П’ятидесятники: історія, догматика, сучасний стан

У 1964р. Девід де Плессі був запрошений керівництвом Римо-католицької церкви брати участь на Другому Ватиканському соборі, де мав можливість проповідувати харизматичне відродження. Харизматичне відродження стало реальним фактором у Римо-католицькій церкві. У 1975р. у Римі пройшов Другий міжнародний конгрес «Католицько-харизматичного руху оновлення». На нього зібралось більш як тисяча римо-католиків. Мессу у соборі Св. Петра звершив кардинал Зюненс разом з 750 священиками і 12 єпископами. Ця подія ввійшла в історію як «перше харизматичне богослужіння у соборі Святого Петра». До того часу більш ніж у п’ятидесяти країнах світу вже нараховувалось біля 3, 5 тисяч римо-католицьких харизматичних молитовних груп з 400 тисячами віруючих. Але наприкінці 70-х рр. «друга хвиля» почала зменшуватись. Харизматичне оновлення втратило свою новизну і почало набридати віруючим. Проте з 1980р. починається нова епоха – епоха неоп’ятидесятницької і неохаризматичної «третьої хвилі Святого Духа». Метою «третьої хвилі» було проникнути у всі християнські групи і церкви, ще не охоплені «харизматичним відродженням», і захопити їх.

Прабатьком «Третьої хвилі» став Джон Уімбер, якого його послідовники називають «головною фігурою західного християнства». У 1981р. церква Уімбера пережила щось нове: за молитвою одної молодої людини, сотні людей навколо нього затремтіли, попадали і почали говорити мовами. У 1983р. Уімбер заснував організацію «Vineyard Ministries International» («Виноградник міжнародних служінь»), яка проводить в США і за кордоном (в Англії, Шотландії, Ірландії, Франції, Швеції, Швейцарії і Німеччині) зібрання, конференції і семінари на теми «Ріст громади», «Пауер івенджелізм», «Повновладна молитва». Згідно свідчень самого Уімбера, він і його команда навчили більш 100 тисяч пасторів і проповідників.

Згідно вчення Уімбера знамення і чудеса не зв’язані лише з часом Христа і апостолів, але до сих пір є «візитною карткою» Царства Божого. Різні знамення, наприклад, вигнання бісів, зцілення хворих, воскресіння мертвих, і у наші дні є признаками наступаючого Царства Божого.

Якщо одним з коренів неоп’ятидесятництва можна назвати п’ятидесятниць-кий рух, то іншим (і мабуть головним) є псевдохристиянський оккультний рух New Thought («Нове мислення»), яке популярне було в США у першій половині 19 ст.

Цей рух народив такі сектантські рухи, як «Релігійна наука», «Християнська наука», «Наука розуму», і «Християнська школа єдності». Батьком «Нового мислення» був відомий у свій час екстрасенс і цілитель Фінеас Паркхерст Куімбі (1802 – 1866). Його головна ідея була в тому, що причина хвороб і страждань є у неправильному мисленні. Послідовники Куімбі стверджували, що людина може творити свою особисту реальність за допомогою сили «позитивного мислення». Хоча проповідники – харизмати сьогодні намагаються забілити оккультне поняття «сили розуму», замінив його на «силу віри», практично різниці між цими двома поняттями немає.

Батьком сучасного харизматизму можна назвати Ессека Уільяма Кеньона (1867 – 1948) – відомого американського проповідника – оккультиста. Багато виразів сучасних проповідників – харизматів (наприклад, «Що сповідую, те й отримую») належить саме цьому діячу.

 

 

Богослов’я Церкви християн віри євангельської – п’ятидесятників, як і віровчення інших євангельських церков, ґрунтується на головному принципі протестантизму, чітко сформованому ще Мартіном Лютером – «тільки Писання». Отже основою духовного життя церкви ХВЄ є Свята Біблія. Заявляючи, що Слово Боже доступне для читання і дослідження кожній людині, пастори і проповідники закликають всіх віруючих самостійно читати і досліджувати Святе Письмо, вірити в нього і в практичному житті жити в повній згоді і гармонії з євангельськими нормами, спираючись на слова Ісуса Христа: «Якщо любите Мене – дотримуйтеся Моїх заповідей».

П’ятидесятники сповідують триєдність Бога – Отця, Сина і Духа Святого, кожна з Осіб якого має всі атрибути Бога. П’ятидесятники визнають, що Христос є єдиним посередником між Богом і людьми, вірять у відкупительну жертву Христа. Віровчення про спасіння базується на армініанстві – тобто вірі у те, що Христос помер за усіх людей і тепер від самої людини залежить добровільно прийняти цей дар Господа і успадкувати вічне життя, чи відкинути його й успадкувати вічну загибель. У п’ятидесятницькому богослов’ї відзначається особлива роль Святого Духа, що зійшов на землю для творення Христової Церкви в день П’ятидесятниці і тепер постійно живе у віруючих, надихаючи, навчаючи, викриваючи гріхи, освячуючи, зміцнюючи віруючих, роблячи їх здатними до усілякої доброї справи, відкриваючи потаємні духовні секрети, провіщаючи майбутнє.

Найбільш яскравою особливістю Церкви християн віри євангельської – п’ятидесятників є визнання і переживання хрещення Духом Святим як особливої події в житті християнина. Це вчення базується на проповіді Івана Хрестителя (Лк. 3: 16, Ів. 1: 33), а потім Самого Христа: «Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!» (Дiї 1: 5). П’ятидесятники вірять, що хрещення Духом Святим звершується Богом і сьогодні і є прийняттям особливої духовної сили з метою побудови церкви, формування духовності людини, проповіді Євангелія в світі. Як правило, видимим свідоцтвом хрещення Духом Святим за вченням п’ятидесятників є глосолалія – говоріння невідомими («ангельськими») чи відомими мовами під час сповнення Духом Святим. При цьому хрещенні Дух