Неповна сім’я у системі соціальної роботи

Актуальність теми. Cім’я є найважливішим інститутом у розвитку і вихованні дитини, тому проблеми сім'ї і батьківства є актуальними для сьогодення. Здорова, міцна сім’я - запорука стабільності і розквіту будь-якого суспільства, будь-якої держави. Серед проблем, які постають, на жаль, перед суспільством, є гостра криза сім’ї, причинами якої є зміна моральних норм в області взаємовідносин статей, поширення дошлюбних зв’язків, зміна традиційних (сімейних) ролей чоловіка та жінки, втрата сім’єю своєї виробничої функції, втрата історичних українських традицій щодо формування та збереження сім'ї, непідготовленість молоді до шлюбу, підвищені вимоги у відношенні до шлюбного партнера, алкоголізм і наркоманія та інші.

Дослідження методів і засобів соціальної роботи з неповною сім’єю визначається дедалі більшим зростанням на сучасному етапі розвитку українського суспільства кількості розлучень, погіршенням демографічної ситуації загалом, розмаїттям економічних, соціальних та інших факторів, які ведуть до появи неповних сімей.

Cім’я є найважливішим інститутом у розвитку і вихованні дитини, тому проблеми сім'ї і батьківства є актуальними для сьогодення. Здорова, міцна сім’я - запорука стабільності і розквіту будь-якого суспільства, будь-якої держави. Серед проблем, які постають, на жаль, перед суспільством, є гостра криза сім’ї, причинами якої є зміна моральних норм в області взаємовідносин статей, поширення дошлюбних зв’язків, зміна традиційних (сімейних) ролей чоловіка та жінки, втрата сім’єю своєї виробничої функції, втрата історичних українських традицій щодо формування та збереження сім'ї, непідготовленість молоді до шлюбу, підвищені вимоги у відношенні до шлюбного партнера, алкоголізм і наркоманія та інші. 

Особливе положення у нашому суспільстві займає неповна сім’я, яка є одним з основних соціально-демографічних типів сучасної сім’ї. Це мала група з частково неповними зв’язками, де немає традиційної системи відношень «мати-батько-дитина». Неповні сім’ї - це вже реальність сьогодення, їх чисельність не знижується, а має тенденцію до зростання. Існує декілька джерел формування неповних сімей. 

Найбільш поширене з них пов’язане з розпадом сім’ї внаслідок розлучення подружжя. Відсоток розлучень до числа шлюбів сягає більш ніж 60%. Діти у таких сім’ях залишаються з одним із батьків (частіше з матір’ю), або виховуються дідом та/або бабою. При розлученні взаємини між батьками і дітьми сильно змінюються. Більшість дітей після розлучення залишається з матір’ю, яка не тільки виховує, а й дисциплінує. Разом з тим, діти бачать свого тата рідше, ніж раніше. Це призводить до труднощів у вихованні дитини. 

Основною психолого-педагогічною проблемою неповної сім'ї є те, що дитині в ній важко дати цілісне і об'єктивне уявлення про чоловіків і жінок.  У плані визначення педагогічної доцільності умов виховання дитини в неповній сім'ї особливої уваги заслуговують сім'ї з однією дитиною. Діти з таких сімей здебільшого зосереджені на собі, своїх потребах і проблемах. Розлучення батьків переважно призводить до педагогічної занедбалості і почуття безсилля в дитини, викликає у неї комплекс власної неповноцінності. 

Сім'я для дитини є середовищем, у якому формується її особистість, і залежно від атмосфери у сім'ї, характеру сімейних стосунків, освітнього рівня, професії батька, життєвого досвіду, знання педагогіки сімейного виховання розвиваються ті чи інші якості дитини. Саме у сім'ї формується сприймання дітьми людей, навколишньої дійсності, самих себе, досвіду сімейного життя, ставлення до як найважливішої духовної цінності, здійснюється моральне, естетичне, трудове навчання, здоров'я дитини, професійне самовизначення.

