Методика ознайомлення з прийомами запобігання мовленнєвим помилкам у творах учнів

 

 

Основна мета мовленнєвого розвитку молодших школярів – формування вмінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Важливе місце в цьому процесі займає робота над помилками у творах учнів.

Для збагачення словникового запасу учнів допомагають різноманітні форми малого фольклору: потішки, загадки, обрядовий фольклор, лічилки, прозивалки, переплутанки тощо. Поряд з ними будуть корисними літературні вірші. Важливо залежно від тексту придумати запитання мовного пошукового характеру. У цих обставинах дуже активно розвиваються творчі навички, мислення та уява дітей. 

Опанування знань із граматики, засвоєння граматичних норм рідної мови, формування відповідних практичних умінь на початковому етапі шкільної мовної освіти дають можливість досягти найважливішої мети – сформувати в молодших школярів уміння правильно оформлювати власні висловлювання і підвищити рівень їхньої загальної культури усного і писемного мовлення. 

Успішне розв’язання завдання мовно-граматичного і мовленнєвого розвитку учнів першого класу значною мірою залежить від рівня володіння початковими практичними вміннями користуватися граматичними формами. Тому важливою ланкою у структурі мовної освіти першокласників є вміння, пов’язані з функціонуванням словоформ у висловлюваннях. 

Усвідомленням особливостей функціонування граматичних форм є важливою та необхідною умовою для того, щоб навчити школярів свідомо і правильно користуватися словоформами під час спілкування. Виконання її можна забезпечити лише у процесі мовленнєвої діяльності. 

Для виправлення помилок користуються такими прийомами: подання зразка граматично правильної вимови, пояснення, запитання, доручення, схвалення. Запитання для виправлення помилок і навчання грамотно правильного мовлення використовується в роботі з дітьми різного віку. К. Ушинський радив: спочатку потрібно ставити дитині такі запитання, щоб відповіді на них були якнайлегші. З розвитком дитини запитання слід змінювати так, щоб відповіді на них були дедалі складніші.

 Систематична робота над виправленням помилок розвиває у дитини слухову увагу, привчає прислухатися до мовлення дорослих та власного мовлення. Якщо є постійний контроль дорослих за граматично правильним оформленням мовлення шестирічних дітей, правильний мовленнєвий зразок, то дитина починає помічати помилки в мовленні інших, у своєму мовленні, в неї формується чуття мови. З метою формування артикуляційних навичок слід проводити артикуляційну гімнастику, використовувати на уроках чистомовки, скоромовки. 

Стимулюючий вплив на розвиток зв’язного мовлення молодших школярів мають дидактичні ігри. Методика проведення таких ігор полягає у досконалій підготовці роботи над змістом і мовленнєвим оформленням зв’язного висловлювання. Завдання виконуються під час гри чи ігрової ситуації, коли дитина з цікавістю дізнається про нові знання і способи дій. Важливе значення має комунікативна настанова на самостійне висловлювання: шестирічний школяр повинен розповідати так, щоб слухачі зрозуміли його думку, уявили описувану картину, відчули ставлення учня до висловлюваного. 

Активізація словника – це використання нових слів, висловів у власному мовленні дітей. Вона може здійснюватися шляхом пояснення значення слова учнями, введення слова у словосполучення, речення в усному і писемному мовленні. Лексико та граматико-стилістичні вправи підводять учнів до розуміння, що добір слів, синтаксичних конструкцій зумовлюються темою і основною думкою тексту. Діти вчаться вживати найбільш доцільні мовні засоби для вираження своїх думок. Спостерігають за функціонуванням виучуваних граматичних засобів у мовленні, їх роллю у передачі інформації, створенні художнього образу; обґрунтовують відбір тих чи інших мовних засобів; вибирають із даних мовних засобів ті, які найбільш доцільні у даному тексті; знаходять кращі мовні варіанти для точного вираження думки.

Наприклад, у тексті: Розсердилась бабуся-зима. Повіяла холодом. Позривала листя з лісів та дібров. Порозкидала його по дорогах. Завалила кучугурами ліси. Одягла дерева у крижану кору. І посилає мороз за морозом. (За К.Д. Ушинським) вчитель пропонує виразно прочитати оповідання. Запитує дітей, якою уявляється їм зима (лихою, лютою). Учитель при цьому демонструє ілюстрацію відповідного змісту. 

Що сказано про зиму у першому реченні (розсердилася)? Які слова і словосполучення в наступних реченнях розкривають зміст слова розсердилася?

Значну увагу варто приділяти формуванню умінь учнів ставити запитання, добирати підписи до малюнків і заголовки до текстів, характеризувати персонажів, описувати предмети, працювати зі словником, складати скоромовки і загадки. За своєю природою діти – великі фантазери, вони люблять вигадувати, домислювати. Але їх необхідно вчити яскраво говорити. 

 Як відомо, на розвиток зв’язного мовлення впливає багато факторів: мовленнєве середовище, спілкування з однолітками, слухання радіо і телепередач, читання художньої літератури. Вирішальне значення у формуванні такої інтегрованої якості, як зв’язне мовлення, має навчальний процес, оскільки зв’язне мовлення – це продукт цілеспрямованого систематичного навчання. 

 Розвиток зв’язного мовлення слід розглядати як один з елементів змісту навчання, розвитку і виховання учнів, починаючи з 1 класу. Засвоєння такого змісту в цілісному навчально-виховному процесі передбачає інтегрований характер розвитку мовлення, спрямованого на формування в учнів мовленнєвих умінь з урахуванням зони їх найближчого розвитку. 

 У формуванні мовленнєвих умінь як загальнонавчальних необхідно використовувати систему вправ інтегрованого характеру, особливістю яких є взаємозв’язок змістового, мотиваційного і операційного компонентів процесу навчання. Змістовий компонент процесу навчання охоплює елементарні поняття про мовлення, його типи, жанри і знання про способи діяльності, засвоєння яких здійснюється під час виконання