Методологічна роль кількісного підходу в дослідженні біологічних об'єктів

- показана міра адаптації пізнавальних можливостей математики в біології при описуванні живого, визначені межі застосовності (коректності) кількісного підходу в досліджені об’єктів та явищ органічної природи. Оскільки в комплекс біологічних наук входять різноякісні й відносно автономні дисципліни, які не в одинаковій мірі можуть бути формалізовані, засоби кількісної методології спроможні описувати лише деякі фрагменти живого. Проблемне поле біології завжди є значно об'ємнішим, ніж суто теоретична її частина, придатна для формалізації й математизації;

- доведено, що математика може бути не лише допоміжним засобом систематизації багатого біологічного емпіричного матеріалу; в процесі співтворчості біологів та математиків з'являються стимули подальшого розвитку обох цих напрямків, що позначається не лише на методології наукового знання, а й приводить до суттєвих зрушень світоглядного характеру.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження процесів, що відбуваються в пізнавальному арсеналі біології, науки, що визначає напрямки й темпи розвитку земної цивілізації завжди було актуальним як у теоретичному, так и в практичному аспектах. Воно має безпосереднє відношення до подальшої розробки сучасної концепції методології й філософії науки, зокрема в осмисленні специфіки й тенденцій розвитку міждисциплінарних процесів в сучасному науковому пізнанні

Висновки, що випливають з проведеного дослідження, можуть знайти застосування в процесі підготовки нормативних та спеціальних курсів з філософії, філософії та історії науки, з філософії та методології біологічного пізнання.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження було доведено до відома наукової громадськості на наукових конференціях і теоретичних семінарах: ІІ Всесоюзному теоретичному семінарі «Світогляд та наукове пізнання» (Черкаси, 1980), УІ Всесоюзному теоретичному семінарі «Світогляд та наукове пізнання» (Біла Церква, 1984), ІІ обласній науковій конференції молодих вчених та спеціалістів «Наукові розробки та досягнення молодих вчених – народному господарству» (Ужгород, 1989), «Ноосферна альтернатива та нові пізнавальні стратегії. (До 70-річчя Сергія Кримського) « (Київ, 2000), в доповідях на відділі філософських проблем природознавства та екології Інституту філософії НАН України та щорічних підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету.

Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань десертація складається з вступу, двох розділів, поділених на параграфи, висновків та списку основної літератури з питань, які розглядалися та аналізувалися в дисертації. Обсяг дисертації 161 сторінка машинописного тексту, разом з списком літератури 180 сторінок. Використано 255 джерел, з них 11 іноземними мовами.

 

 

У Вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, характеризується ступінь її наукової розробки, визначається мета й завдання дослідження, його об'єкт і предмет, елементи новизни. Формулюється теоретична та практична значимість роботи, відображається апробація її результатів та структура.

У першому розділі «Еволюція кількісного підходу в природознавстві» розглянуто питання про місце та роль у науковому аналізі фіксації якісної й кількісної визначеностей предметів і явищ. Відзначається, що такий підхід до розгляду категорій кількості й якості у вітчизняній трациції, що спиралася на побудови діалектичного матеріалізму, утримував дослідників у руслі гегелівського, тепер вже недостатнього, витлумачення проблеми.

Загалом, в ході осмислення революції в природознавстві кінця 19-поч. 20 ст. в західному теоретичному мисленні було з'ясовано, що розвиток науки – це не тільки нагромадження експериментальних даних, але й зміна способів їхнього опису та витлумачення. З 60-х років 20 ст., тобто значно пізніше, на терені вітчизняної науки спостерігається неабиякий інтерес до теоретизації наукового знання й місця математизації в цьому процесі.

В розділі стисло викладено особливості розгляду категорій кількості й якості в античній філософії. В дискусіях між досократиками щодо буття, його плинності чи незмінності й вічності, якість швидше відносили до узагальнюючих характеристик буття, які свідчать про його істинність і незмінність, тоді як кількісна визначеність відносилась до прикмет плинних, не належних буттю «воістину». Тільки в Аристотеля та, почасти, в Сократа й Платона, кількість і якість постали визначеннями буття, якими воно відкривається практично діючій і пізнаючій людині. Якість як визначеність предмета не передує кількісній його визначеності: вони в предметі фіксуються одночасно й визначаються поодинці тільки «з огляданням» на іншу. Якість і кількість за всяких умов просто не фіксуються одна без іншої, і фіксація зміни однієї з них супроводжується фіксацією зміни іншої.

При спробах більш конкретного ув'язування якості з її кількісною регламентацією вже мислителі Стародавньої Греції зіткнулися з труднощами, особливо при вирішенні проблеми безкінечності. Перший раз це мало місце тоді, коли вони подавали предмети строго індивідуальними і якостей ставало безліч, а другий раз, коли, як у атомістів, для стихійного утворення спостережуваного світу потрібен був безкінечно довгий плин часу. Щоб обійти ці безкінечності, доводилося постійно модернізувати космологію, в тому числі і за рахунок зведення предметних множин до вічних ідей, форм і т. ін.

Питання про поширення й роль в природознавстві кількісних методів пов’язане з використанням у цій сфері пізнання математики. Використання математики в процесі вирішення практично важливих і, пізніше, суто дослідницьких завдань є річчю надзвичайно давньою. І землевпорядкування в давньосхідних державах, і відслідковування зміни пір року та складання календаря були б неможливими без використання математичних знань. По суті лише завдяки математичній складовій розв’язання названих практичних завдань ставало можливим і мало сенс. Проте спостережуване в цих випадках використання математики з метою