Місце і роль комп’ютерної технології при вивченні історії у школі

Вивчення сьогодні предмету історії у школі передбачає використання комп’ютерних технологій. Під комп’ютерними технологіями навчання розуміють сукупність методів, форм і засобів навчання, які грунтуються на використанні сучасних комп’ютерних засобів і спрямованих на ефективне досягнення поставлених цілей навчання в даній предметній області, зокрема при вивченні історії.

Поєднуючи в собі переваги багатьох традиційних інформаційних технологій, комп’ютерні технології дозволяють істотно оптимізувати процес навчання історії. Він може стати більш цікавим, емоційно насиченим, динамічним і наочним; комп’ютерна технологія також здатна індивідуалізувати і диференціювати учбовий процес; реалізувати його творчий характер, організувати гнучке управління учбовою діяльністю, інтенсифікувати і активізувати навчання [3, с. 23].

Крім цього, комп’ютерні технології дають можливість на якісно новому рівні вивчати різні курси історії. Вони надають інформацію в зручній для учнів формі – у вигляді графіків, таблиць, діаграм, екранних картинок, а також для статичної оцінки історичних фактів і проведення порівняння різних об’єктів за певним параметром.

Виконуючи функцію інформативного супроводу історії, комп’ютер здатний істотно полегшити процес оволодіння учнями як репродуктивними уміннями, так і загальнологічними (систематизацією, класифікацією, аналізом і синтезом), а також рефлексивними (умінням опрацьовувати статистичні дані, здійснювати збір, упорядкування і аналіз інформації).

Комп’ютер відкриває широкі можливості і для побудови моделей історичних процесів.

Історія як наука характерна тим, що в ній переважають методи прямого спостереження, реєстрації і класифікації фактів. Проте та статична і фрагментарна інформація, яка отримується в результаті використання таких методів, не дозволяє в повній мірі відновити, реконструювати певний фрагмент історичного процесу. А це в свою чергу не дає можливість відділити випадкове від закономірного, суб’єктивне від об’єктивного в ході розвитку того історичного явища, яке вивчається.

Імітаційна комп’ютерна модель (яка, наприклад, імітує суспільно-економічні процеси або воєнні дії) дозволяє:

1. Реконструювати, уточнити числовий матеріал досліджуваного фрагменту історичного процесу;

2. Провести динамічний аналіз історичної інформації, яка відноситься до досліджуваного періоду;

3. Здійснювати імітацію розвитку історичного процесу за роками. Підрахувати коефіцієнти (доходи, видатки, запаси), які характеризують економічне положення кожної верстви населення на протязі досліджуваного фрагменту історичного процесу;

4. Глибше зрозуміти смисл і значення деяких політичних подій;

5. Спрогнозувати події економічного і політичного характеру.

Одним із найбільш ефективних методів удосконалення загальноосвітнього процесу у контексті викладання історії в школі є використання учбових мультимедіапродуктів, а також доступ до інформації завдяки використанню глобальних комп’ютерних мереж, і в першу чергу мережі INTERNET [2, с. 52].

У поєднанні з традиційними і різноманітними інноваційними методами навчання глобальні комп’ютерні мережі і телекомунікації сприяють реалізації принципу розвиваючого навчання, оскільки застосування їх у загальноосвітньому процесі спрямоване на:

1. Широке спілкування і зближення учасників телекомунікаційних проектів;

2. Контакти з іншими культурами;

3. Використання дослідницьких методів, індивідуальних, парних, групових, самостійних видів діяльності;

4. Розвиток гуманітарної освіти.

Місце комп’ютера в навчальному процесі в цілому визначається типом комп’ютерної програми. Значна частина з них призначена для закріплення знань. Такі програми доцільно використовувати після засвоєння певного теоретичного матеріалу в рамках традиційної системи навчання.

Інші програми зорієнтовані переважно на засвоєння нових понять в режимі, близькому до програмованого навчання. Такі програми, як правило, містять фіксований набір навчаючих впливів і не передбачають розгорнутого діалогу з учнями. Тому дидактичні можливості у них відносно обмежені.

Значно більшими можливостями володіють навчальні програми, які реалізують проблемне навчання. Вони дозволяють не лише здійснювати рефлексивне управління учбовою діяльністю, але й роблять її оперативно контрольованою. В них можуть враховуватися такі параметри, як послідовність понять, які вивчаються, а також час проходження учбового матеріалу по розділам, методи викладення і складність завдань і питань, типи підказок і пояснень тощо [1, 36].

Окремо слід відокремити програми, навчання за якими будується у вигляді ігор. За мірою впливу на учня дидактичні комп’ютерні ігри можна поділити на такі види: навчальні, закріплюючі, контролюючі і розвиваючі.

В залежності від того, до якого виду відноситься гра, можна визначити, на якому з етапів уроку – етапі актуалізації опорних знань і способів дій, етапі формування нових понять і способів дій, етапі застосування знань і формування умінь – її ефективніше застосовувати.

На етапі актуалізації опорних знань і способів дій вирішення ігрових завдань в процесі застосування комп’ютерних ігор допомагає учням відтворити отримані раніше знання і способи дій. На етапі формування понять і способів дій надана комп’ютером можливість глибокої концентрації на ігровому матеріалі сприяє формуванню нових понять. На етапі застосування знань і формування умінь комп’ютерна гра дозволяє учню застосовувати і розвивати отримані знання, вміння і навики.

Процес використання комп’ютерних ігор на всіх етапах уроку має поліфункціональний характер – під час розв’язання ігрової учбової проблеми формуються не тільки знання, але й розвиваються різноманітні інтелектуальні якості, мотивація і воля, стимулюється ініціатива і творче мислення, тобто відбувається розвиток особистості.

Реалізуючи основні принципи дидактики, комп’ютерні технології привносять в навчання і деякі нові закономірності.

По-перше, всі елементи учбового процесу повинні бути орієнтовані на індивідуальні інформаційні можливості і особливості учня, тобто вони повинні володіти адаптованістю до індивідуальних особливостей учня по формі, об’єму і темпу надання інформації. Способи застосування комп’ютерних технологій у навчанні повинні визначатися віковими, фізіологічними і розумовими можливостями учнів.

По-друге, навчання повинно бути мультимедійним, тобто комплексним по змісту інформації і по формі організації. Об’єднання в учбових комп’ютерних програмах візуальної і звукової форм надання учбової інформації в значній мірі підвищує її наочність і виразність і тим самим дозволяє перетворити вивчення історії в цікавий і змістовний процес.

Усвідомлюючи високий дидактичний потенціал комп’ютерних технологій навчання, я переконаний в тому, що комп’ютери не повинні бути перепоною у взаємовідносинах вчителя і учнів. Організаційно будь-яка, в тому числі і комп’ютерна технологія навчання обов’язково повинна містити і традиційні форми взаємодії вчителя і школярів.

 

 

1. Берельковский И. В. История. Методика преподавания / И. В. Берельковский, Л. С. Павлов. – М., 2001.

2. Рыжкова Н. Г. Использование компьютерного учебника на занятиях по истории // Преподавание истории и обществоведения в школе Н. Г. Рыжкова. – 2000. – № 3. – 52 с.

3. Охредько О. Комп’ютери на уроках історії // Історія в школах України / О. Охредько. – 2001. – № 4. – С. 23-26.