Шляхи розвитку складського господарства підприємства

Здавалося б, всі гранично просто: сировина разом з допоміжними й пакувальними матеріалами надходить на підприємство, розвантажується, ураховується й складується тим або іншим способом, виходячи з характеру вантажу й специфіки його подальшого використання. Потім сировина й матеріали передаються у виробництво, де вони, переміщаючись із однієї ділянки технологічного ланцюжка на іншій, з належною обробкою. Часто в ході цього процесу продукція надходить на центральні склади або в тимчасові сховища. Готові вироби утримуються там відповідно до певних інструкцій, а потім відвантажуються залежно від їхньої затребуваності ринком (великим або дрібним оптом, відповідно до тієї або іншої швидкості реагування на запит споживача або номенклатури продукції й т. д.). При цьому для самого виробника важливо організувати матеріальні потоки таким чином, щоб шлях між ділянками приймання сировини й відвантаження готової продукції:

вантажі проходили якнайшвидше;

не створювалися затори на шляху їхнього проходження;

рівень складських запасів не був надмірним і відповідав тільки необхідним вимогам, – тобто враховував ризик затримки поставок, вартість оптових партій, вартість використання складських приміщень (оренду або амортизацію) і ін. фактори;

на вході тої або іншої ділянки не створювалося такого дефіциту сировини або напівфабрикатів, що може викликати зупинку виробництва, – що, у свою чергу, найчастіше грозить більшими непередбаченими витратами.

Однак на практиці все може виглядати трохи інакше. Не так уже рідко зустрічаються ситуації, коли на підприємстві знижується продуктивність, сировина й товари псуються, а дефіцит сировини й напівфабрикатів приводить до порушення виробничого ритму, – через що в споживачів виникає невдоволення тривалим очікуванням відвантаження, обмеженим номенклатурою продукції або незручним розміром партії товару й т. п. Приведемо лише кілька причин, що приводять до цих негативних явищ:

відсутність або погана якість вантажно-розвантажувальних рамп;

нерівні підлоги;

погане освітлення місць навантаження-розвантаження, а також зон сортування й комплектації;

неоперативні й нераціонально налагоджені системи обліку;

невдалий вибір способів зберігання й переміщення вантажів – відсутність стелажів, конвеєрів і т. п..

Ситуація, що складається на ринку в цей час, змушує компанії активно шукати шляхи скорочення витрат. Легко помітити, що, наприклад, перераховані вище причини збоїв у роботі складу пов'язані з тим, що технологія вантажопереробки, як правило, погано продумується вже споконвічно – на етапі її проектування. Знайти оптимальне рішення поставлених питань покликана прикладна наука – логістика. Як і у всіх інших галузях знання, тут існує безліч методик, технологічних прийомів і нюансів, використання яких позитивно впливає на процеси вантажопереробки й виробництва, знижує витрати й підвищує ефективність праці [6, c. 26].

Фахівцям в області складської логістики відомо, що при правильному використанні складської організації витрати на техніку й енергоносії можуть бути зменшені в кілька разів. Це можливо завдяки застосуванню сучасного економічного, високоефективного й надійного вантажопідйомного встаткування на складах й у цехах з інтенсивним вантажообігом у сполученні із засобами малої механізації й штабелерами на мало завантажених ділянках технологічного циклу.

Підготовка до приймання та приймання: розвантаження товару, що надходить, перевантаження на навантажувальні засоби, перевезення із зони надходження на склад зберігання, або на склад комісіонування, якщо необхідна його обробка.

Після приймання вантажу Замовником проводиться процедура оприбуткування матеріалу.

Розміщення їх на зберігання, організація зберігання: використовується стелажне обладнання, стелажі палетні і глибинні.

При зберіганні з товаром не виконується ніяких операцій, отже, основна задача – оптимальне використання простору складу. Обмеження виникає при вирішенні завдання вільного доступу до кожного виду товару і при врахуванні принципу ФІФО («першим надійшов – першим пішов»).

Підготовка до відпустки і відпустку товарів: отримання товару із зони упаковки, проміжне зберігання до тих пір, поки товар не буде переданий замовникові, розміщення транспортних засобів, призначених для завантаження товару, навантаження на транспортний засіб.

Основними напрямками розвитку і вдосконалення транспортно-складського господарства на сучасному етапі являються:

централізація і спеціалізація;

комплексна механізація навантажувально-розвантажувальних робіт;

організація контейнерних перевозок;

використання універсальної тари;

впровадження нових форм внутрішньо-виробничого госпрозрахунку в усі ланки цього господарства. [8, c. 225].

Основним шляхом раціоналізації транспортно-складського господарства має стати комплексність розвитку всіх його складових:

транспортних засобів, навантажувально-розвантажувальних пристроїв;

складських комплексів;

багатообробної виробничої тари;

внутрішніх транспортних шляхів;

зв'язку;

виробничо-технічної бази для технічного обслуговування і поточного ремонту транспорту і навантажувально-розвантажувальних пристроїв [1, c. 34].

Таким чином, можна зробити висновок, що складське господарство є важливою складовою частиною інфраструктури торгівлі, однак стан його розвитку в Україні не відповідає сучасним вимогам. Серйозної уваги потребує реконструкція і технічне переозброєння існуючих складів. Тому проектування складів необхідно здійснювати з урахуванням наступних факторів:

1. Застосування найбільш сучасних технологій обробки матеріальних потоків.

2. Використання вантажно-розвантажувальної техніки нового покоління.

3. Широке використання нових видів універсальних і спеціальних стелажів.

4. Впровадження сучасних автоматизованих систем управління зі сканерами штрихових кодів.

5. Розвиток систем автоматизації складських операцій.

6. Розрахунок економічних показників і визначення періоду окупності.

Отже, на сучасних етапах розвитку економіки транспортно-складські господарства переходять сучасний принцип діяльності, що забезпечує стійку систему поточного і оперативно-виробничого