Біженці як об’єкт соціальної роботи в Україні

Актуальність теми дослідження визначається тим, що розпад СРСР, утворення суверенних держав, ы особливо виникнення локальних збройних конфліктів останным часом (Ірак, Ліберія, ЮАР, Молдова тощо) стали переломним моментом у розвитку міграційних процесів, які відбуваються на території України і СНД. Виник принципово новий інститут державного управління - міграційна служба. 

Політична і економічна криза кінця 1980-х років у країні охопила всі сфери громадського життя. Вона природно торкнулася і міграційних процесів: змінилася масштабність та інтенсивність міграційного руху, спрямованість і структура потоків. Вимушене переселення досягло величезних розмірів, з'явилася особлива соціальна категорія “біженців”, осіб, які перебувають у положенні вимушено переміщених всередині країни. 

Масова вимушена міграція - серйозний обмежуючий фактор і ресурс, який підлягає врахуванню у сучасній ситуації. Вона підсилює гостроту і актуальність прийняття оптимальних рішень в області соціальної політики, взаємин держави і суспільства, центру і регіонів, вибору ефективних управлінських технологій. На сьогодні міграційні процеси викликані принципово новими обставинами або іншим характером їх прояву, ніж раніше. Це, насамперед, проблема міжнаціональних відносин, яка стала однією з найбільш конфліктних. Національна напруженість охопила майже всю країну, втягуючи в конфронтацію різні етнічні групи і соціальні шари, породжуючи в мирний час таке соціальне явище, як біженці. 

Стихійні міграційні процеси створюють одну з найскладніших державних проблем в Україні. Сотні тисяч вимушених мігрантів мають потребу в матеріальній і фінансовій допомозі, обсяги якої перевищують нинішні соціально-економічні можливості держави і окремих регіонів, а умови, у яких економічно активна частина переселенців могла б зайнятися самозабезпеченням, практично відсутні. Протиріччя виникають і при виборі нового місця проживання: інтереси вимушених мігрантів і інтереси держави в цілому, регіонів і місцевих органів влади часто не збігаються. Це величезна соціальна, політична і гуманітарна проблема, яка вимагає особливих ресурсів і кваліфікації для її вирішення або, щонайменше, полегшення положення потерпілих. 

Сьогодні міграція виступає як відбиття соціальних, економічних і політичних протиріч не тільки в нас у країні, але й за її межами. Відбулися радикальні зміни в міграційному обміні населення між Україною і державами Європи. За останні п'ять років більш, ніж на третину, виросла еміграція і іміграція. Вирішення проблем вимушеної міграції може бути ефективно здійснене на базі науково розробленої державної комплексної міграційної політики, яка, по суті, ще відсутня, і замінюється окремими терміновими заходами. В обгрунтуванні такої політики істотне місце повинні займати дослідження складних міграційних процесів і розробка практичних рекомендацій з удосконалювання організації соціального захисту біженців і змушених переселенців на регіональному й місцевому рівні в сучасних умовах. 

Мета дослідження - є визначення статусу біженців в Україні і аналіз підходів до системи соціального захисту біженців і вимушених переселенців.

Виходячи з поставленої мети дослідження у курсовій роботі передбачено вирішення наступних завдань: 

1) аналіз передумов і тенденцій вимушених міграційних процесів;

2) визначення правового статусу біженців в Україні;

3) характеристика основних напрямків соціальної роботи з біженцями, зокрема, фінансової допомоги, соціального забезпечення і житлових питань, медичного супроводу, психологічної та психіатрічної підтримки.

Об'єкт дослідження - біженці і вимушені переселенці в Україні як специфічна соціальна група населення. 

Предмет дослідження – напрямки соціальної роботи, які використовуються у процесі організації соціального захисту біженців і вимушених переселенців у сучасних умовах. 

Стан наукового дослідження проблеми. Проблема соціального захисту біженців і вимушених переселенців перебуває на стику двох тем: міграції і соціального захисту. Однак і перша, і друга більш досліджені відносно постійно проживаючого населення в аспектах традиційних підходів, напрямків і форм. Власне соціальному захисту і соціальній роботі з біженцями і вимушеними переселенцями в Україні поки що приділено недостатньо уваги як самостійному об'єкту вивчення. Проблема біженців і вимушених переселенців на території України стала висвітлюватися лише з початку 90-х років, опираючись на досвід, накопичений у закордонній науці. 

Дослідження з даної теми, у тому числі стосовно регіонального рівня, проводилися недостатньо. Питання правового статусу біженці і вимушених переселенців присвячені роботи Анісімової Т. Є., Стешенко В. М., [8] Грабар Н. [16] М., Ковалишина І. Г., [18] Кузьменко О. В. [19]  та ін. Загальнотеоретичні проблеми соціальної роботи з такою категорією населення відображено у роботах авторів Тюптя Л.Т., Іванова І.Б., [33] Лукашевич М. П., Мигович І. І. [20] та ін. Питання власне соціальної роботи з біженцями висвітлюються у праці Малиновської О. А. [21] та ін.

Наявні роботи стосуються тільки окремих розділів соціального захисту біженців і вимушених переселенців. Більш розробленою є теорія соціальної політики перехідного періоду, але в ній, по суті, така специфічна соціальна група, як вимушені мігранти, не одержала належного місця, якого вона заслуговує згідно гостроти ситуації і особливостей потреби соціального захисту. 

Складні процеси вимушеної міграції, їх соціальна адаптація і соціальний захист стали дискусією на науково-практичних конференціях і семінарах. 

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять розроблені концептуальні положення в області соціального захисту населення, у тому числі, такої категорії, як біженці і вимушені переселенці. У дослідженні використані методи наукового узагальнення, системного і проблемно-орієнтованого аналізу та ін. 

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку і списку використаної літератури, обсяг роботи складає 36 аркушів.