Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Проблематика надання психологічної допомоги на сучасному етапі розвитку Психології

Предмет: 
Тип работы: 
Контрольна робота
К-во страниц: 
13
Язык: 
Українська
Оценка: 

Маноха, В. В. Рибалка, С. Л. Рубінштейн, Дж. Стенлі, А. В. Юревич.

С. Л. Рубінштейн правомірно вважав, що для послідовної й плідної реалізації нашої методології суттєво, щоб вона була усвідомлена. А будучи усвідомленою, не перетворилася у форму, котра механічно накладається на конкретний зміст науки, щоб вона розкривалась в глибині змісту науки в закономірностях його власного розвитку.
Досліджуючи методологію сучасної науки, С. Д. Максименко виокремлює дві ключові проблеми. Перша проблема стосується співвідношення методу з іншими поняттями, тобто це є проблема місця методу в системі інших наукових понять. До неї відносяться такі питання, як співвідношення предмета й методу дослідження, сутність методу як основної одиниці наукового дослідження, вплив методологічних принципів на вибір адекватного методу дослідження, співвідношення наукового знання і методу. Друга проблема є проекцією першої на площину розгляду власне поняття “науковий метод” й основних форм його застосування, і пов’язана з класифікацією цих форм, а, отже, містить в собі такі питання як співвідношення методів загальних і окремих, емпіричних та теоретичних.
Галузь методологічних проблем полягає від методичного арсеналу конкретних наукових досліджень до філософського осмислення як самих методів, так і знань, що отримаються з їх допомогою. Звідси виникає необхідність відокремлення й розрізнення рівнів методології, що мають свою специфіку. Виділяються три таких рівні.
Перший – це категоріальний рівень, ним керуються спеціальні методології, що розробляють й застосовують свої методи. Його методологічна функція полягає в дослідженні загальних принципів пізнання, найбільш загальних форм й законів руху мислення на шляху до об’єктивної істини.
На другому рівні складається система методологічних понять, які відбивають конкретну практику наукових досліджень, відображену в призмі діалектичного методу.
Третій методологічний рівень складають теорії методів конкретних наук. Методи цього рівня розробляються в окремих, спеціальних науках. Розділи цих наук пов’язані з вивченням методів дослідження, можна назвати спеціальними методологіями.
І. П. Маноха зауважує, що методологією психологічного дослідження виступають: феноменологія існування людини або онтологічно орієнтована філософія людини або діалектика людського життя. Суттєвим моментом є вибір дослідником методів теоретичного дослідження, які забезпечують повний цикл пізнавальних теоретичних “маніпуляцій” зі змістом предмета.
 
3. Проблематика надання психології допомоги на сучасному етапі розвитку психології
 
