Сучасні тенденції формування та реалізації стратегії розвитку вітчизняних переробних підприємств

Жодне підприємство не зможе досягти успіху в конкурентній боротьбі, без відстежування далекосяжних тенденцій розвитку та вироблення на цій основі бачення свого майбутнього, без моделювання способів його досягнення. Тобто потрібна ефективна стратегія розвитку його діяльності. Теоретичні засади стратегії підприємств – суб’єктів ринкових відносин, формувалися у процесі пошуку ефективних методів забезпечення їх динамічної рівноваги із конкурентним середовищем, що потребувало вивчення не лише актуальних на певний час можливостей і загроз, а й тих, що можуть заявити про себе у близькій чи віддаленій перспективі.

Уміння бачити перспективу підприємства з урахуванням різноманітних факторів його внутрішнього та зовнішнього середовищ є однією з найважливіших умов ефективного управління ним. Адже будь-якому суб’єкту господарювання доводиться діяти в досить динамічному конкурентному середовищі, в якому змінюються пріоритети держави, оновлюються технології, асортимент продукції, потреби, інтереси і смаки споживачів, набирають сили і множаться конкуренти або, навпаки, економічно слабнуть і переорієнтовуються на інші ринки.

За таких умов підприємство повинно мати мобільний та ефективний набір видів діяльності, асортимент продукції, форм і методів поведінки, які б вигідно позиціонували його в конкурентному середовищі, завдяки якому воно б досягало близьких і віддалених цілей. Як, правило, цей набір формується на основі концепції розвитку підприємства і називається його стратегією.

На думку Шишкіної І. М. : «Стратегія розвитку підприємства повинна забезпечувати більш ефективне використання матеріальних ресурсів підприємства, забезпечувати оптимізацію довгострокової норми прибутку, зміцнення конкурентних позицій підприємства, максимальну віддачу від капіталовкладень та задоволення потреб клієнту. Стратегія розвитку підприємства повинна засновуватися не на положеннях екстенсивного розвитку, а на засадах інтенсивного розвитку, тобто створення якісно нових форм» [6].

Кукушкін О. М. вважає, що «стратегія розвитку підприємства може бути визначена як довгостроковий план, який містить комплекс рішень щодо вибору напрямку розвитку підприємства, визначення його основних цілей, а також моделі дій щодо формування та ефективного використання його потенціалу і дає можливість створення сприятливих внутрішніх та зовнішніх умов для успішного подолання основних стадій розвитку» [2].

Стратегія розвитку переробних підприємств розробляється на основі вивчення зовнішнього оточення і можливих внутрішніх перспектив його діяльності з урахуванням непередбачених ринкових обставин. Вона полягає у встановленні довгострокової орієнтації підприємства на будь-який вид виробничої діяльності і завоювання відповідного становища як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. При цьому, уточнюються стратегічні питання, пов’язані з вибором продукції, що перероблюється, обслуговуванням споживачів, застосовуванням виробничих процесів, використовуванням всіх видів ресурсів, а також формуванням загальної лінії поведінки на ринку з урахуванням своїх можливостей і сил конкурентів.

В ході планування діяльності переробних підприємств враховуються можливі стратегії розвитку наступних ринкових послуг: вихід на ринок з новим продуктом, залучення нових постачальників і споживачів товарів, розширення або припинення виробництва та продажу одного виду, асортименту чи номенклатури колишніх товарів.

Таким чином, стратегія розвитку покликана забезпечити необхідне економічне зростання і бажаний рівень розвитку переробних підприємств на майбутній довгостроковий період. Необхідний рівень розвитку підприємства залежить від характеру впливу на нього окремих стейхолдерів – його основних елементів і всієї держави – цілої системи, частиною якої виступає дане підприємство [1].

На нашу думку, діяльність підприємства переробної промисловості завжди повинна бути спрямованою на його розвиток. Якщо підприємство перебуває за своїм життєвим циклом на стадії старіння, тоді головною метою буде зберігання позицій та забезпечення стабільності господарської діяльності – тобто, може бути обрана стратегія помірного росту.

