Економічний механізм формування і функціонування ринку продукції птахівництва в Україні

Економічна ефективність виробництва 1000 штук яєць в особистих підсобних господарствах населення порівняно з сільськогосподарськими підприємствами України характеризується наступними даними (табл. 4).

 

Таблиця 4

Економічна ефективність виробництва 1000 штук яєць в особистих підсобних господарствах населення та сільськогосподарських підприємствах України в 2000 р.

 

З даних табл. 4 видно, що в особистих ідсобних господарствах населення при вищих затратах праці (на 57, 3%) і кормів (на 66, 7%) повна собівартість 1000 штук яєць на 33, 8% нижча, ніж в господарствах громадського сектора. Рівень рентабельності становить відповідно 92, 2 і 17, 9 відсотка. Така, на перший погляд, нереальна ситуація обумовлена тим, що в особистих підсобних господарствах населення незначні витрати припадають на амортизацію, ремонти приміщень для птиці та засоби захисту птиці, електроенергію, оскільки приміщення, де утримується птиця – багатопрофільні та примітивні (в господарствах суспільного сектора амортизація розподіляється на спеціальні приміщення, де утримується тільки один вид птиці, і відноситься тільки на кількість даного виду виробленої продукції), на освітлення приміщень витрачається в середньому 30-40 хв. на добу, дезинфекція проводиться не більше одного разу на рік, а профілактичні заходи по догляду за птицею – від випадку до випадку.

Порівняно високий рівень рентабельності в особистих підсобніх господарствах населення обґрунтовується певними відмінностями економічних умов господарювання по відношенню до громадських господарств. Зокрема, в структурі їх витрат по виробництву яєць відсутні відрахування на соціальні заходи та загальновиробничі і загальногосподарські витрати. Крім того, громадські господарства реалізують свою продукцію через різні канали збуту (заготівельним організаціям, на ринку, через власні магазини, населенню, за бартерними угодами), тоді як особисті підсобні господарства реалізують власну продукцію переважно на ринку, де ціни дещо вищі.

Галузь птахівництва в громадському секторі сильно залежить також від зовнішніх факторів у плані забезпечення концентрованими кормами та енергоресурсами. Останніх витрачається в громадському секторі значно більше, ніж в особистих підсобних господарствах, оскільки при виробництві яєць та догляді за птицею задіяні технологічні процеси, а птиця в особистих підсобних господарствах у весняно-літній період весь світловий день перебуває на волі. Всі ці фактори здорожчують собівартість кінцевих продуктів птахівництва в громадських господарствах та знижують їх рентабельність.

З метою визначення потреби в ресурсах для забезпечення необхідних темпів розширеного відтворення галузі птахівництва нами обгрунтована потреба в загальному обсязі виробництва яєць. Реалізація відповідної виробничої програми базується на врахуванні як загального обсягу виробництва яєць у відповідності з потребою, так і строків реалізації цієї програми. В роботі також обгрунтовані і регіональні потреби, що сприятиме насиченості регіональних ринків продукцією птахівництва.

При обгрунтуванні потреби у виробництві яєць на перспективу врахована сукупність факторів, яка спрямована на формування макро- та мікроекономічних можливостей. За нашими розрахунками, загальна потреба у виробництві яєць на перспективу в Україні становитиме 13262, 8 млн. штук в рік. Це на 4604, 1 млн. штук більше порівняно з 2000 роком. В розрізі регіонів цей показник коливатиметься від 262, 2 млн. штук у Чернівецькій до 1278, 4 млн. штук – у Донецькій областях. Реалізація такої програми повинна охоплювати комплекс організаційно-економічних заходів макро- та мікроекономічного характеру, зокрема таких як стимулююча фіскальна політика, пільгове програмне кредитування, економічні механізми помірної фінансової політики, механізми аграрного протекціонізму, інвестиційне забезпечення програм розвитку, єдина система ціноутворення.

На основі вивчення структури балансу яєць, співвідношення попиту з урахуванням можливої перспективної платоспроможності населення та пропозиції з урахуванням зміни собівартості 1000 штук яєць в дисертаційній роботі обгрунтована величина дотацій виробникам продукції птахівництва.

 

 

На основі проведених досліджень та узагальнення їх результатів зроблено такі висновки.

1. В розвитку товарного ринку продукції птахівництва можна виділити два основні періоди, які мають свою специфіку його формування та адекватні їм економічні механізми забезпечення функціонування.

Перший період функціонування продовольчого ринку (до 1991 р.) характеризувався високими темпами розвитку галузі птахівництва, збалансованою системою економічних відносин, державним регулюванням та дотаційним фінансовим забезпеченням, що сприяло виробництву продукції птахівництва на рівні, що фактично відповідав її споживанню відповідно до медичних норм. В 1990 р. річне споживання яєць на душу населення становило 272 штук при медичній нормі 290 штук (93, 7% до норми).

Другий період функціонування продовольчого ринку (починаючи з 1991 р.) розвивався на принципах саморегулювання, розбалансованості в економічній системі, відходу держави від здійснення регулюючих функцій, низької платоспроможності населення, нееквівалентності в обміні між галузями економіки країни, послаблення інтеграційних процесів, неефективного використання макро- та мікроекономічних механізмів господарювання, неадекватності системи управління до вимог ринкової економіки. Все це в сукупності призвело до занепаду галузі птахівництва. В 2000 р. порівняно з 1991 р. поголів'я птиці в Україні зменшилося на 49%, а виробництво яєць – на 43 відсотки. Річне споживання яєць на душу населення зменшилось до 164 штук (56, 5% до норми).

При переході до ринкової економіки в Україні як галузевими органами управління, так і безпосередньо підприємствами по виробництву продукції птахівництва і, зокрема, виробництву яєць, не використані можливості по