Соціально-правовий захист інвалідів по слуху

 

1. Соціально-правовий захист інвалідів по слуху

2. Працевлаштування інвалідів

Список використаних джерел

 

 

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

У відповідності з п. 4. 3. 5 пункту 4. 3 розділу 4 “Інструкції про встановлення груп інвалідності”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 7. 04. 04р. №183, третя група інвалідності зі слуху встановлюється людині при двобічній глухоті, незалежно від наявності у неї інших захворювань.

Отже, інвалід зі слуху – це особа з наявним ураженням органів слуху, зумовленим захворюванням, наслідком травм або уродженими дефектами.

У залежності від ступеня втрати слуху інваліди зі слуху поділяються на дві категорії: глухі та слабочуючі.

До категорії глухих відносяться інваліди зі стійкою втратою слуху, при якій неможливе самостійне оволодіння мовленням і відсутнє її розбірливе сприйняття навіть на найближчій відстані від вуха.

При аудіометрії у глухих виявляється втрата слуху від 80 до 85 дБ.

Залежно від часу настання порушення слуху, виділяють такі групи глухих:

глухі без мовлення – ранньооглухлі;

глухі, що зберегли мовлення – пізньооглухлі.

До категорії слабочуючих відносяться особи, у яких знижений слух, але на його основі можливий хоча б у мінімальному ступені самостійний розвиток мовлення.

Середслабочуючих виділяють дві групи:

слабочуючі, що володіють розвинутим мовленням з невеликими недоліками (деякі відхилення в граматичній побудові мовлення, окремі помилки у вимові) ;

слабочуючі із глибоким мовним недорозвиненням (вживають окремі перекручені слова, короткі фрази з неправильною їхньою побудовою).

За даними аудіометрії у них визначається зниження слуху від 20 до 80 дБ.

Згідно зі ст. 23 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, державою визнається дактильно-жестова мова як засіб міжособового спілкування, а також як засіб навчання інвалідів з порушеннями слуху.

Правовий статус та сфера застосування дактильно-жестової мови визначаються законодавством України.

Інвалідам зі слуху забезпечується доступ до засобів масової інформації шляхом титрування фільмів, телепередач, а також здійснення їх сурдоперекладу на дактильно-жестову мову глухих.

Держава гарантує інвалідам зі слуху дошкільне виховання, здобуття освіти в загальних або спеціальних дошкільних та шкільних навчальних закладах.

Інваліди зі слуху мають переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів (Закон України”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ст. 21, 22).

Держава гарантує інвалідам зі слуху право на безоплатне отримання професійної освіти і пов’язане з цим обслуговування відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда.

Професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, здійснюється цією службою і підприємствами, установами, закладами, з якими нею укладені договори.

Згідно з Кодексом законів про працю інвалід зі слуху має право на:

працевлаштування без випробувального терміну (при направленні МСЕК) ;

неповний робочий день або тиждень (встановлюється за бажанням інваліда) ;

інвалід зі слуху має право відмовитися працювати в нічний та позачерговий час.

Інвалід зі слуху має право на:

надання щорічної відпустки в зручний для нього час;

основну відпустку мінімальним строком 26 календарних днів;

неоплачувану відпустку тривалістю 30 календарних днів.

Інваліди зі слуху мають право на безоплатний проїзд у міському пасажирському транспорті (крім метрополітену і таксі) та у приміському транспорті всіх видів.

Для інвалідів зі слуху діє пільговий проїзд – 50-відсоткова знижка вартості проїзду на внутрішніх маршрутах повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (закони України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ст. 38-1; “Про транспорт”).

Інваліди та сім’ї, в яких є діти-інваліди, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством (Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ст. 29. та ст. 12, п. 11 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення”).

За Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (ст. 26, 27, 28) інвалідам зі слуху створюються умови для безперешкодного доступу до соціальної інфраструктури.

Підприємства та організації, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов’язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об’єктів, яке б дало змогу інвалідам безперешкодно користуватися їх послугами (світлове табло), інформування про надання транспортних послуг інвалідам зі слуху.

Згідно ст. 4 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, протезуванні, орієнтації і сприйнятті інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні громадського транспорту, засобів комунікацій і зв’язку до особливостей інвалідів.

Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації обмежень життєдіяльності інвалідів та сприяє їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Центральні органи виконавчої влади беруть участь у здійсненні