Загальна характеристика Цивільного права України

 

 

Вивчення і наукове осмислення конституційне-правових відносин є одним із найважливіших питань у теорії конституційного права.

Це дає змогу чітко відмежувати конституційне право від інших галузей національної правової системи, розкрити його функціональне призначення.

Конституційні відносини – це результат дії норм конституційного права. Основою їх виникнення є безпосередня практична діяльність; суб'єктів конституційного права.

Конституційно-правові відносини – суспільні відносини, які регулюються конституційно-правовими нормами, є результатом дії цих норм, виникають у процесі безпосередньої практичної діяльності суб’єктів конституційного права [16; 3].

Конституційно-правові відносини – суспільні відносини, які врегульовані нормами конституційного права. Їх змістом є юридичний зв’язок між суб’єктами у формі прав і обов’язків, передбачених відповідною правовою нормою конституційного права, тобто соціальна поведінка учасників цих відносин [14; 2].

Конституційно-правові відносини – це політико-правові суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юридичний зв’язок між його суб’єктами у формі прав та обов’язків, передбачених відповідною конституційно-правовою нормою [32; 6].

Таким чином, змістом конституційно-правових відносин є юридичний зв'язок між суб'єктами у формі прав і обов'язків, передбачених відповідною правовою нормою конституційного права, тобто соціальна поведінка учасників цих відносин. Останнім притаманні загальні риси, характерні для всіх правовідносин, адже будь-які з них є результатом впливу правової норми на відносини в суспільстві. Природа конституційно-правових зв'язків розкривається у змісті суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів правовідносин. При цьому суб'єктивне право дає можливість суб'єкту діяти в межах, визначених нормою конституційного права України, на свій розсуд, і в необхідних випадках вимагати відповідної поведінки від інших суб'єктів правовідносин, у тому числі від державних органів та органів місцевого самоврядування. Конституційно-правові відносини є основою правового регулювання у сфері політико-державного управління, і це визначає їх головну роль у регулюванні суспільних зв'язків.

Водночас вони мають особливі риси, пов'язані насамперед зі специфікою предмета правового регулювання, суб'єктами правовідносин, механізмом їх реалізації, місцем у системі правових зв'язків тощо.

Конституційно-правові відносини відрізняються своїм змістом, виникають в особливій сфері відносин, які становлять предмет конституційного права України. Вони є різновидом політико-правових зв'язків, оскільки пов'язані з правовим регулюванням політико-правових процесів, і насамперед з реалізацією державними структурами владних повноважень, з поділом влади між цими структурами і взаємодією органів законодавчої, виконавчої і судової влади, з визначенням правового статусу людини і громадянина, функціонуванням політичних партій, інших суб'єктів політичного процесу.

Для конституційно-нравових відносин характерні наступні специфічні ознаки:

усі вони суттєві, оскільки виникають у сфері народовладдя. Інші суспільні відносини тією чи іншою мірою їм підпорядковані;

вони є різновидом політико-правових відносин, тому що формуються у сфері політики у широкому значенні цього слова, тобто боротьби за владу різних політичних сил, верств населення тощо. Ось чому для них характерні імперативність, провідна роль у багатогранній системі правових відносин;

конституційно-правовим відносинам властиве особливе коло суб'єктів, головною ознакою яких є здійснення державно-владних повноважень шляхом нав'язування своєї волі іншим;

для них характерний особливий спосіб реалізації прав та обов'язків учасників цих відносин. В одних випадках їх реалізують безпосередньо, в інших – за допомогою норм інших галузей права, які конкретизують, деталізують ці права і обов'язки;

усі вони виникають і реалізуються у сфері владної діяльності держави, яка є основною формою вияву народовладдя в Україні.

Види конституційно-правових відносин.

Конституційно-правові відносини класифікують за їх суб'єктами й об'єктами.

Залежно від суб'єктів конституційно-правові відносини поділяють на такі види:

І. Відносини, де однією стороною є народ-суверен як єдине ціле, як першоджерело влади, а іншою – державні органи.

ІІ. Відносини, де однією стороною є громадянин України як носій конституційних прав та обов'язків, а іншою – державні органи, що зобов'язані створити необхідні умови для реалізації громадянами своїх прав та свобод.

ІІІ. Відносини, де сторонами є державні органи, громадяни та громадські організації:

а) між органами державної влади;

б) між органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

в) між органами державної влади та судовими органами і прокуратурою;

г) між органами державної влади та громадянами;

д) між органами державної влади та громадськими організаціями.

IV. Відносини, де однією стороною є депутат, а іншою – державний орган (депутатський запит) або трудовий колектив (відкликання депутата рішенням загальних зборів).

Суб'єкт – головна фігура у конституційно-правових відносинах, коло яких утверджують норми Конституції.

Наука розрізняє суб'єкти права і суб'єкти правовідносин.

Суб'єкти конституційного права – це встановлені нормами Конституції носії юридичних прав і відповідних обов'язків.

Суб'єкти конституційно-правових відносин – це носії конституційно-правової правоздатності, спроможні реалізувати її безпосередньо у даних відносинах.

Об'єкти конституційно-правових відносин слід розуміти як певні дії, особисті, соціальні або