Метод словесних асоціацій та оцінка нервово-психічної напруги

 

 

Все більше поширення нервово-психічних розладів, порушень, захворювань привертає сьогодні пильну увагу не лише спеціалістів а й широких прошарків населення. Фахівці в галузі психології, психіатрії занепокоєні станом психічного здоров’я нації, особливо гостро це питання постало на протязі останнього десятиріччя, що зумовлено насамперед скрутним соціально-економічним становищем. Тож дослідження стану емоційної сфери людини займає не останнє місце серед галузей психології.

В критичній ситуації (загроза, виконання складного, відповідального завдання і т. д.) в людини підвищується рівень нервово-психічної напруги. Ці фізіологічні зміни викликає не лише небезпека, але й ситуації, пов’язні з високим рівнем відповідальності, за діяльність, що виконується, однак і фактор особистості відіграє не останню роль (подекуди він являється першочерговим). Наприклад, у системі “людина-середовище” рівень емоційної напруженості зростає в міру збільшення розходжень між умовами, у яких формуються механізми суб'єкта, і умовами що виникають. Таким чином, ті чи інші умови викликають емоційне напруження не в силу їхньої абсолютної жорсткості, а в результаті невідповідності цим умовам емоційного механізму індивіда. При будь-якому порушенні збалансованості “людина-середовище” недостатність психічних чи фізичних ресурсів індивідуума для задоволення актуальних потреб чи неузгодженість самої системи потреб є джерелом тривоги.

Нервово-психічна напруга являє собою особливий різновид психічного стану, що розвивається в людини в складних умовах її життєдіяльності. Вона протікає як системний процес, що включає в себе різні рівні нервово-психічної й соматофізіологічної організації людини, супроводжується як позитивними так і негативними переживаннями, суттєвими зсувами в організмі людини й змінами в її працездатності. Нервово-психічна напруга являється причиною і в той же час одним із функціональних проявів емоційного стресу.

Під стресом розуміють неспецифічну відповідь організму на зовнішні чи внутрішні вимоги, що йому пред’являються. При цьому в перервах між впливом на організм й його відповіддю проходять певні процеси. Ці процеси були описані в класичних дослідженнях Г. Сельє, в яких доводиться, що стадії стресу характерні для любого адаптаційного процесу. Таким чином, стрес виникає тоді, коли організм змушений адаптуватися. Сутність стресу полягає в “підготовчому” збудженні й активізації організму, що необхідно для готовності до фізичного напруження. При цьому стрес не може бути представленим як негативне явище, адже тільки завдячуючи йому можлива адаптація. Основні фази стресу за Г. Сельє:

фаза тривоги – здійснюється мобілізація захисних сил організму, при цьому організм функціонує з великою напруженістю;

фаза стабілізації – фаза максимально ефективної адаптації, всі параметри, що вийшли з рівноваги в першій фазі закріплюются на одному рівні;

фаза виснаження – виникає при довготривалому чи інтенсивному стресі, коли подальше пристосування здійснюється за рахунок непоповнюваємих енергетичних ресурсів організму, що неминуче призводить до виснаження.

Серед якостей особистості, що зумовлюють можливість виникнення стресу, чільне місце займає тривога. Роль тривоги в адаптаційному процесі може суттєво змінюватись в залежності від її інтенсивності й вимог, пред’явлених до адаптаційних механізмів особистості. Якщо неузгодженість В системі “людина-середовище” не досягає суттєвого ступеню й рівень тривоги не перевищує середніх значень, то на перший план виступає її мотиваційна роль, при цьому тривога обумовлює активізацію цілеспрямованої поведінки. При яскраво вираженому порушенні в системі “людина-середовище”, тривога значно зростає, що суттєво знижує ефективність психічної адаптації. Слід відмітити також, що звичайно ж не кожен вплив викликає стрес. Він виникає лише тоді, коли вплив стресора перевищує звичайні пристосувальні можливості індивіда.