Сьогодні дуже популярним і, навіть, престижним стало звернення до психотерапевтів, психологів. Відвідування психотерапевтичних сеансів змінює свій статус не тільки кількісно, але якісно. Якщо раніше вважалося, що робота з психологом потрібна тільки тоді, коли не все «добре з головою». То зараз психологічні консультації розглядаються скоріше, як внутрішній розвиток, допомога у життєвих ситуаціях, підтримка і спрямовування у правильне русло розвитку життєвих подій та стосунків.
У Світі і в Європі практика відвідування психотерапевта існує вже кілька століть. З покоління в покоління передається інформація про те, як важливо, щоб твій внутрішній світ був збалансований та здоровий. Всьому грамотному людству вже давно зрозуміло, що неможливим є здоров’я тіла та щастя у житті без здоров’я психіки (врівноваженості та гармонії душевних станів).
В Україні якраз відбувається розквіт психологічних наук. Попит на психотерапевтів збільшується, кількість справжніх та майбутніх клієнтів зростає у геометричній прогресії. Досить багато людей вже можуть похвалитися тим, що «мають власного психотерапевта». Ще більше потенційних клієнтів знаходяться у пошуку такого професіонала, який би став справжнім провідником у світ життєвої гармонії та балансу.
Отже, щоб підібрати для себе грамотного спеціаліста, необхідно врахувати декілька основних моментів. Зважаючи на те, що платня психотерапевтам є досить високою, а їхні послуги є дуже цінними, то вкрай важливо знати до кого ви потрапляєте із своїми душевними переживаннями.
На численні прохання розпочинається цикл статей, покликаний підвищити психологічну грамотність населення.
Перше, і найголовніше, на що треба звернути увагу під час запису до психотерапевта – це на його освіту. На жаль, на теперішній час популярність і попит на роботу психотерапевта так зростає, що з’являється надзвичайна кількість людей-самоучок, які, прочитавши кілька спеціалізованих книжок, та пройшовши пару тренінгів вважають, що можуть працювати з тонкою людською психікою. А це надзвичайно складна матерія, непрофесійна робота з якою може не просто зашкодити, а привести до тяжких наслідків. Отож, не соромлячись, вимагайте дипломів і сертифікатів, підтверджені печатками та підписами не «кустарних тренерів та вчителів», а державного зразка, визнаного в Європі та Світі.
Як правило, психологи мають базову психологічну (гуманітарну) освіту і ту чи іншу спеціалізацію в галузі загальної чи прикладної психології. Таким чином, працюючи з психологом ви можете розраховувати лише на психологічні консультації, які покликані «знімати» незначні ускладнені ситуації у вашому житті.
А ось уже з глибинними душевними травмами вам допоможе психотерапевт. Психотерапевт – це спеціаліст психолог чи психіатр, що займається терапією душі і має спеціальну психотерапевтичну кваліфікацію, що передбачає додаткову психотерапевтичну освіту.
Саме додаткова психотерапевтична освіта (та, яку здобувають поза стінами ВНЗу) багато чого зможе розповісти вам про майбутню роботу спеціаліста, його методи впливу на психіку, про гарантії його професійності і ін.
Отже, якщо ви хочете отримати кваліфіковану психологічну допомогу, не полініться розібратися у тому, де здобув і підтримує свої професійні знання психотерапевт, в якому напрямку психологічних знань він працює.
Розглянемо декілька з найпоширеніших і найпопулярніших напрямків на Україні.
Перший – це позитивна психотерапія. Позитивна психотерапія – це новітній гуманістичний напрямок сучасної світової психотерапії, офіційно визнаний Європейською Асоціацією Психотерапії у 1996 році.
Метод позитивної психотерапії – сучасний, ефективний і економічний метод з відновлення і підтримки психічного здоров’я і розвитку потенціалу людини. Головне призначення – це турбота про фізичне, психічне, соціальне і духовне здоров’я особистості, сімей і груп.
У позитивній психотерапії зазначається, що хвороби, конфлікти, стреси, життєві негаразди є даністю життя кожної людини і це треба визнавати. І, поруч з цим, корисно визнавати, що людина наділена здібностями, завдяки яким здатна знаходити рішення найскладніших проблем та втілювати їх у життя. Це також даність життя кожної людини.
«Якщо існує проблема – то існує і її вирішення». Позитивна психотерапія наголошує на цілісному баченні життя людини та оптимістичному сприйнятті її природи (позитивна концепція людини), з врахуванням всіх дійсних її складових.
Позитивна психотерапія вірить, що людське існування – це єдність тіла, розуму, емоцій і духу. Метою консультаційного процесу є розвиток людиною здібностей, які він усвідомлює і не усвідомлює і гармонізація її повсякденного життя.
Психотерапевт, який працює в напрямку позитивної психотерапії не прагнутиме «поставити діагноз», а буде намагатись зрозуміти людину в її життєвих ситуаціях, в яких у неї з’являються порушення, захворювання. Він вважає, що людині дані ресурси і здібності, за допомогою яких вона зможе перебороти труднощі і розв’язати свої проблеми. А Позитивна Психотерапія дає можливість психотерапевту відновити до них доступ.
Поєднання психотерапевтом під час роботи різних елементів із інших напрямків, забезпечує коротко-терміновість консультування у руслі Позитивної психотерапії.
Основними складовими методу Позитивної психотерапії є: Positum-підхід, що базується на принципі надії до позитивного вирішення будь-якої проблеми; психодинамічний диференційний аналіз змісту конфліктів, що базується на принципі гармонізації актуальних та базових здібностей «Знати» та «Любити»; 5-крокова стратегія психотерапевтичної допомоги на основі принципу консультування, у процесі якого клієнти вчаться самі допомагати собі.
Засновником методу позитивної психотерапії є Носсрат Пезешкіан, виходець з Персії, який нині проживає і працює у Європі (Вісбаден, Німеччина).
За 40 років свого розвитку, даний метод поширився у Європі та світі, і сьогодні гармонійно поєднує у собі раціональну технологічність Заходу та інтуїтивну мудрість Сходу.
Так, у позитивній психотерапії психотерапевт дотримується погляду на природу людини як на цілісну триєдність тілесного, душевного та духовного (східне бачення). При цьому науково розглядаються питання про взаємовплив соматичних, психічних та духовних феноменів (західне бачення). Загалом, крос-культурний підхід є наскрізною лінією всієї Позитивної психотерапії.
Позитивна психотерапія – це мета-підхід, який спрямований як на психологічну допомогу (психотерапевтичний аспект), так і на виховання (педагогічний аспект), навчання дорослих (андрагогічний аспект), соціальну роботу (соціальний аспект), розвиток між-культурної свідомості (крос-культурний аспект), взаємодію та інтеграцію різних психотерапевтичних напрямків (інтер-дисциплінарний аспект).
Таким чином, знаючи про напрям роботи вашого психотерапевта, ви зможете передчасно здогадуватись про методи, які застосовує він під час консультування (терапії) та обирати для себе підходящий.
 
Список використаних джерел:
 
Барлас Т. В. Психодіагностика в практической психологии: проблемы и перспективы. – Журнал практического психолога, 2001, №1-2.
Максименко С. Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. Навчальний посібник для вищої школи. – К. : Наукова думка, 1999. – 216 с.
Мельников В. М., Ямпольский Л. Т. Введение в экспериментальную психологию личности. – М. : Просвещение, 1985.
Немов Р. С Психология / Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений. В 3 кн. Кн 3. – 2-ое изд. – М. : Просвещение, 1995.
Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – 4-те вид., стереотип. – К. : Либідь, 1999. – 632 с.
Основы психодіагностики. ред. А. Г. Шмелев. – Ростов н/Д, Феникс, 1996.
Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии /Рубинштейн С. Л. – СПб. : Питер, 2000. – 720 с.
Рукавишников А. А., Соколова М. В. Нормы профессиональной этики для разработчиков и пользователей психодіагностичних методик. Стандартные требования к психологическим тестам. – Ярославль, Дебют, 1991.
Соколова Е. Е. Введение в психологию. Краткий конспект лекций и методические указания к курсу: Учебно-методическое пособие для студентов факультетов психологии высших учебных заведений по специальностям 52100 и 020400 – «Психология». – М. : Российское психологическое общество, 1999.
CAPTCHA на основе изображений