Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Ресурсне забезпечення соціального захисту населення

Тип работы: 
Стаття
К-во страниц: 
5
Язык: 
Українська
Оценка: 
В умовах подолання наслідків глобальної фінансової кризи, яка охопила світовий економічний простір, особливо гостро постає питання соціального захисту та забезпечення найбільш вразливих верств населення. На різних етапах суспільного розвитку вирішення проблем, пов’язаних із соціальним захистом громадян в економіці, було і залишається прерогативою держави.
В Україні стратегічним пріоритетом визнано побудову конкурентоспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки та інтеграцію в європейське співтовариство. Це передбачає утвердження в країні сучасних європейських стандартів якості життя, які визначені в Конвенціях МОП, Європейській соціальній хартії, Європейському Кодексі соціального забезпечення тощо. 2010 рік у Європі був оголошений Роком боротьби з бідністю та соціальною незахищеністю. Однак кризові явища у вітчизняних економічній та соціальній сферах призвели до зростання безробіття, розшарування суспільства за рівнем доходів, погіршення добробуту населення, зниження рівня його життя й соціальної захищеності. За оцінками ООН, в Україні бідних людей 78%.
Загальною декларацією прав людини ООН проголошено право кожної людини «на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, який необхідний для підтримки здоров’я і благополуччя її особисто та її сім’ї, і право на забезпечення у випадку безробіття, хвороби, інвалідності, удівства, настання старості чи інших випадків втрати засобів до існування із незалежних від неї обставин. [4] Задеклароване право реалізується державою через систему соціального захисту населення.
Право на соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні гарантується статтею 46 її Основного закону. Воно включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Під час реалізації конституційного права на соціальний захист виникають відносини соціального забезпечення між державою та її громадянами, суть яких полягає у наданні з боку держави гарантованого мінімуму засобів до існування для забезпечення достатнього рівня життя. Сама держава в умовах ринку покликана здійснювати соціальне забезпечення окремих індивідів з метою захисту їх від можливих фінансових ускладнень, оскільки закони та правила ринку не гарантують людині право на життя.
В усі часи існували суперечливі погляди представників різних напрямків економічної думки на роль держави в економіці: від повного невтручання у ринкові процеси до всезагального регулюючого впливу з боку держави. Сьогодні у наукових колах продовжуються дискусії з приводу спрямованості соціальної політики держави, суть яких полягає у вирішенні двоєдиного завдання: з одного боку, стимулювання ефективної економічної діяльності працездатного населення, а з іншого – підтримка тих громадян, які з певних об’єктивних причин не в змозі забезпечувати свій добробут власними зусиллями. Більшість людей, які впродовж свого життя мають таку можливість, також з часом її втрачають. Тому проблема матеріального забезпечення людини в старості, у разі хвороби та каліцтва, у випадку безробіття є однією з найактуальніших для кожного цивілізованого суспільства, яке будується на принципах загальнолюдської моралі і дбає про своїх непрацездатних громадян. Для її розв’язання, у кожній країні функціонує система соціального захисту населення. Однак ефективність останньої залежить від обраного стратегічного курсу країни та її фінансової спроможності. [2]
Сучасна система соціального захисту населення в Україні, успадкована ще з радянських часів, донині не зазнала суттєвого реформування, а тому неспроможна повною мірою виконувати свої функції. Декларування права на соціальний захист та соціальне забезпечення у нормативно-правових актах України ще не означає реалізацію його на практиці. Так, за даними ООН, середня вартість споживчого кошика для людини має становити $ 17 на день, тобто $ 510 в місяць. За цією цифрою в розвинених країнах починається межа бідності. За даними Держкомстату, в Україні на кінець 2010 року середня заробітна плата становила 2100 грн., тобто $ 262. Отже, українська середня зарплата вдвічі нижча за межу бідності європейських країн. [1]
Проте слід зауважити, що в ЄС багатьох проявів бідності не існує взагалі. Тому складно порівнювати статистику України і ЄС. Адже той заробіток, який у Європі вважається критерієм бідності, в Україні є ознакою середнього класу. [5] До речі, за експертними оцінками, люди із середнім рівнем доходів в 2010 році в Україні становили 10-12%, у США – 60-65% населення.
Основною проблемою соціального захисту в нашій державі є недостатність бюджетних коштів для виконання у повному обсязі вимог чинного законодавства. Слід зауважити, що фінансування соціального захисту та соціального забезпечення населення в Україні здійснюється за рахунок коштів державних цільових фондів, державного та місцевих бюджетів, недержавних фондів, територіальних і муніципальних позик, страхових компаній, а також фінансових ресурсів підприємств, що опосередковано підтримують соціальні програми. В даному переліку важлива роль належить місцевим бюджетам. Це пов’язано з тим, що вони є фінансовою основою місцевих органів влади та управління, а відповідно до основних положень Європейської хартії місцевого самоврядування, виконання соціальних зобов’язань держави повинно покладатися на ті органи влади, які безпосередньо наближені до громадян та найкраще знають їх потреби. [3] Тобто повноваження органів місцевого самоврядування – це децентралізоване виконання соціальних зобов’язань держави відносно своїх громадян, в тому числі й стосовно їх соціального захисту.
За останні роки спостерігається загальна позитивна динаміка показників видатків місцевих бюджетів на соціальний захист та соціальне забезпечення. Проте діюча в Україні система соціальної допомоги населенню не відповідає вимогам сьогодення як з погляду дієвої підтримки соціально вразливих верств, так і щодо адресної соціальної допомоги найбільш нужденному населенню. Недостатня підтримка зі сторони держави тих категорій громадян, які справді її потребують та розпорошення коштів на виплату допомоги широкому колу населення, без урахування їх реальних доходів, призводить до неефективного витрачання бюджетних ресурсів. [2]
Ще однією ознакою неефективності системи соціального забезпечення в державі є відсутність якісної системи соціальних стандартів. Про низький рівень соціальних стандартів в. Україні свідчить той факт, що незважаючи на кількісне зростання матеріального добробуту населення, яке спостерігається в останні роки, істотного поліпшення якості життя не відбулося. Навпаки, спостерігається безпрецедентна соціальна поляризація, зубожіння одних і збагачення інших. Так, в країнах ЄС співвідношення річних доходів багатих і бідних людей складає 7: 1, в Україні ця цифра, за оцінками різних експертів, коливається в діапазоні від 70: 1 до 120: 1 [1].
З метою вирішення проблем, що існують нині в Україні у сфері фінансування соціального захисту, на нашу думку, доцільно було б звернутися до світового досвіду формування та розвитку системи соціального захисту населення під кутом зору можливості його адаптації до вітчизняних умов; стимулювати ефективну трудову діяльність працездатного населення; удосконалити систему державних соціальних стандартів; трансформувати існуючу систему пільг, що дасть змогу підвищити ефективність витрачання бюджетних коштів.
 
Список використаних джерел
 
1. Межа бідності в Україні та Європі // Главред. – 2010. – № 41 (194) 11 жовтня 2010. – С. 32-33.
2. Мальчик М. В. Становлення соціального захисту та суспільного добробуту громадян в Україні // Монографія / НАН України. Ін-т економіки промисловості / М. В. Мальчик. – Донецьк, 2007. – 228 с.
3. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //hrw. org. Міжнародна неурядова громадська організація Human Rights Watch.
4. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //laborsta. ilo. org. Міжнародна організація праці (МОП)
5. [Електронний ресурс]. Режим доступу: Інтернет сторінка Евростату – WWW.//europa.eu.int/comm/eurostat
CAPTCHA на основе изображений