Характеристика соціального контексту підприємництва в умовах сучасного українського суспільства

В. Зомбарт, німецький соціолог, розвивав ідеї Вебера у своїй роботі «Буржуа: етюди з історії розвитку сучасної економічної людини» (1911 рік).

Дуже багато уваги феномену підприємництва приділяв австрійський економіст Йозеф Шумпетер. Він стверджував, що підприємець є головним суб’єктом економіки. Він виділяє особливі характеристики підприємця. Також говорить про те, що саме підприємництво впливає на економічне зростання.

Ще підприємництво вивчали Ч. Бернард, Г. Левітт, Д. МакГрегор та інші. Вони використовували ситуаційний підхід, завдяки якому приділяли увагу соціально-психологічним якостям підприємця.

В нас підприємництво тривалий час не вивчалося. Це пов’язано з тим, що цей вид діяльності був відсутнім на протязі багатьох років. Перші дослідження вітчизняних соціологів почалися порівняно недавно, на початку 90-х років, після розпаду Радянського Союзу. [1]

Отже, феномен підприємництва почав вивчатися практично відразу після своєї появи і інтерес до нього не зазнав спаду і зараз. Це свідчить про важливість вивчення цього суспільного явища.

 

 

Сьогодні проводяться соціологічні дослідження якостей та характеристик підприємця ті його місця в суспільстві. Підприємець як представник певного прошарку населення має певну поведінку, якості, що відрізняють його від іншого населення. Його поведінка та діяльність відрізняються від поведінки і діяльності інших людей. Підприємцям властивий ризик, нестандартність мислення, дій, оперативне прийняття рішень, організаторські здібності, вміння прогнозувати ситуацію на ринку. Підприємці є активними діячами у суспільстві, економічними новаторами.

Отже, основними властивостями економічної поведінки підприємця є:

пошук можливостей та ініціативність;

готовність до ризику;

завзятість та наполегливість;

орієнтація на ефективність та якість;

цілеспрямованість;

систематичне планування та спостереження;

прагнення бути поінформованим;

незалежність та самовпевненість.

здатність переконувати та встановлювати зв'язки, контакти;

 

 

Базуючись на опитуваннях підприємців, соціологи виділяють ряд таких мотивацій займатися підприємницькою діяльністю:

«Свобода»;

«отримувати винагороду за час, що я роблю»;

«я можу керувати своїм часом, контролювати, коли і що мені робити»;

«можливість втілити у життя свої задуми та задоволення від споглядання результатів своєї праці»;

«можливість повністю розпоряджатися своїм професійним життям».

«гордість від того, що те, що я роблю, – потрібно людям, відчуття самооцінки»;

Ці мотиви можна також висловити так:

матеріальна зацікавленість;

любов до творіння та творчості, змістовної праці;

прагнення до свободи та незалежності;

прагнення до комплексної самореалізації.

Мотиви підприємництва вкрай різноманітні і залежать від певних умов, або їх поєднання. Більшість підприємців вважає, що смисл їх діяльності найрізноманітніший і виділяють декілька мотивів своєї діяльності.

 

 

 

Можна сказати, що підприємництво з’явилося ще у Київській Русі. Воно виступало у вигляді промислів в торгівлі. Отже, купці були першими підприємцями. Вони торгували у Візантії, на Кавказі, в Багдаді. Також є документи про торгівельну діяльність на Київській Русі. У 907 році князь Олег проводив переговори з Візантійським імператором. Вони уклали договір, яким передбачалася безмитна торгівля руських купців у Царграді. Наприкінці 11 століття у Київської Русі з'явився перший документ, в якому приділялася увага регулюванню торгівлі і відносинам між купцями та суспільством. Це був кодекс «Руська правда» Ярослава Мудрого. Це можна вважати проявами підприємництва. Потім, протягом декількох років, не було великих змін. Підприємництво так і зводилось лише до промислу та торгівлі.

У 16-17 століттях починається зародження вже торгово-промислового підприємництва. З'являються покоління підприємців Строганових, Демідових та інших.

Надалі на розвиток підприємництва мали вплив такі події, як скасування кріпацтва, проведення різних реформ. Вже як підприємців можна розглядати багатих селян, ремісників, торговців.

До 20 століття підприємництво поширилось у Російській імперії, до якої тоді входила Україна. Серед українських підприємців були Морозов, Третьяков, Терещенки та інші. Брати Яхненки та Симиренки, цукрозаводчик Лелін – є першими українськими підприємцями-цукровиками, заводи яких вважалися кращими і в Росії.

У часи Радянського Союзу приватна власність була заборонена, а отже не існувало як такової підприємницької діяльності. Але все таки можна знати підприємців і в радянські часи – в суспільстві завжди була певна кількість енергійних, підприємливих людей, яких можна назвати підприємцями. Деякі особи мали такі якості характеру, що властиві саме підприємцям. І вони все-таки здійснювали підприємницьку діяльність, яка була заборонена. Також в деякій мірі підприємцями можна розглядати керівників радянських підприємств. Бо вони працювали в таких умовах, що доводилося йти на певний ризик, знаходити вихід з різноманітних ситуацій, впроваджувати нові ідеї. [2]

В наш час підприємницька діяльність є легальною за законом і активно розвивається. Результати соціологічних спостережень свідчать про те, що підприємницькою діяльністю починають займатися все більше і більше людей.