Загальна характеристика мережі стаціонарних установ соціального обслуговування людей похилого віку

 

1. Загальна характеристика мережі стаціонарних установ соціального обслуговування людей похилого віку

2. Будинки-інтернати

3. Територіальні центри обслуговування

4. Умови влаштування влаштування громадян похилого віку в будинки-інтернати та стаціонари територіальних центрів соціального обслуговування

Список використаної літератури

 

 

Відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»Переважне право на влаштування в стаціонарні установи, призначені для громадян похилого віку, мають також ветерани війни та особи, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, члени сімей загиблих військовослужбовців, ветерани праці, а також самотні громадяни похилого віку.

Соціальні послуги в Україні надаються громадянам через досить розвинуту на даний час мережу стаціонарних та нестаціонарних установ.

Мережу стаціонарних установ складає 321 будинок-інтернат, а саме: 86 будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, 25 пансіонатів для ветеранів війни та праці, 149 психоневрологічних інтернати та 56 дитячих будинків-інтернатів. У стаціонарних установах на даний час проживає майже 55 тис. громадян похилого віку та інвалідів, з них понад 7 тисяч дітей. У 1997 році в Україні було 276 будинків-інтернатів, в. У стаціонарних установах проживало 46, 7 тис. громадян похилого віку та інвалідів, з них 8, 1 тис. дітей.

Діяльність інституціональних установ упродовж останніх років було спрямовано на забезпечення комплексним соціальним обслуговуванням тих, хто цього потребує, поліпшення умов проживання підопічних, їх комунально-побутового та медичного обслуговування, гарантованих чинним законодавством.

У Донецькій області у 2004 році відкрито Горлівський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів на 145 ліжко-місць, з 2005 році введено в експлуатацію другу чергу цього будинку-інтернату на 96 ліжко-місць, у березні 2006 року почала функціонувати друга черга Краснолиманського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів на 100 ліжко-місць, у Полтавській області перепрофільовано Горбанівський будинок-інтерант у Горбанівський геріатричний пансіонат на 315 ліжко-місць тощо.

Мережа санаторіїв сфери управління Мінпраці складається з 6 санаторіїв: „Перемога” (Київ), „Слава” (Миргород), „Батьківщина” (Трускавець), „Ветеран” (Алушта), „Салют” (Одеса), ім. М. Семашка (Симеїз), у яких одночасно може проходити санаторно-курортне лікування більше 2 тисяч ветеранів війни.

Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ветерани війни за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками. Органи праці та соціального захисту населення забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів ветеранів війни – інвалідів війни позачергово щороку, учасників бойових дій щороку, учасників війни – один раз на два роки.

У 2006 році на обліку на забезпечення санаторно-курортним лікуванням перебувало понад 213 тис. осіб, з них ветеранів війни – більше 104 тис. (інвалідів війни – майже 40 тис., учасників бойових дій – 13, 5 тис., учасників війни – майже 52 тис.).

Щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням ветеранів війни протягом 2006 року, то загалом оздоровлено 63, 35 тис. осіб, з них ветеранів війни – майже 52 тис. При цьому особам, які супроводжують інвалідів І групи, надано трохи менше 3 тисяч путівок.

З метою соціальної адаптації і трудової реабілітації людей похилого віку при стаціонарних установах створено 252 лікувально-виробничі майстерні. Для організації трудової реабілітації громадян похилого віку та інвалідів і для поліпшення харчування літніх людей при будинках-інтернатах функціонує 233 підсобні сільські господарства, які за рахунок власного виробництва забезпечують від 60 до 100% потреби інтернатних установ в основних продуктах харчування – м'ясі, молоці, овочах, картоплі.

 

 

Ще на початку 18-го століття з'явилися перші притулки для дорослих, що стало праобразом будинків-інтернатів для громадян похилого віку. Будинок-інтернат системи соціального захисту – стаціонарна соціально-медична установа для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни і праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Завданнями будинку-інтернату є: матеріально-побутове забезпечення громадян похилого віку та інвалідів, створення для них сприятливих умов життя, наближених до домашніх, організація догляду, надання їм медичної допомоги, здійснення заходів, спрямованих на соціально-трудову реабілітацію, організація раціонального і дієтичного харчування з урахуванням їхнього віку і стану здоров'я, забезпечення інвалідів і старих, які того потребують, протезуванням і немоторними засобами пересування, проведення культурно-масової роботи.

До будинків-інтернатів приймають на повне державне забезпечення громадян похилого віку (жінок з 55 років, чоловіків з 60 років) та інвалідів І і II груп старших 18 років.

Пенсіонерів у будинках-інтернатах забезпечують одягом, взуттям, м'яким інвентарем, чотириразовим харчуванням. В усіх будинках-інтернатах є медпункти, ізолятори, карантинні кімнати, які обладнані необхідною медичною апаратурою та інструментарієм.

 

 

Практично в кожному місті та районі функціонують територіальні центри соціального обслуговування, які опікуються непрацездатними громадянами (порівняно з 1997 р. їх кількість у 2002 р. збільшилася з 530 до 753). Вони обслуговують понад 402 тис. осіб, у тому числі 36 тис. інвалідів війни. Органи праці та соціального захисту населення обслуговують близько 260 тис. одиноких інвалідів, з них майже 137 тис. отримують послуги в територіальних центрах.

Територіальний центр соціального обслуговування є спеціальною установою, яка надає послуги громадянам похилого