Загальна характеристика майнових відносин, що регулюються цивільним правом

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА МАЙНОВИХ ВІДНОСИН У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

2.1 Відносини власності у цивільному праві

2.2 Договірні та позадоговірні відносини у цивільному праві

РОЗДІЛ 3. ОЧОБЛИВОСТІ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ХАРАКТЕРУ УЧАСНИКІВ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Становлення права як соціальної нормативно-регулятивної системи, як цілісного соціального інституту на рубежі 3 і 2 тисячоліття до н. е. привело до суттєвих змін в політичній, економічній, духовній і інших сферах життя людського суспільства. Різкі зміни відбулися в соціальній сфері – у відносинах людей і їх колективних утвореннях між собою, в організації суспільних відносин.

Сьогодні суспільні відносини набувають все більшого розмаху. Ми всі є учасниками різноманітних відносин, в цьому і виявляється принцип соціалізації. У міру того, як ці суспільні відносини врегульовуються нормами права – вони переростають в правовідносини. Таким чином, правовідносини – це частина суспільних відносин, які врегульовані нормами права. А правове регулювання – це процес наділення учасників суспільних відносин повноваженнями, обов’язками, відповідальністю, а також їх реалізація, процес перетворення учасників в суб’єктів правових відносин.

Правовідносини – це особливий юридичний зв’язок учасників різних соціальних процесів, їх вхід в цивілізоване суспільство. Всі елементи правового регулювання (повноваження, заборони, дозволи) розподіляються між учасниками суспільних відносин відповідно до соціальної ролі і місця учасників в суспільному житті.

Норми цивільного права, як і інші правові норми, регулюють суспільні відносини за участю фізичних і юридичних осіб. При цьому суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими. Таким чином, цивільно-правовими відносинами є форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті. Особливим підвидом цивільних правовідносин є майнові правовідносини. Саме на регулювання майнових правовідносин спрямована більшість правових інститутів цивільного права. Тому питання врегулювання майнових відносин, окреслення кола їх учасників, форм реалізації є доволі гострим.

Метою курсової роботи є спроба дослідити на основі опрацьованого наукового матеріалу поняття і природу майнових відносин, що є видом цивільних правовідносин, як особливого виду суспільних відносин, розглянути їх елементи і класифікацію, а також з’ясувати значення цих відносин в житті суспільства.

Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини.

Предмет дослідження – визначення поняття цивільних правовідносин, а також класифікація цивільних правовідносин.

Метою цієї роботи є визначення поняття цивільних правовідносин, аналіз та створення класифікації цивільних правовідносин.

Гіпотеза цієї роботи полягає в тому, що треба створити класифікацію цивільних правовідносин. Хоча це вже й робилось, але треба узагальнити інформацію й створити нову класифікацію.

У процесі виконання курсової роботи були використані такі методи:

- вивчення й аналіз наукової літератури при створенні класифікації та визначенні поняття цивільних правовідносин та юридичних фактів;

- аналіз різних аспектів і особливостей цивільних правовідносин;

- порівняння різних класифікацій юридичних фактів та цивільних правовідносин.

 

 

Цивільні правовідносини – це врегульовані нормами цивільного права майнові відносини, відносини, пов'язані з інтелектуальною власністю та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають носіями цивільних прав та обов'язків. [1]

Традиційно вирішальне значення в сучасному цивільному праві мають цивільні майнові відносини, які складаються між людьми з приводу майна, результатів робіт, послуг, інших майнових благ[2]

Предметом цивільного права в радянському цивільному праві традиційно визнавалися: майнові відносини; особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими; інші особисті немайнові відносини. Зокрема, такий підхід знаходить вияв і в ст. 1 Цивільного кодексу (ЦК) УРСР 1963 р. [3]

У зв’язку з цим визначенню поняття «майнові відносини» і встановленню критеріїв належності їх до сфери цивільного права свого часу в радянській цивілістичній літературі приділялася значна увага. Таким критерієм одні автори називали товарно-грошовий характер майнових відносин (О. А. Пушкін), інші – майнову самостійність суб’єктів і те, що останні виступають як «самостійні товаровласники» (Ю. С. Червоний).

З прийняттям нового ЦК України 2003 р. підґрунтя для таких суперечок практично ліквідоване, оскільки ст. 1 ЦК відносить до предмета цивільно-правового регулювання лише ті майнові відносини, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Отже, головним критерієм встановлення галузевої належності відносин стає не предмет, а метод правового регулювання. Для цивільно-правового (диспозитивного) методу якраз і характерні юридична рівність та вільне волевиявлення учасників регульованих відносин. Отже, ЦК України регулює як майнові, так і особисті немайнові відносини. [4, с. 117]

Майнові відносини, які є елементом предмету цивільного права, характеризуються такими ознаками:

1) Суб’єкти. Учасники цивільних правовідносин виступають стосовно один одного як юридичне рівні суб’єкти, відокремлені один від одного в організаційно-правовому і майновому сенсі. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, цивільне законодавство застосовується лише у випадках, коли це прямо передбачено законом. Такі відносини не є цивільними, оскільки регулюються за допомогою імперативного методу, не властивого цивільному праву.

2) Характер зв’язку між суб’єктами. Цивільні правовідносини -це правовий зв’язок, що виникає з приводу нематеріальних і матеріальних благ, що належать приватній особі.

3) Зміст. Учасники цього виду відносин виступають як носії цивільних прав