Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Кодифікація права в Великому князівстві Литовському

Предмет: 
Тип работы: 
Курсова робота
К-во страниц: 
35
Язык: 
Українська
Оценка: 
Зміст
 
Вступ 
Розділ 1. Аналіз причин і передумови виникнення необхідності кодифікації права 
1.1 Литовський статут 1529 року і його джерела 
1.2 Місцеве звичаєве право 
1.3 Сеймові постанови і привілеї, як джерела права 
Розділ 2. Кодифікація права в Великому князівстві Литовському 
2.1 Досвід кодифікації права середньовічними державами 
2.2 Судебник Великого князя Казимира 
2.3 Вивчення Статуту першої редакції дослідниками 
Розділ 3. Литовські Статути та їх редакції 
3.1 Сейм 1522 року у Гродні. Статут 1529 року 
3.2 Редакція 1529 року 
3.3 Редакція 1566 року 
3.4 Редакція 1588 року 
Висновки 
Список використаних джерел 
 
Вступ
 
Протягом XIV ст. Велике князівство Литовське перетворилось на одну з найбільших європейських держав. Однією з найбільш цікавих сторінок історії цієї держави є її правова система, яка сформувалась, як на основі місцевих звичаїв, так і включила в себе норми правових систем сусідніх держав і земель, що були включені до складу Литовської держави.
Загалом, тема джерел права Великого князівства Литовського не втратила актуальності й зараз. Абсолютна більшість ґрунтовних праць з даної проблеми з’явилась ще в 60-80-х роках минулого століття і зараз потребує перегляду, застосування нових підходів до дослідження, введення в науковий обіг нових матеріалів. Нової оцінки потребує питання про місце в литовській правовій системі норм звичаєвого права, як литовських, так і руських, а також привілеїв. Навіть зараз, остаточно не вирішене питання про статус Судебника Великого князя Казимира в литовській правовій системі. Одні дослідники стверджують, що судебник є першою кодифікацією права у Великому князівстві Литовському, а інші - що він є звичайним привілеєм. Литовські Статути, які тричі були кодифіковані протягом століття, й зараз викликають цікавість і подив дослідників. Додаткової уваги потребує проблема систематизації різних груп джерел.
Об’єктом дослідження даної роботи є литовська правова система, що виникла, оформилась й еволюціонувала протягом XIV-XVI ст., а потім органічно поєдналась з польською, хоч і залишилась багато в чому самостійною. Предметом дослідження - є різноманітні правові звичаї, привілеї, устави, кодекси, які склали основу правової системи Литовської держави і, по суті, були основними її джерелами.
Метою роботи полягає в тому, щоб проаналізувати з відповідними оцінками весь комплекс джерел, які лягли в основу правової системи Великого князівства Литовського. Вивчити ступінь впливу окремих законодавчих актів, привілеїв, кодексів на регулювання різних сфер суспільного життя.
Завданням роботи є вивчення ступеню розробки даної проблеми в науковій літературі. А, також, з’ясування об’єктивних причин, що призвели до видання тих чи інших правових актів.
В науковій літературі ступінь розробки проблеми джерел права Великого князівства Литовського залишається недостатнім. В першу чергу, варто згадати литовських дослідників, так вивченням статутів займались К. Яблонскіс та Ю. Юргініс, окремо вони вивчили вплив звичаєвого права на творення І Статуту (1529). Серед польських вчених варто відмітити роботи Ю. Бардаха, який намагається підходити до проблеми джерел литовського права комплексно [17, 95].
Досить детально проблему джерел права Великого князівства Литовського вивчали українські, білоруські та російські історики і правознавці. Так, перші праці, присвячені Литовським Статутам, з’явились ще в XIX ст. Зокрема, В. Строева (1833) і М. Владимирський-Буданов (1877) в контексті вивчення московського законодавства дослідили III Статут (1588), як одне з джерел для Соборного укладення. Вивченням III Статуту (1588), в цьому ж контексті також займався М. Тихомиров [1, 99]. Досить ґрунтовні праці по литовському законодавству XIV-XVI ст. належать В. Причеті, основну увагу він зосередив на Статутах, але досить детально вивчав усі джерела, які використовувались при їх кодифікації [1, 101]. Дослідженням Судебника Казимира (1468) займались І. Данилович, Ю. Ярошевич, М. Ясинський, М. Любавський, не без підстав вважали його першою спробою систематизації литовського права [17, 97]. І Старостина цей Судебник розглядала, як важливий етап в еволюції Литовської правової системи [17, 94].
 
Розділ 1. Аналіз причин і передумови виникнення необхідності кодифікації права
 
1.1 Литовський статут 1529 року і його джерела
 
До початку XVI століття Велике князівство Литовське склалося як феодальна магнатська монархія. Пани і князі, які мали у своєму розпорядженні величезні земельні фонди, являли собою велику силу як в економічному, так й у політичному відношенні. Вони фактично стали керівниками всієї внутрішньої й зовнішньої політики Великого князівства Литовського, діючи через «Господарську раду» й «свальні сейми», які були змушені скликати великі князі для вирішення чергових державних питань, особливо для вирішення питань грошового податку - «серебщини», що перетворилася після опублікування привілею 2 травня 1457 р. з регулярної грошової податі в надзвичайний збір (загальношляхетський привілей звільнив клас землевласників від щорічного збору серебщини). Завдяки привілею 2 травня 1457 року великий князь литовський став повністю залежати від феодальної знаті у фінансовому відношенні. Привілеї Олександра й Сигізмунда ще більше розширили політичні права великих титулованих та нетитулованих землевласників-католиків. Магнати тримали в своїх руках суд і управління. Завдяки відсутності письмового законодавства великокнязівські судді в центрі й у провінціях судили, керуючись звичаєвим правом великокнязівськими рішеннями та діючими законодавчими актами. 
Шляхта, до того ж, не маючи великої ваги в суспільно-політичному житті
CAPTCHA на основе изображений