Еколого-економічний аналіз розвитку меблевої промисловості Німеччини, Польщі та України у контексті вимог охорони навколишнього середовища

Третя група завдань пов'язана з розвитком на підприємствах галузі системи еко-аудиту як систематизованого, документально обґрунтованого процесу отримання, вивчення та оцінки екологічної інформації підприємства на основі незалежної перевірки його відповідності певним критеріям з метою виявлення потенційних екологічних ризиків та відповідальності, а також прийняття відповідних заходів щодо управління ризиком. Екологічний аудит розглядається нами не лише як засіб отримання інформації про можливі негативні наслідки впливу на навколишнє середовище, стан екологічної безпеки підприємства, але й метод оцінки ступеня ризику, основа для кваліфікованих рекомендацій незалежних експертів стосовно заходів, яких необхідно вжити при виникненні наприклад форс-мажорних обставин на підприємстві, оцінки їх вартості.

Підсумком проведення еко-аудиту на підприємстві є підготовка екологічної декларації, яка містить:

• опис діяльності підприємства у даному місці розташування;

• мету і завдання еко-аудиту;

• оцінку всіх екологічних проблем, пов'язаних з даним видом діяльності;

• дані про викиди (скиди) забруднюючих речовин у навколишнє середовище, утворення відходів, витрачання сировини, матеріалів, енергії, води тощо;

• опис основних положень екологічної політики підприємства, програми і системи управління навколишнім середовищем відповідно до ДСТУ ISO 14000.

У дисертації обґрунтовані порядок, форми і методи застосування екологічного аудиту для удосконалення системи управління підприємством на засадах сталого розвитку. З урахуванням міжнародного досвіду і відповідно до рекомендацій ЄБРР пропонується структура протоколу екологічного аудиту підприємства у даному місці розташування.

Проведення еко-аудиту дасть змогу, по-перше, встановити відповідність діяльності підприємства, систем управління навколишнім середовищем вимогам міжнародних стандартів, національного природоохоронного законодавства і нормативно-регламентуючої бази, по-друге – визначити ефективність процедури еко-аудиту в конкретних економіко-екологічних показниках.

Впровадження еко-аудиту на підприємствах галузі з одного боку сприятиме підвищенню їх інвестиційної привабливості (у першу чергу в очах іноземних інвесторів і банків), а з другого – буде ефективним засобом забезпечення охорони навколишнього середовища у даному місці розташування за рахунок своєчасного виявлення та регулярного обліку негативних впливів підприємства на довкілля.

З урахуванням результатів аналізу та порівняння, проведених у попередніх розділах, розглядаються можливості застосування певних здобутків меблевої галузі Німеччини та Польщі на українських меблевих підприємствах. Обґрунтовуються основні напрямки екологічної політики у лісовій, деревообробній та меблевій промисловості України. Результатом є пропозиції, які автор висуває щодо розвитку меблевої галузі України.

 

 

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробленні методологічних засад і методичних положень еколого-економічного аналізу стану економіки та ситуації у меблевій промисловості країн з різним рівнем розвитку (Німеччини, Польщі та України) і визначенні напрямків формування галузевої політики щодо розвитку української меблевої промисловості з врахуванням вимог охорони навколишнього середовища. Основні результати проведеного дослідження можна виразити наступними тезами.

1. Трансформування економічних відносин в Україні у зв'язку з переходом до ринкової економіки на фоні загострення екологічної кризи вимагають розширення змісту економічного аналізу з врахуванням екологічної складової при оцінці діяльності підприємств, у тому числі меблевих.

2. В ринкових умовах складаються об'єктивні економічні, екологічні та соціальні передумови ефективного використання виробничого потенціалу меблевих підприємств України. Поряд з цим мають місце вузькі місця при комплексній оцінці їх діяльності, яка відбувається як правило без врахування впливу на навколишнє середовище і вимог охорони навколишнього середовища.

3. У результаті узагальнення та систематизації існуючих підходів розширено поняття і запропоновано визначення категорії «еколого-економічний аналіз», що створює передумови формування системи екологічного менеджменту та еко-аудиту з метою забезпечення сталого розвитку підприємств галузі. Для цього запропоновано структуру еколого-економічного аналізу підприємства.

4. Між розвитком окремих народногосподарських типових параметрів та ринковими обсягами меблів існує взаємозв'язок, знання якого є особливо важливим для прогнозування розвитку даної галузі. Попит на меблі зростає пропорційно росту економіки та динаміки доходів населення. Чим нижчий ріст доходів кінцевого споживача, тим швидше обмежить він свої витрати на споживчі товари довголітнього користування, до яких належать меблі.

5. Виявлено, що особливості формування меблевої промисловості порівнюваних країн в історичному аспекті впливають на їх розвиток в сучасних умовах. Так, меблева промисловість України, яка формувалася в умовах командно-адміністративної системи, була орієнтована на задоволення потреб планової економіки в уніфікованих, багатофункціональних меблях без врахування смаків потенційних покупців, у той час як меблева промисловість Німеччини розвивалася у напрямку задоволення динамічно змінюваних – особливо в останні роки – потреб споживачів, внаслідок чого значних успіхів тут досягнуто у сфері якості та дизайну меблів, які є визначальними чинниками при прийнятті рішення про купівлю.

6. Меблеві підприємства мають потенціал збільшення обсягів виробництва та продажу. Ефективний розвиток сучасного меблевого виробництва як такого, що з одного боку споживає природні ресурси (насамперед лісові – деревину), а з другого – чинить негативні впливи на довкілля, можливий лише за умови врахування екологічної складової шляхом впровадження систем екологічного менеджменту та еко-аудиту.

7. Запропоновано структуру екологічної декларації та протоколу еко-аудиту підприємства, визначено напрямки і аспекти екологічної діяльності підприємств, які можуть здійснюватися у даному місці розташування.

8. Обґрунтовано необхідність та розроблено пропозиції щодо формування екологічної політики підприємств меблевої галузі та методичні підходи до розроблення екологічної програми як складових екологічного менеджменту.

9. Визначено пріоритети розвитку меблевої промисловості