Українські замовляння як жанр фольклору

Або ж, просто говорила:

«Ішла чорна дівка

З чорними відрами

По чорну воду.

Відра колихнулись –

Вода розлилася,

В раби Божої (ім'я)

Кров утялася».

У зв'язку з тим, що ми живемо у сільській місцевості, тримаємо худобу, з якою інколи трапляються якісь нещастя. Але й тут допоможе Раїса Іванівна, особливо корівкам, таким замовлянням:

«Молюся Богу, Матері Божій, всім Святим його, Святому Георгію, хортів припинающому. Як сімом псам не розвиватися, так і хортам мої скотини (такої-то масті) не чіпати!»

Або:

«Помолімся Богу і Матері Божій, Пречистій Святій, і всім святим, преподобним. Під сонцем під жорстоким і під лісом, під чорним, під високим, там стоїть верба: під тою вербою сімсот коренів, і на той вербі сімсот канатів, і на отих канатах сидить цар Хан і цариця Ханиця; і прошу я царя Хана, і царицю Ханицю, і власників їх, і допоможіте, і вийміте три зуба лихих з рижого коня, з крові чорної, з кості жовтої, з шерсті рижої!»

Старенькі бабусі, колишні доярки, що раніше працювали на фермі, пригадують, що часто корови давали мало молока або доїлися з кров'ю. Це найчастіше траплялося влітку, коли корови ставали буйними. А інколи траплялося таке, що телята відставали від череди і губилися. Деякі з них пізніше знаходилися.

Якщо корова доїться мало або з кров'ю, неспокійна, говорять:

«Першим разом. Господнім часом

На синім морі лежить камінь

На камені – камінна корова

Каміннеє вим'я, каміннії дійки

Тому теляті тої матері не ссати

Корова, корова (назвати масть)

Од чого тобі сталось?

Од поганих речей? З поганих глаз?

Щоб ти не боліла, не хворіла,

Костей не ломила,

Молочні жили наповнила

Ранньою зорьою, росою

Я со словами, а Бог з поміччю».

Знайшовши загублене телятко, промовляють, окропляючи його священою водою, яку потрібно набрати до схід сонця так, щоб ніхто не бачив:

«Добрий день тобі, вода Уліяна!

Я прийшла не води брать,

Я прийшла молока прохать:

Молока густого, сиру товстого,

А сметани доброї».

Отже, співтворчість наукової медицини і народної – нагальна потреба часу, наше майбутнє джерело невичерпних, дуже часто універсальних лікарських засобів. Звичайно, з народної медицини годиться викинути (як данину минулому) елементи окультизму. А з офіційної – її надмірну упередженість, недовіру і майже повне незнання як етичних підвалин медицини, так і її основної галузі – фітотерапії. Третє тисячоліття неодмінно стане для української народної медицини потужним проривом на лікувально-профілактичній ниві.

 

 

Досліджуючи одну із галузей народної духовної культури, я зрозуміла, що замовлянням в українській фольклористиці не пощастило так, як, наприклад, пісням, ні у збиранні, ні у публікаціях, ні у дослідженнях.

Протягом науково-дослідницької роботи мені вдалося опрацювати деякі відомі джерела про походження найменш вивченого шару національної словесності.

Крім цього, спробувала проаналізувати власне жанрові особливості формотворення замовлянь, символіку поетичних і синтаксичних фігур, засоби їхньої художньої організації, а також зв’язок текстів з обрядами супроводження. Так, основною формою будови ритуальних текстів є речитативна мова, а головною фігурою виступає паралелізм, від якого походять інші тропи, зокрема метафора, метонімія, порівняння, гіпербола. Суттєвою структурною ознакою замовлянь є діалог.

Я простежила, що замовляння, звичайно, мають безпосереднє відношення до календарно-обрядової поезії, так як являються їхньою невід'ємною частиною. А особливо це простежується в українських народних піснях календарно-обрядового циклу. Свята мали магічний характер, і тому практичне призначення обрядових дій зумовило поширення їх на всі галузі селянського господарства: на людей, худобу, птицю тощо. Святкові обряди мусили показати господарю майбутнє, захистити від біди, покращити матеріальний стан і принести щастя.

Під час роботи цікаво було дізнатися, що магія слова має надзвичайно важливе значення у народній медичній практиці. У цьому пересвідчилась, зустрівшись із знахаркою рідного села Таран Р. І., від якої зібрала зразки замовлянь, що мають безпосередній вплив на покращення стану хворого, бо сугестія, навіювання шляхом замовлянь, – традиційний, узвичаєний у нашому народі засіб лікування.

У ході дослідження мені стало відомо, що замовляння так чи інакше пов'язані з вирощуванням культурних рослин у сільськогосподарській місцевості, тому вирішила зібрати зразки деяких текстів. Місцями їх вивчення стали села Березівка, Загризове, Баранове Шевченківського району та село Просянка Куп'янського району.

Часто люди використовують замовні тексти під час саджання та обробки культурних рослин, зняття стресу, зупинці крові і т. д., не підозрюючи те, що вони користуються замовляннями. І тому, передаючись із покоління в покоління, вони стали невід'ємною частиною нашого буття.

Вивчаючи замовні тексти, я класифікувала їх на види: від хвороб, для сільськогосподарських культур та для лікування тварин.

Звідси випливають практичні наслідки для науки. Збирання, систематизацію та аналіз текстів замовлянь необхідно, звичайно, продовжувати. Проте так само необхідно ясно здавати собі справу з того, що прямі джерела поповнення наших знань про замовляння стрімко вичерпуються. Тому паралельно треба розробляти методику використання непрямих джерел, здатних, нехай і частково, поповнити вже безповоротно втрачене або втрачуване.

 

 

1. Берковець В. Мовні особливості українських народних замовлянь // Українська мова та література (газета). – 1998. – №18.

2. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнограф. Нарис / Худож. – оформлювач Л. Д. Киркач-Осипова. – Харків: Фоліо, 2007.

3. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: Пісні, прислів’я, загадки, скоромовки / Упоряд. Н. С. Шумада. – К. : Веселка, 1989.

4. Новикова М. Прасвіт українських замовлянь / Українські замовляння / Упоряд. М. Н. Москаленко. – К. : Дніпро, 1993.

5. Скуратівський В. Дідух: Свята українського народу. – К. : Освіта, 1995.

6. Скуратівський В. Місяцелік. Український народний календар. – К. : Мистецтво, 1993.

7. Українське народознавство: Навч. посібник / За ред.. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. – Львів: Фенікс 1994.

8. Українські традиції і звичаї: Для дітей середнього шкільного віку / Авт. – упорядники В. М. Скляренко, А. С. Шуклінова, В. В. Сядро. – Харків: Фоліо, 2006.

9. Українські чари / Упоряд. О. М. Таманчук. – К. : Либідь, 1992.

10. Чубинський П. Мудрість віків. У 2-х книгах. Книга 2. – К., 1995.

11. Шкода М. Н. Традиції і свята українського народу. – Донецьк: ТОВ Ш67 ВКФ «БАО», 2008.

12. Ятченко В. Замовляння та їх значення для вивчення ментальності українців / Народна творчість та етнографія. – 1996. – №1.