Використання інноваційних технологій розвитку мовленнєвої компетентності дошкільників

 

Виступ вихователя-методиста Янищук О. І.

Аналіз особливостей формування мовленнєвого розвивального середовища за А. М. Гончаренко

Технологія мовленнєво-творчого розвитку Н. В. Гавриш

Аналіз інноваційної методики розвитку мовленнєвої компетентності дошкільників за А. М. Богуш

Підсумки і узагальнення

Список використаних джерел

 

Попередня робота: тематичні бесіди з вихователями, анкетування, співбесіди, групові консультації, взаємовідвідування занять)

Присутні: вихователь-методист Янищук О. І., вихователі.

Завдання семінару:

залучення молодих до активної педагогічної та методичної діяльності, колективної роботи;

пропагування педагогічних знань з метою підвищення інноваційної компетентності спеціалістів;

надання методичних рекомендацій щодо використання інноваційних технологій мовленнєвого розвитку дошкільників;

перевірка опрацювання вихователями інноваційних методик роботи.

 

 

Реформування змісту та гуманізація цілей дошкільної освіти України є складовою процесу оновлення світових та європейських освітніх систем, на часі реалізації компетентнісної парадигми, яка орієнтує педагогів на впровадження в педагогічну практику цілісного підходу до розвитку особистості. Очікування суспільства пов’язані сьогодні насамперед з формуванням життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої людини. Починати розв’язання цих проблем слід з дошкільного дитинства, оскільки саме в цей віковий період закладається фундамент оптимістичного світобачення; засвоюються моральні правила і норми, розвивається довільна поведінка; формується мовленнєва компетентність тощо.

Постає питання якісної підготовки вихователя до здійснення завдань з розвитку рідної мови дітей у сучасному дошкільному навчальному закладі.

Складниками професіоналізму в будь-якій професії є компетентність та озброєність системою вмінь. У педагогічній діяльності для професіоналізму замало лише цих двох компонентів. А в роботі вихователя щодо формування мовленнєвої компетентності дошкільника необхідна певна система знань, умінь і навичок, які дають можливість вирішувати дане завдання з найвищим результатом. Ефективність роботи з даної проблеми значною мірою залежить від вдало розробленої системи педагогічного впливу, педагогічних умінь і навичок вихователя, його мовлення як взірця для дітей.

Насамперед, розглянемо, що собою являє компетентність дошкільника взагалі і мовленнєва компетентність зокрема.

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» визначає компетентність дитини як інтегральну характеристику розвитку особистості, основними показниками якої є оптимальний для віку ступінь сформованості провідної діяльності, всіх форм активності та базових якостей.

Мовленнєве спілкування дітей відбувається у процесі формування комунікативно-мовленнєвої діяльності. Змістовий бік її розвитку пов’язаний з формуванням когнітивно-комунікативної, орієнтувально-планувальної, організаційно-комунікативної, мовленнєвої, комунікативно-діяльнісної компетенцій.

Мовленнєва компетенція – це здатність дітей розв’язувати комунікативно-мовленнєві завдання завдяки добору адекватних комунікативній меті і проблемній ситуації змісту, способів комунікативної діяльності, вмінню будувати різні форми монологічних (розповідь, опис, міркування, пояснення) і діалогічних (ситуативна розмова, діалог-розпитування, бесіда) висловлювань, використовуючи при цьому засоби виразності мовлення.

Мовленнєва компетенція означає готовність і спроможність особистості адекватно й доречно використовувати мову в конкретних ситуаціях буття (висловлювати власні думки, бажання, наміри, прохання тощо), застосовувати при цьому як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.

Триєдина мета цілеспрямованої роботи з розвитку мовлення дошкільників полягає у формуванні мовленнєвої компетенції як однієї з головних базисних характеристик особистості. Вона спрямована на активне системне застосування взаємопов’язаних педагогічних дій: розвитку мовлення, навчання мови та мовленнєвого виховання.

Процес формування мовлення в дошкільному дитинстві відбувається на всіх рівнях – фонетичному, лексичному, граматичному, текстовому, оскільки дитина опановує всі одиниці мови: звук, слово, словоформи, словосполучення, речення і текст. Тож зауважимо, що результативність процесу мовленнєвого розвитку забезпечує міцний взаємозв’язок завдань виховання звукової культури мовлення, розвитку словника, формування граматично правильного мовлення та розвитку зв’язного діалогічного й монологічного мовлення.

Навчання мови і розвиток мовлення дітей не зводяться лише до мовленнєвої діяльності, реалізації та використання мовної системи. Базисний компонент мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника включає: діалогічну, монологічну, лексичну, фонетичну, граматичну та мовленнєву компетенцію.

Вихователь дошкільного закладу повинен володіти таким запасом знань, умінь і навичок, які допоможуть йому на практиці досягти високих результатів щодо формування мовленнєвої компетенції дітей дошкільного віку, що досягається вчасним і ефективним використанням інноваційних технологій, зокрема, А. М. Гончаренко, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова, Н. В. Гавриш, А. М. Богуш.

Ставити й розв’язувати мовленнєві завдання можна в будь-якій діяльності, якою цікавляться діти, поза рамками унормованого, визначеного в часі організованого заняття- уроку. Наприклад, виготовлення дидактичного матеріалу, як правило, ініціює або бере на себе вихователь. Інтерес вихованців до роботи дорослого, при довірчому до нього ставленні, проявляється в зацікавлених поглядах. Діти підходять ближче, уважно розглядають принесені матеріали, ставлять запитання. Це і є точка відліку активності дитини, спровокована елементом розвивального середовища і не обмежена традиційними рамками. Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче, відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще – зацікавити їх: підготувати атрибути до гри-драматизації за відомою дітям казкою, розгорнути книгу з яскравими ілюстраціями, запропонувати впізнати за характерними ознаками героя твору. Під час його виготовлення у вихователя виникли певні труднощі, що обов’язково викликає в дітей бажання допомогти йому, долучитися до спільної роботи. Паралельно із цим переказуються фрагменти казки, обговорюються вчинки персонажів, пригадується їхній зовнішній вигляд, робляться перші спроби програвання діалогів, і все це разом працює на реалізацію завдань, які й ставив педагог на тлі практичної діяльності (виготовлення атрибутів) : переказування казки, підготовка