Отже, можна зазначити, що стрес є корисним і позитивним явищем до “певного моменту”, в разі перенапруження адаптивні реакції поступаються місцем функціональним розладам в роботі органів і систем організму. Такий, вкрай негативний прояв стресу в науковій літературі отримав назву – дистрес.

Для оцінки нервово-психічної напруги використовується опитувальний лист нервово-психічної напруги (НПН), запропонований Т. А. Нємчіним. Опитувальний лист являє собою перелік основних ознак нервово-психічної напруги, укладений за даними клініко-психологічного спостереження, і включає 30 характеристик цього стану, поділених на три ступені вираженості.

Порядок роботи. Дослідження проводиться в групі, за допомогою індивідуальних тестових бланків, виданих кожному випробуваному окремо.

Інструкція випробуваному: “Заповніть, будь-ласка, праву частину бланку, відмічаючи знаком плюс ті рядки, зміст котрих відповідає особливостям вашого стану на даний момент”.

Опрацювання результатів. Після заповнення бланку проводиться підрахунок набраних випробуваними балів шляхом їх підсумовування. При цьому за відмітку “+”, поставлену навпроти пункту “а” начисляється 1 бал, навпроти пункту “b” – 2 бали, навпроти пункту “c” – 3 бали. Мінімальна кількість можливо набраних балів – 30, максимальна – 90.

Діапазон рівня нервово-психічної напруги:

30 – 50 балів – слабий, детензивний рівень;

51 – 70 балів – помірний, чи інтенсивний рівень;

71 – 90 балів – надмірний, чи екстенсивний рівень, дистрес.

Дані, отримані в ході досліду, заносяться до індивідуального протоколу. В кінці протоколу приводиться стислий аналіз даних, отриманих за допомоги вищеперерахованих методик, з врахуванням інших психологічних характеристик випробуваного а також рекомендації щодо регуляції нервово-психічного стану, методів ліквідації перенапруження і т. д.

Оцінка рівня нервово-психічної нестійкості проводиться за методикою «Прогноз». Методика призначена для початкового орієнтовного виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості. Вона дозволяє виявити окремі передхворобливі ознаки особистісних порушень, а також оцінити ймовірність їхнього розвитку та прояву в поведінці та службовій діяльності.

Анкета містить 84 запитання, на кожне з яких військовослужбовцям пропонується дати відповідь «так» або «ні». Результати анкетування виражаються кількісними показниками (в балах), на основі яких робиться висновок про рівень нервово-психічної стійкості. Якісний аналіз відповідей дозволяє уточнити окремі біографічні дані, особливості поведінки і стану психічної діяльності в різних ситуаціях.

Методика може бути використана для вияву осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості. В анкетуванні одночасно беруть участь 25-30 осіб. Час для обслідування – до 20 хвилин. Перед анкетуванням необхідно довести до них інструкцію, видати реєстраційні листи. Під час анкетування ведеться спостереження за поведінкою, результати якого записуються у списку обслідуваних. Обробка отриманих результатів проводиться за допомогою «ключів». Починають обробку із шкали щирості, яка використовується для оцінки достовірності відповідей. Якщо у респондентів за шкалою щирості відмічено більше 10 балів, то використовувати отримані результати в аналізі не рекомендується, а причини нещирості необхідно з’ясувати в процесі індивідуальної бесіди.

Результати оцінюються по 10-ти бальній шкалі. Особи з низькою НПС (1-2 бали) потребують консультації психіатра. При визначенні підсумкової оцінки рівня НПС результати методики співставляються з відомостями, отриманими при початковій психологічній оцінці і в процесі його соціально-психологічного вивчення.

 

 

Бодалев А. А., Столин В. В., Аванесов В. С. Общая психодиагностика. – М. : Владос, 2006.

Государев Н. А. Практическая психодиагностика. – М. : Ось-89, 2006.

Скребец В. О. Психологическая диагностика: уч. пос., 2-е изд. перераб. и доп. – К. : МАУП, 2001.

Статистика: підручник / за ред. С. С. Герасименко та ін. – К. : КНЕУ, 1998.

Удотова Л. Ф. Соціальна статистика: Підручник. – К. : КНЕУ, 2002.