Використання інноваційних технологій у мовленнєво-творчому розвитку дошкільників

Проблемою в мовному розвитку дітей дошкільного віку є збіднена лексика, недосконала граматика та фонетика.

Розвиток мовлення та виховання культури мовлення вимагають особливої організації мовленнєвої роботи, спрямованої на збагачення словника, граматичної упорядкованості, зв’язності висловлювань у процесі роботи над текстом, розвиток чутливості до краси й точності художнього слова.

У практиці роботи дошкільних закладів головна увага приділяється виховному та пізнавальному значенню літературних творів. Незначне місце у повсякденному житті дітей відведено для художнього сприйняття творів, активного мовлення дітей. Дорослі надають дитині можливості бути слухачами і вдовольняються повторюванням дітьми мовленнєвих штампів.

На сучасному етапі у дошкільній педагогіці відбувається низка оновлюючих процесів: оновлення, збагачення змісту освіти; запровадження новітніх підходів до організації роботи з дітьми; запровадження інновацій різного рівня. Оптимізація педагогічного процесу стосується і мовленнєвого розвитку дітей.

У сфері навчання мови і мовлення існують певні інновації, які прямо чи опосередковано впливають на ефективність педагогічного впливу та становлення мовної особистості. Серед таких виділяються загально-педагогічні інноваційні підходи:

компетентнісний (формування мовленнєвої компетентності дитини) ;

особистісно орієнтований;

інтегрований;

комунікативний;

індивідуальний тощо.

Існує низка інноваційних підходів, методів, технологій, які тією чи іншою мірою стосуються мовленнєвого розвитку дитини (насамперед українського) :

соціоігровий підхід Є. Є. Шулєшка;

навчання грамоти за технологіями Є. Є. Шулєшка та М. Зайцева;

творчий розвиток за методами Л. Б. Фесюкової;

комунікативний розвиток за технологією Т. О. Піроженко тощо.

Загальновизнаною інновацією у сфері мовленнєвого розвитку дитини є методика, методи та прийоми А. М. Богуш та Н. В. Гавриш. Ця методика увібрала в себе та враховує усі новітні підходи та технології, пропоновані на «педагогічному ринку».

За спостереженнями проблемною зоною у мовленнєвій роботі з дошкільниками вже певний час є ознайомлення дітей з художньою літературою: читання та розповідання творів, переказ, декламування, творче розповідання, робота з дитячою ілюстрацією тощо. Пішли з практики роботи заняття з художньої літератури і всі ці види роботи стали мати безсистемний характер. Хтось не вважає роботу з художнім твором важливою, хтось не може знайти їй належне місце серед інших видів роботи.

Важливо усвідомити, що мовленнєва робота, і в тому числі художньо-мовленнєва діяльність з дітьми є компонентом багатьох видів педагогічної роботи: пізнавальний розвиток, навчання грамоти, художньо-естетичний розвиток, патріотичне виховання, становлення провідної діяльності та інше. Всім знайома низочка діяльностей з образотворчості: роздивилися картину художника – прочитали гарний твір – роздивилися навколо – намалювали гарні пейзажі – вивчили віршика про весну – розіграли казочку про перші весняні квіти. Тож, видається, не треба окремого заняття двічі на місяць щоб читати казки, вчити вірші, розглядати ілюстрації.

Прогресивною, на думку А. М. Богуш та Н. В. Гавриш, є така позиція у мовленнєвому розвитку дошкільників, за якою пропонується активна «дослідницька» діяльність дитини зі сприйняття літературного твору, момент її співтворчості з автором. «Проживання», прийняття дитиною літературного твору, можливість «грати» з художнім словом надають процесу сприймання більш глибокого змісту, загострюють увагу на мовному матеріалі, примушують замислитися над значенням використаних у тексті слів і виразів, сприяють збагаченню мовлення, формуванню його образної виразності. Тому засобами художньої літератури слід розвивати як лексичну, граматичну, фонетичну компетентність, так і виховувати культуру мовлення дошкільнят, розвивати поетичний слух, прищеплювати любов до художньої літератури як мистецтва слова.

Інноваційним є також використання символічних моделей за мотивами літератури і фольклору для відтворення головної сюжетної лінії твору (за методом Л. Венгера) у мовленнєвій та зображувальній діяльності. Різноманітні види театралізації сприяють розвитку особистісної активності, здібності утворювати гнучкі, рухливі, варіативні образи, встановлювати зворотній зв’язок усередині естетичного досвіду, творчо синтезувати власний досвід із сприйнятою інформацією. А все це є складовою компетентності дитини.

Головне завдання педагога – розвинути у дитини сприйнятливість як базову особистісну якість, прищепити здатність «приймати», «передавати», «трансформувати», тобто бути споживачем і творцем культури.