Багато вчених, які займаються соціальними проблемами, стверджують, що діти, які виховуються у неповній сім’ї, більш схильні до проблем різного характеру, ніж діти, які виховуються у повній сім’ї. 

Вивченням проблеми виховання в неповних сім’ях займалися І.Дементьєва, Н.Зубарьова, М.А. Костенко, Л.Г. Лунякова та ін. І. Дементьєва та Н. Зубарьова у своїх роботах зачіпають такі питання, як ступінь соціальної відповідальності підлітків з неповних сімей, технологія індивідуальної роботи з дітьми і підлітками з неповних сімей, негативні фактори виховання дітей у таких сім’ях. Одним з основних критеріїв ефективності сімейного виховання І. Дементьєва вважає ідентифікацію дітей з батьками, також автор розглядає питання про освіту і професійну орієнтацію дітей розлучення, психологічні особливості особистості таких дітей.

М.А. Костенко переважно розглядає неповні батьківські сім’ї. Основними формами роботи з неповною батьківською сім’єю він виділяє індивідуальне консультування, групи само- і взаємодопомоги, організацію дитячих дозвільних заходів і сімейного відпочинку та бесіду. У соціально-педагогічній роботі з неповною батьківською сім’єю. 

Таким чином, проблема виховання дітей в умовах неповної сім’ї вимагає більш докладного розгляду. Для цього необхідно вивчити особливості процесу виховання в даних сім’ях, розкрити форми і методи соціально-педагогічної допомоги неповним сім’ям, виявити умови вдосконалення процесу виховання в таких сім’ях.

Об'єкт дослідження - неповна сім’я.

Предмет дослідження  – напрями, форми та методи соціальної роботи з неповною сім’єю.

Метою роботи є вивчення теоретичних засад виникнення і функціонування неповних сімей, виявлення ефективних форм і методів соціальної роботи з такими сім’ями у сучасних умовах.

Для досягнення поставленої мети, відповідно до визначених у роботі об’єкта і предмета дослідження, необхідно реалізувати наступні завдання: 

• вивчити поняття неповної сім’ї та причини її виникнення;
• проаналізувати проблеми неповних сімей;
• описати напрямки соціальної роботи з неповними сім’ями за кордоном;
• дати характеристику форм і методів соціальної роботи з неповною сім’єю;
• дослідити ефективність реалізації соціальної програми допомоги неповній сім’ї.

У процесі дослідження були використані наступні методи: аналіз наукової літератури, бесіда, вивчення і узагальнення досвіду та аналіз отриманих даних.

Гіпотеза дослідження. Використання всього потенціалу технологій, форм, методів і напрямів соціальної роботи з неповною сім’єю дає змогу всебічно сприяти повноцінному розвитку неповних сімей, при цьому застосування розробленої програми соціальної допомоги неповній сім’ї повинне сприяти покращенню відносин між матерями та дітьми у неповних сім’ях, забезпечуючи тим самим ефектину соціалізацію дитини у суспільстві.

Теоретична значущість. У роботі теоретично обгрунтовані напрями, форми та методи роботи з неповними сім’ями та умови підвищення ефективності виховного процесу у таких сім’ях, з’ясовано основні аспекти технологій соціальної роботи з цієї соціальною групою.

Практична значущість. Практичне значення проведеного дослідження полягає у розкритті ефективних напрямків роботи з неповними сім’ями у результатах, висновках і положеннях роботи, розробці і апробації програми соціальної допомоги неповній сім’ї. Результати дослідження можуть бути корисними соціальним працівникам служб сім’ї, дітей, молоді та спорту при роботі з неповними сім’ями, при розробці спецкурсів для навчання студентів за спеціальностями “Соціальний працівник” та “Соціальний педагог”.

Структура роботи. Робота містить вступ, два розділи – теоретичний і експериментальний, перший з яких розглядає теоретичні засади виховання дітей у неповній сім’ї, а другий стосується експериментального дослідження ефективності виховання дитини у такій родині, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 82 сторінки.