Задачі із трудового права

 

Студентка медичного інституту Самсонова працювала в лікарні на посаді нічної медичної сестри. При заключенні трудового договору вона була попереджена адміністрацією про те, що, вона не має право на оплачувану щорічну відпустку. Через 3 місяці, Самсонова знайшла місце роботи в іншому медичному закладі, адміністрація якого згідна була заключити з нею трудовий договір як з повноправним робітником, попрохавши приступити до роботи у найближчий час. Самсонова подала заяву про звільнення за особистим бажанням з проханням звільнити її до закінчення установленого 2-тижневого строку. Адміністрація відмовилась звільнити Самсонову у вказаний нею строк, не вважаючи причину швидкого звільнення поважною і, посилаючись на необхідність знайти їй заміну в уже складеному графіку чергувань на поточний період. Але Самсонова на роботу не вийшла і була звільнена за прогул з погодженням профспілкового комітету. Самсонова звернулася до КТС з вимогами змінити формулювання причини її звільнення. КТС розглянула спір і відмовила Самсоновій.

Чи правомірні дії КТС? Чи могла Самсонова бути звільнена у вказаний нею строк на будь-якій законній підставі?

 

На мою думку дії КТС не є правомірними, і Самсонова могла бути звільнена у вказаний нею строк відповідно до частини 3 ст. 38 КЗпП України, в якій зазначено: “Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору”.

А адміністрація лікарні, де працювала Самсонова на посаді нічної медсестри, не виконує законодавство про працю, оскільки при заключенні трудового договору Самсонова була попереджена про те, що вона не має права на оплачувану щорічну відпустку. Це є порушенням частини 1 ст. 2 ЗУ «Про відпустки»: “Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи... ” і частини 2 ст. 2. КЗпП України: “... Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки”, а також ст. 74 КЗпП України, в якій сказано: Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Отже, Самсонова могла бути звільнена у вказаний нею строк на законних підставах, і дії КТС є неправомірними.

 

 

Соловйова А., водія районного управління електричних мереж, звільнено 18 грудня за п. 2 ст. 40 КЗпП внаслідок невідповідності виконуваній роботі за станом здоров’я з виплатою двотижневої допомоги. В день звільнення й ознайомлення з наказом трудова книжка йому не була видана, направлена потім заказним листом, який він одержав тільки 30 березня. Соловйов А. звернувся з позовом до суду про стягнення заробітної платні за час затримки видачі трудової книжки за три місяці у розмірі 417 гривень.

Чи підлягає розгляду його позов? Чи зараховується при стягненні заробітної платні за час вимушеного прогулу розмір виплаченої раніше вихідної допомоги? Чи має право адміністрація накласти матеріальну відповідальність на посадових осіб відділу кадрів, винних у затримці видачі трудової книжки, у якому розмірі?

 

На мою думку, позов А. Соловйова підлягає розгляду, оскільки відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України: “Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу”.

Відповідно до п. 4. 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок»: “Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника”.

Отже, якщо Соловйов письмової згоди на пересилання трудової книжки не давав, то його позов підлягає розгляду.

Крім того, у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові сплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому в разі такої затримки днем звільнення вважатиметься день видачі трудової книжки, що передбачає внесення до неї відповідних виправлень.

Що стосується зарахування при стягненні заробітної платні за час вимушеного прогулу розміру виплаченої раніше вихідної допомоги, то відповідно до ст. 44 КЗпП України: “При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку”.

Тобто допомога передбачена причиною звільнення і відношення до затримки трудової книжки не має, а отже в розмір заробітної плати, що підлягає стягненню, не входить.

За порушення встановленого порядку ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадова особа, яка відповідає за це, несе дисциплінарну, а в передбачених випадках – іншу