Державне обвинувачення в кримінальному судочинстві України: відкриття, побудова, значення

1) під час попереднього розгляду справи, коли прокурор у своїй доповіді робить висновок щодо можливості призначення справи до судового розгляду;

2) у підготовчій частині судового засідання, коли прокурор робить висновок щодо можливості початку судового розгляду за відсутності певних його учасників (потерпілого, цивільного позивача, відповідача та їх представників), а також свідків, експерта або спеціаліста;

3) коли прокурор озвучує свою позицію щодо заявлених як на підготовчій, так і на інших стадіях судового розгляду справи клопотань щодо: а) виклику нових свідків і експертів; б) витребування і приєднання до справи нових доказів; в) видалення із судової зали свідків до завершення судового слідства;

4) коли у судовому засіданні з'ясовуються питання до експерта для доручення йому проведення відповідної експертизи;

5) перед прийняттям судом (суддею) рішення щодо видалення із судової зали неповнолітнього підсудного;

6) коли виникає питання про повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства і ця неповнота та неправильність не можуть бути усунуті в судовому засіданні тощо.

Висновок прокурора – форма участі у судовому розгляді, властива тільки державному обвинувачу. Ніхто з інших учасників процесу не вправі її використовувати.

Висновок прокурора – мотивована, із посиланням на відповідний закон, відповідь прокурора на поставлене судом запитання; це – єдино правильний, як на думку прокурора, варіант рішення.

Проте, висновок прокурора не має обов'язкової сили. Той факт, що суд (судді), як правило, погоджуються з прокурором, не свідчить про його директивний характер. Швидше за все це свідчення про авторитет прокуратури, виваженості й переконливості вираженої прокурором думки. Вислухавши висновок прокурора, суд може прийняти і рішення, що не збігається з позицією прокурора.

Клопотання прокурора – прохання прокурора про доповнення доказової бази, на основі якої суду потрібно буде прийняти правильне рішення у справі.

Прокурор має право заявити клопотання про:

- повернення справи на додаткове розслідування із стадії судового розгляду у випадках, коли під час порушення кримінальної справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, а також у разі, коли виникне потреба змінити обвинувачення в суді, а така зміна не допускається, оскільки цим будуть порушені правила про підсудність чи обов'язковість проведення досудового слідства (ч. 2 ст. 277 КПК);

- виклик нових свідків; - витребування речових доказів;

- долучення до справи документів;

- виклик до суду експертів і спеціалістів, які раніше не фігурували у справі;

- доповнення судового слідства перед оголошенням головуючого про його завершення;

- вирішення питання щодо нового обвинувачення підсудному, коли дані судового слідства вказують, що він вчинив ще й інший злочин, за яким обвинувачення не було йому пред'явлено;

- вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи, коли судовим слідством встановлено, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності тощо.

Постанова прокурора – процесуальний акт у вигляді рішення, складений із додержанням вимог статті 130 КПК, яким прокурор: 1) під час судового розгляду до закінчення судового слідства має право змінити пред'явлене особі обвинувачення (ст. 277 КПК). У цій постанові прокурор формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Постанову оголошує прокурор і вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх представникам. Постанова долучається до справи;

2) дійшовши, в результаті судового розгляду, до переконання, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення, відмовляється від нього із викладом мотивів свого рішення.

Пропозиція висловлюється прокурором щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження (ст. 299 КПК).

 

 

Прокурор, який прийшов до суду як державний обвинувач, повинен бути переконаний у винності підсудного. За інших умов він не спроможний буде виконати свою процесуальну функцію. Така переконаність прокурора виникає у зв'язку з вивченням матеріалів кримінальної справи, тобто матеріалів досудового слідства при підготуванні до судового процесу.

Якщо прокурор, ознайомившись із матеріалами кримінальної справи, прийде до висновку, що винність обвинуваченого не підтверджується, він повинен відмовитися від участі в судовому розгляді. Таким чином, прокурор, якому доручено підтримувати в суді державне обвинувачення, повинен мати внутрішнє переконання у винності обвинуваченого. Він також повинен ураховувати, що судовий розгляд справи має якісно іншу форму дослідження доказів, ніж при досудовому слідстві, і може по-іншому висвітлити обставини справи, надати їм зовсім іншого змісту та ряд інших особливостей. До таких змін прокурор завжди повинен бути готовим. Від цих змін залежить, яку він займе позицію, до яких висновків прийде, як його переконаність у винності особи буде трансформуватися. З огляду на принципову можливість зміни прокурором свого початкового переконання у винності підсудного слід проаналізувати причини, які вплинули на його позицію як державного обвинувача. Причини у кожному випадку можуть бути такими:

1. Судове слідство показало, що