До етапів розробки стратегії підприємства відносять:

1. Формування (уточнення) місії підприємства.

2. Оцінка поточного становища функціонування підприємства, оцінка його слабих та сильних сторін; його конкурентоспроможність, вибір найбільш вірогідних напрямів розвитку підприємства.

3. Визначення цілей та ключових проблем підприємства для досягнення необхідної цілі.

4. Розробка альтернативних варіантів розвитку підприємства.

5. Оцінка та вибір стратегії розвитку підприємства.

6. Складання програми дій, розрахунок обсягів господарчо-фінансової діяльності.

7. Моніторинг реалізації стратегії та, при необхідності, її коректування.

Стратегії розвитку активізовують діяльність підприємства. Результатом розробки стратегії є план у широкому розумінні слова. Це або конкретний документ, або ідеологія чи світогляд. Великі переробні підприємства обов’язково розробляють стратегію розвитку у вигляді затвердженого плану розвитку [5].

Рішення з питань розвитку підприємство приймає за участю експертно-консультаційної ради з числа компетентних фахівців організації залежно від рівня специфіки та призначення реалізованої пропозиції і затверджується на правлінні. Для прийняття рішення з комплексних проблем можуть бути запрошені зовнішні консультанти.

Відомий маркетолог Ж. Ж. Ламбен відповідно до загальної стратегії розвитку підприємства розробив стратегію маркетингу. Основними напрямами стратегії стали: аналіз привабливості ринку й конкурентоспроможності підприємства, розвиток підприємства через випуск продукції, стратегічні напрацювання по каналах збуту, ціноутворення й комунікації [3].

Практичне розв’язання проблем, пов’язаних з необхідністю забезпечення існування підприємства сьогодні й на перспективу, залежить від ступеня освоєння методології і методів стратегічного управління. Її поява завдячує вирішенню цілій низці принципово нових проблем, що виступають на перший план перед керівниками всіх рівнів, підприємцями та просто діловими людьми. Сьогодні це:

1) проблеми виживання в умовах конкурентної боротьби;

2) формування нової управлінської культури та інше.

Отже, стратегічне управління – це концепція виживання в певних умовах. Воно дає визначене уявлення про те, яким повинне бути підприємство в майбутньому; в якому оточенні йому необхідно буде працювати, яку позицію займати на ринку, які мати конкурентні переваги, які зміни слід здійснити на підприємстві.

Таким чином, управлінська робота з визначення й впровадження в життя стратегії скоріше є правилом, ніж виключенням. Стратегічне управління – основа управління, і діяльність зі створення й здійснення стратегії фактично рано чи пізно стосується певної управлінської роботи на кожному підприємстві переробної промисловості.

 

 

Василенко В. О. Стратегічне управління: Навч. посібник / В. О. Василенко, Т. І. Ткаченко. – К. : ЦУЛ, 2006. – 396 с.

Кукушкін О. М. Сутність поняття «Стратегія розвитку підприємства» // Науковий вісник УДЛТУ: Зб. наук. -техніч. праць / О. М. Кукушкін. – Львів: УкрДЛТУ, 2005. – Вип. 15. 2. – С. 220-227.

Ламбен Жан-Жак Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. Пер. с франц. / Жан-Жак Ламбен. – СПб. : Наука, 1996. -589 с

Мельник Л. Г. Фундаментальные основы развития / Л. Г. Мельник. – Сумы. : ИТД «Университетская книга», 2003. – 288 с.

Шегда А. В. Менеджмент: Навч. посібн / А. В. Шегда. – К. : Т-во «Знання». – КОО, 2002. – 583 c

Шишкіна І. М. Теоретичні передумови з’ясування сутності стратегії розвитку Сьома Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція «Україна наукова» http://intkonf.org/shishkina-im-teoretichni-peredumovi-zyasuvannya-sutno...