Соціально-педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо

Видатний філософ і письменник Жан-Жак Руссо народився 28 червня 1712 у Женеві. Чоловіки в сімействі Руссо були годинникарями, родина належала до заможних громадян.

У 1743 Руссо став секретарем французького посла у Венеції, який звільнив його вже на наступний рік. Повернувшись у Париж, він був охоплений гнівом проти аристократів, які не побажали за нього заступитися. У 1750 «Роздуми про науки і мистецтва» принесли йому премію Діжонської академії і неочікувану славу. У трактаті стверджувалося, що цивілізація всюди привела до морального і фізичного виродження людей, і лише народи, які зберегли свою первозданну простоту (Руссо не наводив прикладів), залишилися доброчесними і сильними; далі було сказано, що плодами прогресу завжди стають моральна деградація і військова слабкість.

У грудні 1757 р. він перебрався на прилеглу напівзруйновану ферму Монлуи. Його «Лист Даламберу про театральні уявлення», у якому з осудом говорилося про спроби Вольтера влаштувати театр у Женеві, а спектаклі називалися школою аморальності як особистої, так і громадської, викликало з боку Вольтера стійку ворожість до Руссо. Після цього, у 1761 р, була надрукована «Юлія, або Нова Елоїза», у 1762 - «Суспільний договір» і «Еміль, або Про виховання». 

Розвинута в «Емілі» деїстична доктрина викликала гнів католицької церкви щодо Руссо, а 11 червня 1762 р. уряд розпорядився заарештувати автора. Руссо втік в Іверден (Берн), потім у Мотьє, а Женева позбавила його прав свого громадянина.

У 1776 були закінчені «Діалоги: Руссо судить Жана-Жака» і розпочата найзахоплюючіша його книга «Прогулянки самотнього мрійника». У травні 1778 Руссо усамітнився в Ерменонвілі, у котеджі, запропонованому йому маркізом де Жирарденом, і помер там від апоплексичного удару 2 липня 1778 р.