Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Використання засобів українського народного мистецтва з метою художньо-мовного розвитку дітей дошкільного віку

Тип работы: 
Педагогічний досвід
К-во страниц: 
10
Язык: 
Українська
Оценка: 
Серед багатьох аспектів дошкільної лінгводидактики проблеми навчання мови, художньо-мовного розвитку і мовленнєвого спілкування дитини все частіше привертають увагу вихователів-практиків. У річищі цих проблем, що мають суттєвий вплив на підвищення ефективності й якості навчання мови дітей дошкільного віку, найголовніше місце посідають заняття з використанням засобів народного мистецтва як форма організації навчальної діяльності, а також побудова цього заняття, тобто його структурна організація.
Заняття з пріоритетом художньо-мовленнєвого розвитку повинно відігравати інтегруючу роль, оскільки охоплює цілі, зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вихователя і дітей. 
Навчання дітей художнього мовлення – це цілеспрямована організація спілкування в процесі взаємодії педагога й дітей, що характеризується розподілом організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи, режимом – часовим і просторовим. 
Планування процесу навчання мови є передумовою планування його результатів на різних за тривалістю відрізках часу. Це означає, що вихователь на початку навчання (вересень-жовтень) повинен передбачити хід навчання, мати уявлення щодо прикінцевих результатів (формування комунікативно-мовленнєвої компетентності та її складових) тощо. 
Успішність планування забезпечується урахуванням і реалізацією таких умов:
–мети навчання мови, розвитку художнього мовлення і мовленнєвого спілкування дітей;
–психологічних закономірностей, новоутворень і вікових особливостей дошкільників;
–психологічних (рівень мовленнєвого розвитку, інтереси, бажання, мотиви тощо) і педагогічних факторів навчання (рівень сформованості навичок, мовна і мовленнєва підготовка);
–основних методичних вимог до сучасного мовленнєвого заняття;
–наявних засобів навчання тощо.
Результати проведеного аналізу науково-методичної літератури й практичної діяльності дозволяє припустити, що в організації заняття з навчання мови, розвитку художнього мовлення і мовленнєвого спілкування як педагогічної системи спостерігається певна криза, яка обумовлена: наявністю в практиці роботи з дітьми і дошкільній лінгводидактиці колишньої, яка, вочевидь, перестала бути актуальною сьогодні, цільової установки на оволодіння дітьми переважно мовленнєвими вміннями й навичками; порушенням у структурі заняття головного принципу ієрархічної співпідпорядкованості основних компонентів системи. 
Серед видів народного мистецтва, які використовуються у процесі розвитку художньо-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку, слід виділити наступні:
1)декоративно-ужиткове мистецтво;
2)усна народна творчість;
3)пісенна творчість.
Одним з першочергових завдань в роботі з дітьми з розвитку художньо-мовленнєвої діяльності є ознайомлення з батьківською (дідівською) оселею. Це і родинне вогнище, звідки вимандровує людина в широкий світ з засвоєними цінностями: маминою піснею, нелукавим батьковим напуттям, дідусевими казками і бабусиними вишиванками, теплом незрадливого рідного слова. 
Народне мистецтво на Україні багате і розмаїте, а тому важливе місце в роботі з дошкільнятами посідає ознайомлення дітей з творами декоративного ужиткового мистецтва: керамікою, вишивкою; з предметами побуту, одягу, взуття; з професіями ткалі, гончара, різьбяра, лісоруба тощо. 
Український одяг є яскравим і самобутнім культурним явищем, яке розвивалось й удосконалювалось протягом століть. У народному костюмі відбилися спільність походження та історичні долі східних слов'ян, взаємовпливи культур інших народів. 
У дитячих садочках на допомогу педагогу приходить іграшка у національному костюмі і народне слово:
У нашого Василя
Вишивані рукава
Ще й розшитий комірець,
А сам хлопець - молодець.
Найулюбленішим головним убором для дівчат був віночок. В садочку з віночками дівчатка водять хороводи, танцюють, а ще у ігри грають, наприклад:
(діти стають у коло, вихователь ходить по колу з лялькою і носить віночок).
 
Я віночок сплету,
Я з віночком піду.
А коли я цей віночок
На голівку накладу?
Я Тетяночку знайду
Я до неї підійду,
Я Тетяні цей віночок 
На голівку накладу.
Ой, і гарний вінок
І веселий танок!
Ви поплескайте гучніше,
Звеселяйте наш гурток.
 
(діти плескають в долоні, а дитина у віночку виконує прості танцювальні рухи). Повторити 2-3 рази.
Також важливим елементом чоловічого одягу була вишиванка (вишита сорочка - мамою, сестрою чи дівчиною). Багато є цікавого фольклорного матеріалу, пов'язаного із цим видом одягу:
Вишиваю вишиваночку - 
Подарунок для Іваночка
Як веселка - вишиваночка - 
Подарунок для Іваночка. 
Золоті руки, торкнувшись народних ремесел, перетворювали звичайні речі у справжні чудеса. Ковалі і слюсарі виготовляли металеві вироби й деталі до дерев'яних предметів. Кушніри вичиняли шкури й шили кожухи та інші хутряні речі. Шевці виготовляли різні види взуття. Одяг: свити, жупани, шаровари, плахти, запаски, сорочки тощо - шили кравці. Гончарі створювали безліч різновиду посуду: миски, глечики, горщики, барильця, куманці, інші керамічні вироби, наприклад, кахлі. Проте, найпоширенішими були деревообробні ремесла. Адже здебільшого знаряддя праці та предмети побуту були дерев'яні. 
Теслі будували житла, що в більшості районів України також ставилися з дерева. Столяри майстрували віконні рами, наличники, двері, а також столи, лави, ослони, мисники. 
Вози та сани - то було ремесло стельмахів. Колісники робили колеса, ложкарі - вирізали ложки. Розвинутим було бондарське ремесло (з їх рук виходили цебри, діжки, балії, бодні, шаплики). Діти також люблять виконувати ролі чи то бондаря, чи шевчика, чи коваля:
А чи бачив ти, як шевчик шкурку в воді моче?
Ой, так, братику, так шкурку в воді моче.
А чи бачив ти, як шевчик шкурку натягає?
Ой, так, братику, так шкурку натягає тощо.
Українська народна іграшка - цілісний культурний
CAPTCHA на основе изображений