкритому колективі. 

Вивчення проблем влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, довело, що сімейне виховання, безперечно, виступає пріоритетною формою в Україні. 

Роль сім’ї для дитини надзвичайно важлива. Батьки дають дітям життя, відповідають за догляд і виховання, беруть на себе фінансову відповідальність, мають юридичні повноваження, у тому числі на право прийняття важливих рішень від імені дітей. Батьки допомагають відчути взаємне тепло й любов, передають дітям досвід поколінь, життєві цінності та духовність, виховують дітей, задовольняють щоденні потреби, надають зразки для наслідування, поступово прищеплюють соціальні й побутові навички, необхідні у самостійному житті. Усі ці потреби життєво важливі для кожної дитини, якого б віку вона не була.

Діти повинні зростати в сім’ях рідних батьків, але коли це неможливо, альтернативою біологічній родині може слугувати інша сім’я.

В Україні існує чотири форми сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За їх пріоритетністю перелік такий - усиновлення, опіка (піклування), прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Сімейні форми влаштування забезпечують соціальний захист, захист майнових та житлових прав дитини, догляд, виховання, корекцію та компенсацію розвитку, вирішення медичних проблем, подолання психологічних травм, задоволення щоденних потреб дитини, яка залишилася без піклування батьків.

З метою забезпечення індивідуального підходу до виховання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківської опіки, формування її особистості в умовах сімейного піклування в Україні розпочато роботу по створенню інституту прийомної сім’ї.

Під час перебування дитини у прийомній сім’ї держава не тільки фінансує, а й контролює утримання і виховання дитини, надає допомогу у її розвитку, соціалізації, організовує соціальний супровід сім’ї та дитини.

Питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, хвилює багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В цьому напрямку працюють відомі науковці Г.М.Бевз, А.Й.Капська, С. Мещерякова, І.В.Пєша, І.М.Трубавіна, Н.М.Комарова та інші. 

Об’єкт дослідження – технології роботи районної служби зайнятості з дітьми з прийомних сімей.

Предмет дослідження - діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

Мета дослідження – науково обгрунтувати і емпірично дослідити особливості технологій роботи районної служби зайнятості з дітьми з прийомних сімей.

Зважаючи на об’єкт, предмет і мету дослідження, були поставлені наступні завдання: 

• окреслити проблему сирітства у сучасному суспільстві;
• охарактеризувати сімейні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
• проаналізвати нормативно-законодавче регулювання функціонування прийомних сімей;
• описати технологічні прийоми підготовки прийомних батьків до створення прийомної сім’ї;
• висвітлити проблемні питання технологій створення інституту прийомної сім’ї;
• дати аналіз соціального супроводу як технології становлення дитини у прийомній сім’ї.

Методи дослідження. У процесі виконання поставлених у роботі завдань використано наступні методи: вивчення матеріалів теоретичних досліджень, нормативної документації, логіко-системний аналіз, порівняння, узагальнення та ін.

Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягає в тому, що в дослідженні науково обгрунтовані доцільність та необхідність впровадження у практику сімейних форм опіки над дітьми-сиротами відповідно до потреб сучасного українського суспільства..

Практичне значення полягає в тому, що в ході дослідження ми брали активну участь у тренінгових заняттях по підготовці потенційних кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі, зробили узагальнюючі висновки за поставленими завданнями. 

Структура роботи. Курсова робота включає зміст, вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел (47 найменувань) і додатки, загальний обсяг роботи склав 62 аркуші.