Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Техногенні екологічні катастрофи

Предмет: 
Тип работы: 
Контрольна робота
К-во страниц: 
23
Язык: 
Українська
Оценка: 

вирубка лісів і деградація грунтів на гірських схилах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, роботи в кар’єрах, неправильна організація обвалів та підвищена загазованість повітря, що згубно діє на грунтово-рослинний покрив.

Найбільшого поширення селеві процеси набули в гірських районах Карпат та Криму, на правому березі Дніпра. Площа ураження селевими потоками становить від 3 до 25% території України.
У Криму і Карпатах максимальні виноси селей склали 165 млн. кубометрів (1949 р., район Учан-Су). У 1979 р. сель, який виник на потоці Белонь і в с. Долонь (Закарпаття), в якому перекочувалися уламки мармуру діаметром до 1, 8-2, 5 см, заніс камінням, гряззю, мармуровою крихтою 17 садиб і 3 га посівів. Цей сель був обумовлений господарською діяльністю – скиданням у русло потоку породи з гірських місць видобування.
Карст, осідання поверхні землі. Карстове провалля – западина на поверхні землі, яка виникла внаслідок розчинення гірських порід поверхневими чи підземними водами.
У деяких областях України рівень ураження карстовими процесами сягає 60-100% території. Особливу небезпеку становлять ділянки розвитку відкритого карсту (вирви. колодязі, провалля), що складає 27% усієї площі карстоутворення.
Зсуви – зміщення мас гірських порід униз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухоою основою на більш низький гіпсометричний рівень, які формують схили гір, річок, озерних та морських терас. Вони характерні для зон тектонічних зрушень, високих терас, схилів ерозійних систем, рік та водосховищ.
Зсуви зумовлюються природними і антропогенними факторами. До природних належить збільшення крутизни схилів, підмив їх основи гірською чи морською водою, сейсмічні поштовхи та ін. Антропогенними причинами є руйну-вання схилів дорожними канавами, надмірним виносом грунту, вирубкою лісів.
Значною мірою зсувами охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищ. На морських узбережжях довжиною 2630 км2 проявляються абразійні процеси – руйнується майже 60% узбережжя.
Обвали – відрив снігових (льодяних) брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір та їх вільне падіння під дією сил тяжіння.
Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Це – результат послаблення зв’язаності гірських порід під дією процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сил тяжіння.
Найчастіше (до 80%) сучасні обвали пов’язані з антропогенним фактором.
 
2.2 Повені та наслідки, спричинені повенями
 
За даними ЮНЕСКО від повеней у ХХ ст. загинуло 9 млн. осіб.
Повінь – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене змивами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо.
Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.
Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, вони пов’язані з циклонами, штормовими вітрами, рідше – з вулканічною діяльністю та землетрусами (цунамі). Найчастіше затоплення узбережжя спостерігається у країнах північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина). Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями, які сягають 3-4 і більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов’язаними з виходом рік з берегів. Території затоплення досягають декілької десятків кілометрів завширшки й сотень завдовжки.
Повені завдають великих матеріальних збитків, у деяких країнах до 50% національного прибутку. Суттєвим фаткором, який сприєя зростанню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Передусім, це вирубку лісів.
Повені спостерігаються періодично і на більшості великих річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип’ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та у районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливових опадів.
Від паводку впродовж 1999 р. в Закарпатті значних руйнувань зазнали водозахисні споруди, водопровідне й каналізаційне господарство, мости, автошляхи, енергетичні лінії і зв’язок, агропромисловий комплекс.
Повені, викликані нагоном води, виникають переважно при сильних вітрах на пологих ділянках узбережжя Азовського та Чорного морів. Ці повені небезпечні своєю раптовістю, інтенсивністю, висотою хвилі та високим підйомом води.
Наслідки, спричинені повенями, є такими:
затоплення шаром води значної площі землі;
ушкодження та руйнування будівель та споруд;
ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;
руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;
загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;
вимивання родючого шару грунту;
псування та нищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;
загроза інфекційних захворювань (епідемії) ;
погіршення якості питної води;
загибель людей.
Основний напрям боротьби з повенями полягає в зменшенні максимальних витрат води у річці завдяки перерозподілу стоку в часі (насадження лісозахисних смуг, оранка грунту поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування схилів тощо). Для середніх та великих річок досить дієвим засобом є регулювання паводкового стоку за допомогою водосховищ.
Окрім того, для захисту від повеней широко застосовується давно відомий спосіб – влаштування дамб. Для ліквідації небезпеки утворення заторів проводиться розчищення та заглиблення окремих ділянок русла ріки, а також руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу. Ще одиндосить важливий шлях регулювання стоку й запобігання повеней – ландшафтно-меліоративні заходи.
Підтоплення земель грунтовими водами – це процес підвищення на окремих територіях рівнів підземних та грунтових вод, зволоження ними гірських порід та грунтів зони
CAPTCHA на основе изображений