Найважливішими результатами опанування мистецької діяльності в дошкільному віці, у тому числі мовленнєвої, є усвідомлення дитиною себе суб’єктом творчості, митцем, здатним не лише відтворювати здобуті враження, а й інтерпретувати їх, збагачувати власним досвідом, творчо самовиражатися у різних видах діяльності.

Провідним засобом педагогічної роботи має бути діалог дорослого з дитиною, а формою активності – творчість.

За Т. О. Піроженко пропоновані параметри мовленнєвого становлення дошкільника представлені з позицій комунікативного підходу до розвитку засобів мовлення. Принциповою позицією цього підходу є твердження про те, що міжособистісна взаємодія – основа взаєморозуміння. Неможливо зрозуміти іншу людину поза особистісних контактів з нею. Мета і результат мовної взаємодії – розуміння – відбувається лише за умови, коли реалізуються міжособистісні відносини між людьми.

Комунікативний підхід до діагностики розвитку мовлення розглядає дитину як активного й ініціативного учасника соціальної взаємодії, в якій дошкільник має не лише засвоїти суспільний досвід (мову), але й щоразу самостійно застосовувати засвоєне, робити свій власний вибір адекватних до ситуації засобів спілкування, нарешті, створювати свої власні засоби для реалізації мети взаємодії. Через те, в комплексному підході такою важливою є саме діагностика (і своєчасне формування!) потреб, мотивів спілкування, інтересів, бажань, ціннісних орієнтацій, пов'язаних із людиною. Координати “людина” та “її ставлення до інших” є найважливішими для мовленнєвого становлення дошкільника. Отриманий під час діагностики матеріал дає змогу охарактеризувати форми взаємин між дитиною і дорослим, допомагає визначати комунікативну спрямованість і готовність дитини до комунікації.

Дуже важливо забезпечити високий рівень мовленнєвої культури наших вихованців, тобто:

багатство мовлення – великий обсяг словника, розуміння та доцільне використання слів та словосполучень;

розмаїтість мовних засобів виразності (інтонаційної і стильової) ;

точність мовлення, тобто оптимальне слововживання, вміння добирати слова, які найкраще передають зміст висловлювання.

З оглядом на це рекомендується:

1. Здійснювати розвиток образного мовлення в процесі сприйняття художніх творів та складання зв’язних висловлювань, використовуючи інноваційні підходи, засоби, методи розвитку мовлення, віддаючи перевагу тим, що забезпечують активну позицію дитини.

2. Опрацювати статтю Наталі Гавриш «Художня література в освітньому процесі: сучасні технології». Впорядкувати та надати системного характеру ознайомленню дітей з художньою літературою: читання та розповідання творів, переказ, декламування, творче розповідання, роботу з дитячою ілюстрацією тощо.

3. Опрацювати розділи «Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності в дошкільних закладах», «Організація театрально-ігрової та театрально-мовленнєвої діяльності» з посібника Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Автори Богуш А., Гавриш Н., Котик Т.

4. Урізноманітнити розвивальне середовище групи компонентами, що сприятимуть ініціативній художньо-мовленнєвій діяльності дошкільників: дитячі ілюстровані книги, добірки ілюстрацій до дитячих творів, атрибути та елементи костюмів для розгортання театралізованої діяльності, різні види театрів тощо.

5. У власній практиці роботи створювати і підтримувати умови, що стимулюють активність дітей, у тому числі художньо-мовленнєву та пізнавально-мовленнєву. Активно використовувати методи та прийоми інтерактивного навчання.

6. Опрацювати та запровадити у практику роботи методичні прийоми навчання висловлюванню: закритий об’єкт, мовленнєві логічні задачі, метод розв’язання проблеми, прийом припущення.

7. Практикувати надання мовленнєвій діяльності дошкільників «дослід-ницького» характеру, у тому числі діяльності дитини зі сприйняття та перетворення літературного твору.

8. Активно застосовувати у мовленнєвій діяльності з дітьми методи та прийоми креативного розвитку, як то:

моделювання (Л. Венгер) ;

робота з казкою (ТРВЗ, Л. Б. Фесюкова) ;

творче проектування (Т. О. Піроженко) ;

мистецтво вигадування історій (Джанні Родарі).

9. Напрацьовувати практичний досвід:

з мовленнєво-творчого розвитку дошкільників;

з ознайомлення дошкільників з літературними творами (авторськими творами, фольклором, казкою) ;

з організації театрально-мовленнєвої діяльності з дітьми.

 

 

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». – К. : Світич, 2009.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошк. вих. – 1999. – № 1.

Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. – Одеса: ПНЦ АПН України, 2002.

Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Програма та методичні рекомендації. / Укладач А. М. Богуш. – К. : МО, 1997.

Гавриш Н. В. Художнє слово і дитяче мовлення: Метод. Посібник для вихователів. -Донецьк: ТОВ «Лебідь», 1999.

Піроженко Т. О. Мовленнєве зростання дошкільника. – К. : Грайлик, 1999.