Економіко-географічна характеристика Північно-Східного району економічної України

Найбільш розвиненими галузями промисловості є машинобудування і металообробка, де зайнято до 60% усього промислово-виробничого персоналу. В самій Харківській області зосереджено 20% машинобудування України. Крім того, значний розвиток машинобудування набуло в Полтаві, Сумах, Кременчуку, Конотопі. Ромнах, Лубнах.

Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, пластмаси, кіноплівку, хімреактиви, барвники. В районі сформувався нафтохімічний цикл виробництва. Підприємства хімічної галузі зосереджені у Харкові – пластмаси, лаки, фарби, побутова хімія; Кременчуку – нафтопереробний завод, виробництво технічного вуглецю; Сумах – фосфорні добрива, сірчана кислота, отрутохімікати, лакофарбова продукція; Шостці – фотоплівки; Щебелинці – хімреактиви.

Харчова промисловість району за обсягом виробництва поступається лише машинобудуванню. Вона переробляє місцеву сільськогосподарську сировину – зерно, цукрові буряки, насіння олійних культур, продукцію тваринництва. Тут виробляється до 10% найважливіших продуктів харчування від загального їх обсягу в Україні. Відповідно, розвинутими є цукрова, спиртова, олійна, борошномельно-круп’яна, м’ясна молочна та інші галузі харчової промисловості.

На третьому місці за вартістю виробленої продукції в районі є легка промисловість. Значного розвитку набули текстильна, хутрова та шкіряно-взуттєва галузі. Найбільшими центрами виступають Харків (тут розташоване найбільше в Україні хутрове об’єднання), Полтава, Суми, а також Ромни (інколи це місто навіть називають сучасною столицею легкої промисловості України – сьогодні тут виробляється 75% гардинно-тюлевих виробів, 35% взуття України), Лубни, Кременчук, Охтирка, Лебедин, Куп’янськ.

Комплекс будівельної індустрії представлений Балаклійським цементно-шиферним комбінатом та Кременчуцькою базою будівельних матеріалів. У Полтаві, Мерефі розвинена скляна і фарфоро-фаянсова промисловість. Підприємства будівельної індустрії розміщені по всій території району: Кобеляках, Лохвиці, Лубнах, Миргороді, Ізюмі, Чугуєві, Конотопі, Ромнах, лебедині, Шостці, Полтаві, Мерефі.

Соціальні, економічні та природні умови району зумовлюють розвиток високоінтенсивного сільського господарства. На сільськогосподарські угіддя припадає 78% загальної земельної площі, 14% загальнодержавного валового збору зерна і виробництва м’яса, 24% цукрових буряків.

Ключову роль в сільськогосподарському комплексі району відіграє рослинництво. В сільськогосподарському виробництві зайнято 4, 3 млн. га, найбільше – в Харківській області – 1, 7 млн. га (2002р.). основною зерновою культурою є озима пшениця. Висока питома вага технічних культур (15, 5%). Найважливіші серед них цукрові буряки і соняшник. Цукрові буряки вирощують по всій території, а соняшники – переважно на півдні і південному сході.

Для розвитку тваринництва, виробництва спирту, харчування населення значну роль відіграє картопля, яку вирощують в усіх господарствах, але найбільше навколо великих міст і в західній частині району. Її площі займають до 10% посівних площ.

На другому місці після рослинництва знаходиться тваринництво. Розводять велику рогату худобу молочно-м’ясного напрямку (лебединська, симентальська, сіра українська, червона степова), м’ясо-салені та салені породи свиней. У вівчарстві переважають тонкорунні вівці породи прекос, з грубововняних – решитилівська і сокільська. Птахівництво району сконцентроване біля великих міст і представлена Пирятинською птахофабрикою в Полтавській області та Курганською – в Харківській. У районі розвинені також рибальство, бджільництво і шовківництво.

О. Шаблій виділяє в Північно-Східному районі наступні зони спеціалізації сільського господарства:

зона молочно-м’ясного тваринництва, свинарства з льонарством, кртоплярством в північній частині Сумської області;

буряково-зернова зона з розвинутим м’ясо-молочним тваринництвом. Включає значну частину Сумської, Харківської та Полтавської областей. Найважливіші товарні культури – цукрові буряки і зернові (озима пшениця, гречка, просо). Друга технічна культура – соняшник;

зона зернових, олійних культур з вирощуванням тютюну та овочевих культур, м’ясо-молочним тваринництвом і тонкорунним вівчарством. Ця зона розташована в степовій зоні Північно-Східного району.

Транспортний комплекс характеризується тим, що у районі розвинулись усі види транспорту. Більшість вантажів перевозиться залізничним транспортом, а в пасажироперевезенні переважає автомобільний транспорт. У структурі перевезень вантажів переважає ввіз. У район довозиться паливо, метал, будівельні матеріали, ліс, а вивозять продукцію машинобудування, цукор, масло, олію, одяг, взуття.

Залізнична мережа найгустіша в східній частині району, що лежать на шляхах між Донбасом і Київським соціально-економічним районами. Загальна довжина залізних доріг досягає 3, 2 тис. км, при середній щільності 37, 5 км/1000 км. Крім обласних центрів великими вузлами є є Кременчук, Конотоп, Лозова. Головні залізниці: Київ – Полтава – Донецьк; Харків – Полтава – Кременчук; Харків – Полтава – Київ; Москва – Харків – Донбас.

Все більшу роль відіграє автомобільний транспорт. Загальна довжина автомобільних шляхів району досягає 24 тис. км. Через територію району проходять важливі автомагістралі міждержавного та міжнародного значення: Москва – Харків – Сімферополь; Київ – Ростов-на-Дону. Важливими транспортними артеріями є Дніпро та його притоки Сула, Псел і Ворокла. На Дніпрі розташований великий річковий порт Кременчук. Добре розвинутим є трубопровідний транспорт (газопроводи “Союз”, Уренгой – Помари – Ужгород, Шебелинка – Полтава – Київ та нафтопроводи Мічуринск – Кременчук, Гийдинці – Глинсько – Розбишівське родовище – Кременчук). Поступово набирає темпів авіаційний транспорт.

До складу Північно-Східного соціально-економічного району входять три області – Харківська, Полтавська, Сумська.

Спеціалізація Харківської області визначається машинобудуванням і металообробкою, паливно-енергетичною, харчовою і легкою промисловістю. Територіальна організація сільського господарства зумовлена особливістю природних зон – лісостепової і степової. Спеціалізація лісостепової зони визначається м’ясо-молочним тваринництвом і зернобуряковницьким та картоплярським рослинництвом. Серед культур переважають зернові (озима пшениця, зернобобові). В степовій зоні розвинуте молочно-м’ясне скотарство з свинарством, а також зернове господарство з виробництвом