Напрямки і види соціальної роботи з мігрантами

 

1. Поняття і класифікація міграційних процесів

2. Напрямки і види соціальної роботи з мігрантами

Список використаної літератури

 

 

Однією з характерних рис сучасного суспільства і світу є значне підвищення ступеня «відкритості» як соціальних, так і територіальних структур, що спричиняє великий спектр можливих наслідків, один з яких – різні за своїми масштабами, інтенсивністю, напрямками і темпами міграційні потоки. Сьогодні міграція стала однією з найважливіших рис громадського життя і підставою для виникнення, існування і загострення багатьох соціальних і особистісних проблем.

Для успішного вирішення цих проблем необхідні не тільки політична свобода, наявність відповідних ресурсів, можливостей і досвіду, але й певні теоретичні вишукування і досвід, які дозволяють, по-перше, досить чітко визначити самі поняття «міграція», «міграційний процес», «мігрант» та інші, по-друге, окреслити предметну область дослідження і практичної діяльності, і по-третє, розкрити внутрішню неоднорідність цього явища, його основні тенденції і закономірності.

Міграція, міграційний процес – це переміщення, переселення людей, пов'язане зі зміною місця перебування і проживання строком не менше, ніж на шість місяців. Такі переміщення можуть бути наслідком різноманітних причин, як соціального характеру (війни і утиски за певними ознаками і підставами), так і природного (стихійні лиха) і здійснюватися у не менш різноманітних межах.

Помилково розглядати міграцію як явище, яке властиве лише сучасному суспільству. Приклади більш ніж масштабних міграційних процесів можна знайти в історії багатьох країн і народів: похід євреїв із Древнього Єгипту, Велике переселення народів, яке відбувалося на європейському континенті у VIII-IX століттях і сформувало етнічну карту сучасної Європи, потоки емігрантів і біженців, які стали наслідком війн і революцій у ХХ столітті. У сучасному світі, за оцінками ряду експертів, у міграційні потоки залучено близько 60-ти мільйонів чоловік. З кінця 80-х – початку 90-х років у ці процеси активно включилася і Україна, причому, участь українців у сучасних міграційних процесах набуває масового характеру. Так, окремі види міграційних потоків, починаючи з 1988 р., виросли за такими показниками як чисельність мігрантів і інтенсивність їх переміщення від 3-х до 5-ти разів. Ці і подібні їм обставини змушують уважно досліджувати таке соціальне явище як міграція і його можливі наслідки, як для суспільства в цілому, так і для окремої людини.

Міграція досить складний і неоднозначний соціальний феномен, одним із проявів її характеристик є різноманіття основних типів міграційних процесів. У сучасних соціологічних дослідженнях прийнято виділяти і аналізувати наступні типи міграції.

1. За напрямком міграційних переміщень:

епізодична, разова міграція, – наприклад, поїздка в інший регіон для одержання освіти, на лікування і т. д. ;

маятникова міграція, тобто переміщення людей по відносно стабільних маршрутах, яка припускає повернення на колишнє місце проживання. Наприклад, переміщення значних мас людей у південні і західні регіони країни влітку і настільки ж масове повернення назад восени;

сезонна міграція, переміщення людей у певних напрямках, пов'язане з необхідністю або бажанням брати участь у якомусь сезонному виді діяльності. Наприклад, участь у збиранні врожаю, будівцницві влітку і т. д.

2. За можливістю повернення на колишнє місце проживання:

оборотна міграція, яка обов’язково передбачає повернення людей на колишнє, постійне місце проживання;

незворотна міграція, пов'язана з остаточною зміною місця перебування і проживання людини або групи людей.

3. За відношенням людей до процесів переміщення:

добровільна міграція, переміщення людей на нове місце перебування з власної волі, за власним бажанням. Наприклад, участь в освоєнні нових територій, переїзд на нове місце проживання;

вимушена міграція, процеси переміщення людей з власної волі, але проти власного бажання, це ситуація, коли людина розуміє, що їй необхідно залишити місце свого колишнього проживання, тому що подальше перебування там неможливе з незалежних від неї обставин (стихійне лихо, збройний конфлікт) ;

примусова міграція, або переміщення людей під тиском, за наказом або під загрозою (насильницька депортація, вивіз в іншу країну або регіон, насильницьке переселення або вигнання).

4. За ступенем керованості міграційних процесів:

організована міграція, – міграційні процеси, які здійснюються при участі державних, громадських та інших установ і організацій, наприклад, організація масового припливу населення у окремі регіони;

неорганізована, стихійна міграція, яка здійснюється силами самих мігрантів, наприклад, втеча від якоїсь небезпеки (війна, стихійне лихо).

5. Стосовно державних або регіональних кордонів:

внутрішня міграція, яка здійснюється в межах однієї країни або одного регіону, наприклад, поїздка на навчання;

зовнішня міграція, яка здійснюється за межі державних або регіональних кордонів, наприклад, переїзд на постійне місце проживання в інший регіон і за кордон.

Типологія міграційних процесів може бути приведена і за іншими ознаками, однак навіть вищенаведений перелік дозволяє переконатися в тому, що міграційні процеси займають дуже важливе місце в житті людського суспільства.

Причинами, які спонукають або змушують людей втягуватися у процеси переміщень по територіях, можуть бути явища і фактори різного порядку. Найчастіше до основних причин міграції відносять наступні:

соціально-економічні (пошук робочих місць, можливостей для самореалізації, одержання освіти, вступ у шлюб і т. д.) ;

політичні (переслідування з політичних мотивів, політичний протест, прагнення до поширення своїх політичних поглядів