Анестезія та інтенсивна терапія при трансплантації нирок та печінки

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

 

ГРИЦЕНКО Сергій Миколайович

 

УДК 616-089. 843-009. 614

 

АНЕСТЕЗІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ПРИ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ НИРОК ТА ПЕЧІНКИ

 

14. 01. 30 – анестезіологія та інтенсивна терапія

 

Автореферат 

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

 

Дніпропетровськ- 2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Запорізькому державному інституті удосконалення лікарів та Запорізькому центрі трансплантації

Науковий консультант: заслужений діяч науки i техніки України, доктор медичних наук, професор Валентин Васильович Суслов, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії інституту урології АМН України

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Тріщинський Анатолій Іванович, професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, лауреат Державної премії України.

Доктор медичних наук, професор Курапов Євген Петрович, професор по курсу анестезіології та реаніматології кафедри загальної хірургії №2, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького.

Доктор медичних наук, професор Зубков Віктор Іванович, професор кафедри анестезіології та реаніматології, Українська військово-медична академія.

 

 

Актуальність проблеми. Найбільш ефективним методом лікування хворих у термінальній стадії хронічної ниркової недостатності є трансплантація нирки (Суслов В. В., 1981; Шумаков В. А., 1995; Денисов В. К., 1998; Graybar G. B., 1987; Stockall C. et al., 1999; Kahan B. D., 2001). У 2000 році тільки в США виконано 13372 трансплантацій нирки (www. unos. org). Актуальною проблемою є також трансплантація печінки при хронічній печінковій недостатності (Готье С. В. с соавт, 1998; Busutil R. W., Klintmalm G. B., 1996). В Україні цей метод став застосовуватися вперше в Запорізькому центрі трансплантації (Никоненко А. С. с соавт., 2000).

Незважаючи на великі успіхи, досягнуті в техніці консервації і пересадження донорських органів, важкі ішемічні і реперфузійні ушкодження ниркового трансплантата зустрічаються з частотою 25% – 67% (Мойсюк Я. Г., 2001; Walaszevski J. et al., 1994), трансплантата печінки – 7% – 15% (Demetris A. J. et al., 1996). Наслідки ішемічного ушкодження можуть змінюватися від незначної дисфункції трансплантата до розвитку гострого некрозу канальців при трансплантації нирки чи синдрому первинно нефункціонуючого трансплантата при трансплантації печінки (Шумаков В. И., Мойсюк Я. Г., 1995; Shaked A., Lung M. R., 1996 Absalom H.. et al., 1999; Branko P. et al., 2001; Grinyo J., 2001; Irish W. D. et al., 2001; Mota A. J. et al., 2001).

Передіснуючі ішемічні і консерваційні ушкодження трансплантата можуть збільшуватися також інтраопераційними факторами, до яких у першу чергу варто віднести зниження системного кровотоку, обумовленого післяреперфузійним синдромом (Aggarwal S. et al., 1987; Ramsay M. A., Swygert T. H., 1996). При цьому підвищується концентрація цитозольного кальцію, знижується внутрішньоклітинний рH, активується перекисне окислення ліпідів з наступним ушкодженням клітинних і мітохондріальних мембран (Тарабарко Н. В., Онищенко Н. А., 2001; Lung F., 1995; Yang C. et al., 2001).

У зв'язку з цим важливою проблемою є запобігання чи нівелювання зазначених ефектів при трансплантації нирки і печінки. Однак дотепер не вирішені питання рено- і гепатопротекції при цих операціях.

Інтраопераційне зменшення ступеня ішемічного і реперфузійного ушкодження трансплантата на етапі його реваскуляризації є необхідною умовою для відновлення негайної функції донорського органа, а розробка адекватних методів анестезії й інтенсивної інтраопераційної терапії є надзвичайно актуальною в рамках комплексної програми протиішемічного захисту ниркового і печінкового трансплантата.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота (№ держреєстрації 0100U005092) виконувалася відповідно до основного плану науково-дослідних робіт, затверджена вченою радою Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (протокол № 6 від 13 червня 2000 р.).

Мета дослідження. На підставі вивчення вихідних порушень функцій організму в хворих термінальною стадією захворювань нирок і печінки розробити комплексну програму анестезії та інтенсивної терапії, спрямовану на попередження ішемічних ушкоджень трансплантатів, керування гемодинамікою і метаболізмом з метою підвищення ефективності трансплантації органів.

Задачі дослідження.

1. Виявити особливості центральної гемодинаміки, транспорту кисню і метаболізму в реципієнтів з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності в передопераційному періоді.

2. Вивчити вплив атаралгезії на гемодинаміку, кисневий режим і окремі ланки метаболізму і найближчі результати при трансплантації нирок.

3. Вивчити вплив збалансованої анестезії на гемодинаміку, кисневий режим, окремі ланки метаболізму і найближчі результати трансплантації нирок.

4. Розробити комплексну програму ренопротекції під час операції.

5. Розробити алгоритм анестезії і інтенсивної терапії при трансплантації печінки.

6. Обґрунтувати тактику інфузійно-трансфузійної терапії масивної крововтрати на етапах трансплантації печінки.

7. Розробити методику застосування вазоактивних препаратів на безпечінковому етапі і в реперфузійну фазу післябезпечінкового етапу трансплантації печінки.

Об'єкт дослідження: хворі в термінальній стадії хронічної ниркової та печінкової недостатності.

Предмет дослідження: анестезія та інтенсивна терапія, спрямовані на попередження ішемічних ушкоджень донорських ниркових і печінкових трансплантатів.

Методи дослідження: комплекс біофізичних, біохімічних, „x„p„s„p„|„Ћ„~„Ђ „{„|і„~і„‰„~„y„‡ та патоморфологічних методів, спрямованих на дослідження гемодинаміки, транспорту кисню та окремі ланки метаболізму й впливу комплексної програми протиішемічного захисту на початкову функцію ниркового й печінкового трансплантатів у хворих з термінальною стадією хронічної ниркової та печінкової недостатності.

Наукова новизна одержаних результатів.