Охорона праці в галузі

3 Пістун І.П., Кіт Ю.В., Березовецький А.П. Практикум з охорони праці /За заг.ред. І.П. Піскуна. – Суми: “Університетська книга”, 2000. – 207 с.

4 Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Сторожук В.М. та ін. Практикум із охорони праці /За ред. В.Ц. Жидецького. – Львів: Афіша, 2000. – 352 с.

5 Безопасность труда на производстве. Производственная санитария. Справочное пособие. /Под ред. Б.М. Злобинского. – М.: Металургія, 1968. – 688 с.

6 Купчик М.П., Гандзюк М.П. та інші. Охорона праці. Лабораторний практикум. – К.: Основа, 1998. – 224 с.

7 Безопасность труда в промышленности: Справ. / К.Н. Ткачук,     П.Я. Галушко, Р.В. Сабарно и др. - К.: Техніка, 1982. – 231 с.

8 Видеодисплейные терминалы и здоровье пользователей. - Женева: ВОЗ, 1989. – 150 с.

9 Доценко І.І., Габович Р.Д., Йонда М.Э. Умови праці з комп’ютером і їх оптимізація. – Львів: ЛДМУ, 1998. – 46 с.

10 Кисилев С.В., Кураков В.П. Оператор ЭВМ. – М.: ИРПО: Изд. Центр «Академия», 1999. – 208 с.

11 Энциклопедия по безопасности и гигиене труда: Пер. с англ. /Под ред. А.П. Бирюкова. В 4-х томах. – М.: Профиздат,1985-1988. – 987 с.

12 Роменов Г.М., Туркина Н.В., Коллещиков Л.С. Человек и дисплей. – Л.: Машиностроение, 1989. – 255 с.

13 Павленко А.Р. Компьютер, TV и здоровье. – К.: Основа, 1988. – 152 с.

14 Навакатікян О.О., Кальниш В.В., Стрюков С.М. Охорона праці користувачів комп’ютерних відеодисплейних терміналів. – К.: Охорона праці, 1997. – 400 с.

15 В.Ц. Жидецький. Охорона праці користувачів комп’ютерів. – Львів: Афіша, 2000. – 176 с.

16 ДНАОП 0.00-1.31-99. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. – К.: Держнаглядохоронпраці України, 1999. – 112 с.

17 Государственные санитарные правила и нормы работы с визуальными дисплейными терминалами электронно-вычислительных машин ДСанПИН 3.3.2.007-98. Гигиенические требования организации работы с визуальными дисплейными терминалами электронно-вычислительных машин. - К.: Министерство здравохранения Украины. Главное санитарно-эпидемиологическое управление, 1998. – 16 с.

 

 

 

Освітлення – отримання, розподіл і використання світлової енергії для забезпечення сприятливих умов бачення предметів і об'єктів. Воно впливає на настрій і самопочуття, визначає ефективність праці.

Раціональне освітлення приміщень і робочих місць – одна з найважливіших умов створення сприятливих і безпечних умов праці.

Близько 80% із загального об'єму інформації людина отримує через зоровий апарат. Якість отриманої інформації багато в чому залежить від освітлення: незадовільне в кількісному або якісному відношенні освітлення не тільки стомлює зір, але і викликає стомлення організму в цілому. Нераціонально організоване освітлення може, крім того, з'явитися причиною травматизму: погано освітлені небезпечні зони, сліпучі джерела світла і відблиски від них, різкі тіні і пульсації освітленості погіршують видимість і можуть викликати неадекватне сприйняття об'єкту, що спостерігається.

 

 

Природне освітлення створюється природними джерелами світла – прямими сонячними променями і дифузійним світлом небосхилу (решта сонячних променів, розсіяних атмосферою).

Природне освітлення – освітлення приміщень прямим або відбитим денним світлом (видима частина променевої енергії сонця). Природне освітлення позитивно впливає на психофізіологічний стан людини. Усі виробничі приміщення повинні мати світлові прорізи з достатнім природним освітленням.

Приміщення з постійним перебуванням людей повинні мати природне освітлення, яке забезпечується бічним, верхнім або комбінованим світлом.

Бічне природне освітлення – освітлення приміщення через світлові прорізи у зовнішніх стінах.

Верхнє природне освітлення – освітлення приміщень через світлові ліхтарі, прорізи у покритті або у стінах місць перепаду висот будівлі.

Комбіноване освітлення – поєднання верхнього та бічного природного освітлення.

Без природного освітлення можуть бути збудовані:

конференц-зали;

зали засідань;

виставкові зали;

роздягальні, санітарно-побутові приміщення;

приміщення для чекання;

приміщення для особистої гігієни жінок;

коридори і проходи.

 

1 Нормування природного освітлення

 

1.1.Коефіцієнт природного освітлення

 

Оскільки природне освітлення постійно змінюється протягом дня залежно від погоди та інших факторів, для нормування природного освітлення не може використовуватися освітленість робочої поверхні. У природному освітленні нормується коефіцієнт природного освітлення (КПО). 

Коефіцієнт природного освітлення (КПО) – процентне відношення природної освітленості у будь-якій точці в середині приміщення до одночасно виміряної на тому ж рівні освітленості зовнішньої горизонтальної площини рівномірно розсіяним (дифузійним) усього небосхилу. 

 

 

Коефіцієнт природного освітлення (КПО) показує, яку частину зовнішнього дифузійного світла небосхилу у процентах становить освітлення в певній точці на робочій поверхні всередині приміщення.

Для приміщень з одностороннім бічним освітленням нормується мінімальне значення КПО у точці, розташованій на відстані 1 м від стінки, найменш віддаленої від світлових прорізів, на перерізі вертикальної площини характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні.

Для приміщень із двостороннім бічним освітленням нормується мінімальне значення КПО у точці посередині приміщення на перерізі вертикальної площини характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні.

При верхньому або комбінованому освітленні нормується середнє значення КПО у точках, розташованих на