Роль соціальної роботи у вирішенні молодіжних проблем

бажання вирішувати власні проблеми самостійно та реальна участь у прийнятті управлінських рішень.

Специфічні функції молоді в суспільстві:

функція відтворення – полягає в збереженні та відтворенні на більш високому рівні всієї системи суспільних відносин;

трансляційна – це передавання наступним поколінням знань, досвіду, традицій і цінностей;

інноваційна- полягає у творчому розвитку, вдосконаленні всього, що створено попередніми поколіннями.

Незважаючи на проблеми, з якими постійно стикається молодь, у наш час значно розширилися можливості для власного вибору життєвого шляху, стилю життя, системи ідеалів і цінностей. Одночасно зростає індивідуальна відповідальність за власний вибір, потреба в самопізнанні та самоутвердженні.

Варто зазначити, що згідно із Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» створено мережу соціальних служб для молоді, головним завданням яких є допомога молоді у вирішенні її проблем. Соціальні служби для молоді, де б вони не функціонували, мають на меті:

надавати молоді інформаційну, правову, психологічну, медичну й інші форми соціальної допомоги;

проводити роботу із запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, злочинності тощо) та їх подолання;

здійснювати соціальну опіку певних категорій молоді.

 

 

Молодь – найбільш продуктивна в демографічному та економічному відношенні частина суспільства. З понад 48 мільйонів жителів України молодь у віці 14-30 років становить близько 16 млн., з яких понад дві третини проживає в містах.

Справджується прогноз демографів щодо зменшення питомої ваги молоді у складі населення країни у найближчі роки через скорочення народжуваності. Це загрожує країні поглибленням демографічної кризи, яка пояснюється також проблемою старіння населення. Як результат – наше населення найстарше на всьому пострадянському просторі й досить старе навіть за мірками європейських країн. І навіть за умов зростання народжуваності і зниження смертності ми житимемо в умовах звуженого відтворення населення.

Враховуючи цю ситуацію, формування репродуктивної поведінки молодого покоління стало пріоритетним завданням державної політики.

За роки незалежності в Україні створено досить потужну нормативну базу державної політики стосовно молоді, яка нині включає понад 100 законів та сотні підзаконних нормативно-правових актів. На сьогодні основна увага органів виконавчої влади спрямована на виконання положень Декларації “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” та Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”.

Українське суспільство перебуває в перехідному періоді, який характеризується суттєвими трансформаційними процесами. За цих умов особливого значення набуває потреба вивчення різнопланових проблем молоді, аналіз особливостей процесів її соціалізації, визначення основних тенденцій та характерних рис формування та розвитку нової молодіжної генерації українського суспільства.

На жаль, подальший розвиток теорії та практики соціологічних досліджень у галузі виховання та самореалізації особистості стримується, на наш погляд, відсутністю науково-обгрунтованої концепції становлення та розвитку духовно-творчого потенціалу молоді, а також хаотичним переходом методологій і теорій з інших дисциплін, які часто-густо запозичені з різних галузей наукового пізнання та мають недостатній рівень валідності у вивченні та аналізі неоднозначних проблем української молоді.

З іншого боку, перехід технологій вивчення та аналізу нових парадигм у царину психолого-педагогічних досліджень проблем молоді завжди корисний, водночас не завжди успішний та результативний.

Так, загальні результати у створенні соціологічної теорії особистості, молоді та інших соціальних спільнот і структур українського суспільства розчарували багатьох вчених у правомірності підходів до проблеми.

Одна з помилок – це допущення стабільної характеристики в багатьох застосованих теоріях. Адже більшість теорій традиційно зосередила свою увагу на стані руху і змін соціальних структур українського суспільства.

З іншого боку, аналіз динамічного, постійно змінюваного процесу, без налагодження діагностики “зворотнього зв”язку” між державними установами та молодіжною спільнотою також слугує доказом нестабільності та неефективності соціальних програм молодіжного спрямування.

Інша помилка – не спрацювання соціологічних та психолого-педагогічних теорій – полягає у неправильному їх застосуванні, без належного наукового обгрунтування та експертизи методологічних та методичних підходів, етапів, інструментарію.

Суттєвим фактором у реалізації еволюційного реформаторства, забезпечення рівноваги, стійкого балансу різних політичних, етнічних, конфесійних, соціально-професійних та кваліфікаційних спільнот може стати ризиковий, нинішній аморфний та незавершений процес самоідентифікації та політичної структуризації молоді як потужного феномена суспільного життя в Україні.

За таких обставин у суспільному житті може виникати ситуація наростання соціально-психологічного потенціалу, який має тенденцію переходу від цивілізаційного руху в стихійний, не прогнозований, неадекватний.

На думку провідних соціологів України, здобута політична свобода, на жаль, поки що не несе належної цінності для молоді, особливо учнівської та студентської, яка часто-густо переймається навчанням, пізнанням, спілкуванням та пошуками місця майбутнього працевлаштування. За цих умов поведінка молодої особи визначається подекуди не лише раціональними, прагматичними, але й ірраціональними, підсвідомими факторами.

Найбільшою цінністю міжнародної інтеграції України юнаки та дівчата вважають можливість отримувати роботу й навчання в інших країнах. Молодь високо цінує західний спосіб життя й західну культуру та вважає, що знайомство зі зразками і стандартами західного типу допомагають опановувати сучасний світ. Головним чином, молодь прагне євроінтеграції, але певна частина (переважно на сході України) мріє про зближення з Росією.

Враховуючи те, що через участь у самоврядуванні молоді люди мають можливість виявляти свою активну життєву позицію, впливати на