Управління фіскальною політикою держави

 

Вступ

ПОНЯТТЯ ТА ФУНКЦІЇ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

УПРАВЛІННЯ ФІСКАЛЬНОЮ ПОЛІТИКОЮ ДЕРЖАВИ

ВИДИ ТА ВЛАСТИВОСТІ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Висновки

Список використаних джерел

 

 

На даному етапі становлення економіки нашої країни необхідна постійна підтримка вітчизняного виробника, інвесторів, які прагнуть допомогти Україні, а також фізичних осіб, які є жителями цієї країни. Як відомо, для адекватного функціонування держави необхідно дотримуватися кількох умов. Серед них найголовнішими є підтримка виробництва, торгівлі, мирного співіснування і, звичайно ж, сплата податків громадянами таі підприємцями. Однак при цьому слід пам’ятати, що великі податки приводять до занепаду економіки, погіршення матеріального і морального становища її мешканців.

Історія економічних вчень дає багато свідчень того, що без податків дежрава існувати не може, однак водночас ми можемо спостерігати, як їх неадекванте використання та необгрунтоване підвищення призводило до повстань, бунтів і навіть краху великих імперій, наприклад, таких як Римська та ін.

Питаннями формування та впровадження ефективної податкової політики у масштабах держави займалося багато вчених-економістів, зокрема, К. Маркс, А. Маслоу та інші. І не зважаючи на всі відмінності у поглядах на податкову політику різних фахівців слід відзначити одну спільну рису – податки повинні залежати від рівня доходів громадян держави, а не від потреб її адміністративно-соціального апарату.

Для України сьогодні дуже актуальним є питання введення обгрунтованої, диференційованої за майновим статусом податкової політики, яка є необхідною умовою для досягнення країною європейського рівня економічного розвитку.

Саме тому у рефераті я спробую описати окремі аспекти формування фіскальної політики в Україні, їх недоліки та переваги по відношенню до інших країн, а також зробити висновки щодо можливості створення загальної теорії формування податкового механізму та його функціонування.

 

 

Фіскальна політика – це заходи уряду, спрямовані на збереження повної зайнятості та виробництва ВВП шляхом зміни державних видатків системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому. Фіскальна політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування і державних витрат.

Основні функції фіскальної політики:

1. Вплив на стан господарської кон´юнктури.

2. Перерозподіл національного доходу.

3. Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування державних програм.

Основні джерела доходів:

1. Податки

2. Власні доходи держави від виробничої та інших форм діяльності.

3. Платежі за ресурси згідно діючим законодавством.

4. Позики у формі облігацій.

Ефективна податкова політика виступає головним фактором, який визначає макроекономічні результати політики держави, на що впливає розмір державного сектора економіки. Уряд обкладає податками купівельну спроможність, кредити, прибутки, заробітну плату тощо.

Досвід країн, які прийняли ринкову систему економіки, свідчить, що результати застосування жорсткої податкової політики призводять до невдач. Причини цього слід вбачати у незадовільному управлінні податками або відсутності контролю за бюджетними витратами.

Для країн, які мають постійний дефіцит бюджету, головною проблемою є макроекономічна стабільність. Для того, щоб виробити правильну податкову систему, необхідно точно визначити розміри дефіциту бюджету, що можна зробити шляхом підрахунків державних витрат і усіх надходжень до нього.

Однак при такому розрахунку існують свої проблеми:

- вплив дефіциту на внутрішній попит;

зовнішній баланс і сукупна пропозиція;

оцінка небюджетних коштів і квазіфіскальних операцій фінансових і нефінансових установ;

рівень грошової експансії внаслідок результатів податкової політики при галопуючій інфляції;

взаємозв’язок між дефіцитами бюджету і фінансування.

Окремі країни ринкової економіки, як, наприклад Мексика, у 1986-1987 рр. підрахунки бюджету проводять з врахуванням відсотків галопуючої інфляції. Ці відсотки витрачаються на погашення зовнішніх боргів. Потреба державного сектора економіки в позиках визначається через операційний баланс, а він, у свою чергу, визначається в національній валюті шляхом відрахування із загального балансу відсотків інфляції, яка виникає у внутрішньому державному борзі.

Для корегування економіки необхідно встановити взаємозв’язок між дефіцитом бюджету і балансом зовнішніх поточних операцій методом дефіцитного фінансування та заходами стабілізації економіки. Насамперед слід визначити бюджетний і зовнішній баланси. Для цього обчислимо валовий національний продукт (ВНП) через затратні і доходні складові:

ВНП =ОС+ПІ+ДВ+Е/ЗП+ЗЗ+ДД+ПЗ+ІТ/, де ОС-особисте споживання;

ПІ – приватні інвестиції; ДВ – державні витрати; Е – експорт товарів та послуг; ІТ – імпорт товарів, послуг, інтелектуальної власності; ЗП – збереження приватні; ЗЗ – збереження заощаджень; ДД – державні доходи; ПЗ – перекази (чисті) за кордон.

Дефіцитне фінансування можна проводити шляхом отримання позик в комерційних банках і позабанківських установах та за кордоном. Надмірне використання позик із будь-якого джерела приводить до невдач в макроекономічній політиці.

Позики урядові в Національному банку впливають на грошову базу і розмір грошової маси. Це також стосується комерційних банків, якщо не примусити їх в той час припинити надання кредитів іншим юридичним особам. Як тільки уряд збільшує свої позики у Національному банку, грошова маса призводить до високих темпів інфляції і погіршується платоспроможність. Надмірне дефіцитне фінансування небанківських установ негативно впливає на структуру попиту і економічного потенціалу. Таке явище обмежує доступ до коштів та фінансування приватних інвестицій.

Позики в інших країнах та з МВФ призводять до нагромадження боргу, який постійно потрібно обслуговувати через виплату процентів і в