Особливості групової психокорекції міжособистісних стосунків дітей молодшого шкільного віку

Актуальність теми дослідження. Для виховання дитини, як і для її навчання, потрібно знати дитину, розуміти її духові нахили, її темперамент, фізичний склад організму. Ще не так давно навіть свідомі вихователі вважали, що дитина - це тільки молода людина, незакінчений, ще не цілком розвинений образ дорослої людини. Але психологічні досліди останніх років упевнили усіх педагогів, що дитина - це окремий фізичний і духовий організм. Наукові праці переконали педагогів, що кожна дитина відрізняється від дорослої людини, що існують загальні типи дітей і разом з тим є дуже велика різниця між окремими дітьми; і з цю індивідуальність слід врахувати кожному педагогу.

Актуальність теми дослідження зумовлюється необхідністю вивчення особливостей формування взаємин дітей молодшого шкільного віку, а саме методам виховання взаємодопомоги, досліджуються прийоми педагогічного керівництва взаєминами дітей різних вікових груп в різних видах їх спільної діяльності - ігрової, продуктивної, трудової. Сьогодні система освіти наголошує на необхідності створення в учнівському колективі атмосфери, пройнятої духом доброзичливості і взаємодопомоги, турботливого ставлення дітей одне до одного. Значна увага приділяється змісту роботи вихователя, спрямованому на розвиток у молодших школярів доброзичливого ставлення до товаришів по групі, взаємодопомоги, в основі якої лежить принцип систематичного виховного впливу на емоційну сферу дитини, розкривається значення сімейного виховання у формуванні в дітей позитивної спрямованості на ровесників.

Аналіз роботи шкіл, вислови і дані науковців свідчать про те, що не всі педагоги приділяють достатню увагу формуванню позитивних взаємин дітей у процесі їх повсякденного спілкування, часто пускають їх на самоплив, а тоді в учнівському колективі колективі виникають стосунки, які не лише гальмують розвиток у молодших школярів доброзичливого ставлення до своїх товаришів, а навіть породжують відверто неприязні прояви щодо однолітків - черствість, байдужість, приниження гідності іншого тощо.

Стан дослідження проблеми. Проблема міжособистісних стосунків у дитячому колективі не нова і широко досліджена у психолого-педагогічній практиці. Зокрема, свої роботи цьому питанню присвятили М.Й. Боришевський [3], В. П. Кравець [11], Л. П. Петренко [12], О. Чеснокова [20], О. Г. Ярошенко [23, 24] та ін. Однак застосування групових форм роботи у психологічній корекції міжособистісних стосунків молодших школярів вивчено значно вужче, серед основних досліджень цього напрямку можна назвати праці Н.О. Головань [5], І.С. Коребо [9], А. Сущенко [17] та ін.

Об’єкт дослідження – є міжособистісні стосунки молодших школярів.

Предмет дослідження – ефективність групової психокорекції міжособистісних стосунків молодших школярів.

Мета роботи – вивчення особливостей міжособистісних взаємин молодших школярів, аналіз їх перебігу, розробка методи групової корекції цих стосунків та перевірка її ефективності.

Відповідно до об’єкта, предмета і мети роботи наступні завдання:

• проаналізувати роль гри у розвитку міжособистісних стосунків молодших школярів;
• охарактеризувати становлення взаємин дітей у трудовій діяльності;
• вивчити потенціал спільної продуктивної діяльність на заняттях як засобу формування взаємин молодших школярів;
• розробити та емпірично дослідити ефективність методики групової психокорекції міжособистісних стосунків молодших школярів.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань дослідження було використано комплекс психолого-педагогічних методів. Теоретичні: аналіз педагогічних та психологічних праць з теми дослідження, синтез, порівняння, узагальнення. Емпіричні: безпосередні та опосередковані спостереження за учнями, анкетування, бесіда, соціометрія, експеримент (констатувальний, формувальний і контрольний) та математична обробка результатів дослідження.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи – 39 сторінок.