Мотивація до продовження трудової діяльності в пенсійному віці

 

1. Спосіб життя та його значення для процесу старіння

2. Мотивація до продовження трудової діяльності в пенсійному віці

Список використаної літератури

 

 

Старість – це заключна фаза в розвитку людини, в якій цей процес відбувається по низхідній життєвій кривій. У житті людини у певному віці проявляються інволюційні ознаки (інволюція – зворотній розвиток; зменшення, спрощення (з втратою функції) органа протягом індивідуального розвитку), що виражаються у зовнішньому вигляді, зменшенні життєвої активності, обмеженні фізичних можливостей.

Однією із закономірностей старіння є його нерівномірність у порушенні функцій (пам’яті, інтелекту, уваги, фізичної сили). Старість наближається до людини двома шляхами: через фізіологічне ослаблення організму та шляхом зниження сили і рухливості психічних процесів.

Найважчим проявом старіння є виражені психічні порушення, що настають у різні періоди старіння і серйозні соціальні наслідки, що мають, як для родини, так і для суспільства в цілому. Як відомо, з віком у головному мозку відбуваються визначені функціональні зміни, що виявляється такими ознаками як порушення пам’яті (особливо на найближчі події), загальмованість і повільність розумових процесів, порушення сну й ін.

Ці порушення, як правило, не викликають утруднень ні в самих осіб похилого віку, ні у членів їх родини і розглядаються звичайно як нормальне психічне старіння. Однак, у частини старих подібні порушення починають прогресувати і стають настільки вираженими, що набувають характеру важкого психічного захворювання, викликають грубе порушення інтелекту, поведінки і згодом цілком інвалідизують літньої людини. У таких випадках говорять про сенільну деменцію (старечому слабоумстві). Оскільки причини старечого слабоумства різноманітні й у більшості випадків малозрозумілі, те і шляху попередження цього страждання поки не розроблені. Можна лише говорити про попередження, а точніше про уповільнення психічного старіння.

Найкращі ліки – постійний мозковий тренінг. Існує чимало свідчень збереження більш високого творчого потенціалу в старих у порівнянні з більш молодими, що відбиває розбіжність паспортного і біологічного віку. Статистика переконливо свідчить про те, що перехід від професійного життя до монотонного існування пенсіонера грозить викликати різке погіршення – і часом надзвичайно швидке – розумових здібностей. Чи не наводять подібні факти на думку про необхідність деякого перегляду і більш гнучкого відношення до пенсійного віку працездатних осіб. Такий підхід міг би не тільки сприяти уповільненню старіння, але і мати визначений економічний ефект.

Одним з факторів, що сприяють збільшенню тривалості життя, є фізична активність. Показано, що фізичні вправи сприяють поліпшенню стану серцево-судинної системи, зниженню рівня холестерину, відкладення якого в судинах приводить до розвитку атеросклерозу, важких захворювань серця і головного мозку. Під впливом фізичного навантаження зменшуються темпи і виразність розвитку остеопорозу – процесу зменшення кісткової маси з віком, збільшується м’язова маса і сила м’язових скорочень. Фізичні вправи, зокрема заняття аеробікою, можна призначати особам літнього віку без важких захворювань серцево-судинної і дихальної систем у якості, як профілактичного засобу, так і лікувального методу при багатьох хронічних захворюваннях, наприклад ожирінні, цукровому діабеті, артеріальній гіпертонії.

Серед безлічі факторів зовнішнього середовища, що впливають на тривалість життя, немаловажне значення варто додавати раціональному харчуванню. Показано, що тривалість життя у тварин можна регулювати за допомогою кількості і якості їжі. У той же час, дворазове зменшення калорійності раціону в літньому віці приводить до скорочення захворюваності і смертності вдвічі. Раціоналізація дієти повинна досягатися, насамперед, зменшенням калорійності їжі після 60 років на 10% з кожним десятиліттям, що здійснюється зниженням у раціоні продуктів з високою калорійністю (тварини жири, жирні сорти м’яса, сметана).

З віком необхідно збільшувати частку рослинних жирів при одночасному зменшенні жирів тваринного походження. Корисний прийом двох столових ложок кукурудзяної чи маслинової олії в добу. Варто обмежити вживання рафінованого цукру до 30 р. у чи добу краще замінити його медом. Останній, у відмінності від цукру, не вимагає для свого засвоєння спеціальних ферментів, активність яких часто знижена в літньому віці. З метою чи попередження зменшення темпів розсмоктування кісткової тканини, з віком варто вживати в їжу продукти, багаті кальцієм (молоко, сир, сир). Корисне включення в раціон продуктів, багатих харчовими волокнами у виді пшеничних отрубів, люцерни, морських водоростей. Їжа літньої людини повинна включати досить вітамінів (свіжі овочі, фрукти), солі калію (сир, сухофрукти, гарбуз, ягоди, мед).

У старості відбувається зниження сили, обмеження фізичних можливостей. Інволюційні процеси, що торкаються психічної діяльності і виражаються у різноманітних психічних станах, які не супроводжуються слабоумством, називаються психічним занепадом. Його визначають як випадок природного старіння, при якому спостерігаються зниження психічної сили, звуження об’єму психологічного життя, економне використання наявних ресурсів (М. Ф. Шахматов). Прояви психічного занепаду: обмеження кола інтересів, пасивність, психологічна в’ялість. Прояви помітних ознак психічного занепаду можна віднести до віку 85 років і старшого.

Іншої крайньої точки (позитивний підхід) у поглядах на старість дотримуються дослідники, які схильні захоплюватися “чарівністю старечого віку”. Основу його складають ті спостереження над старіючими людьми, в яких є невідповідність між духовною та фізичною еволюцією людини, коли регресивним змінам підпорядковується тільки біологічний організм, а духовний та інтелектуальний потенціал не лише не знижується, а може і зростати. Тому підхід, який передує старечому недомаганню, називають “кращими роками”. Саме