Наука цивільного права в СРСР та УРСР на різних етапах розвитку

2) немайнові відносини, які виникають з приводу об'єктів творчої діяльності. До них належать різні твори науки, техніки, літератури, мистецтва, в яких втілена творча діяльність особистості. На відміну від вказаних вище особистих немайнових відносин дані відносини характеризуються тим, що духовні блага, з приводу яких виникають ці суспільні зв'язки, мають власне суспільне буття, яке не залежить від особистості як такої, хоча саме її творчим зусиллям вони зобов'язані своєю появою. Своєрідністю цивільно-правового регулювання даних відносин є те, що внаслідок останніх у автора відповідного твору поряд з немайновими правами виникають також деякі майнові права;

3) організаційні відносини, які не мають уже такого зв'язку з особистістю учасника відповідного суспільного відношення. На перший план в них виходить організуюче начало, яке виникає внаслідок немайнових акцій учасників даних суспільних зв'язків. Значна частина організаційних відносин регулюється адміністративним правом, але це не виключає актуальності вирішення питання щодо цивільно-правового регулювання тих організаційних відносин, які ґрунтуються на началах координації, оскільки організаційні відносини, на думку проф. М. Агаркова, це «відносини влади і підпорядкованості» [6, с. 58-59].

 

 

Після Жовтневої революції 1917 р. в Російській імперії погляди вчених на цивільне право були переглянуті в напрямі визнання несумісності товарно-грошових відносин із соціалізмом та необхідності розвитку безеквівалентного розподілу матеріальних благ, який повинен здійснюватися поза будь-яким цивільним правом. У зв'язку з цим наукові праці цього періоду переважно зводилися до критики буржуазного цивільного права та виявлення його експлуататорського характеру.

З переходом до нової економічної політики спостерігалося часткове відновлення досоціалістичних поглядів на цивільне право та активне звернення до класичних цивілістичних інститутів. Відображення компромісного стану вітчизняної цивілістики того періоду знаходимо в побудові і змісті Цивільного кодексу УРСР 1922 p., що ґрунтувався на ідеї тимчасового співіснування приватних і соціалістичних відносин з перспективою повної відмови від перших у майбутньому. В цей період поширення набула так звана мінова концепція, згідно з якою цивільне право розглядалося як форма опосередкування приватновласницьких, товарних відносин. Як результат посилення тенденції до заперечення всього буржуазного в соціалістичному суспільстві того періоду, сама назва «цивільне право» в деяких випадках замінювалася на термін «господарське право», яке в той період за своєю сутністю нічим не відрізнялося від цивільного права.

З огляду на багатоукладність вітчизняної економіки в цей період значне поширення отримала теорія двосекторного права. Прихильники цієї теорії вважали, що наявність приватного сектору в економіці країни обумовлює існування цивільного права, а наявність соціалістичного сектору – господарського права. Останнє, на їх думку, повинно регулювати відносини всередині громадського сектору народного господарства, які втратили товарний характер і тому повинні регулюватися в порядку плановості та підпорядкованості.

Поряд з теорією двосекторного права в цей період з'явилася теорія єдиного господарського права, згідно з якою багатоукладність в економіці не може призвести до багатоукладності в праві, подібно тому, як багатоукладність в економіці не веде до багатоукладності в державі. За цією теорією, всі майнові відносини, незалежно від того, в якому секторі народного господарства вони виникають, а також відносини з управління народним господарством повинні регулюватися єдиним господарським правом.

Підставою становлення цієї теорії виступив взятий в цей період курс на подолання багатоукладності в економіці за рахунок розширення соціалістичного сектору і витіснення приватного. В 1936- 1938 pp. теорія єдиного господарського права була оголошена шкідливою з відповідними наслідками для її прихильників в той трагічний період вітчизняної історії.

Пріоритети планово-адміністративної соціалістичної економіки обумовили зосередження вчених переважно на дослідженні питань державної соціалістичної власності, планових договорів та відповідних їм господарських зобов'язань, юридичної особистості соціалістичних організацій тощо. Значна увага приділялась проблемам системи права, предмету і методу цивільного права [3, c. 52-53].

У другій половині 50-х років XX ст. відроджується ідея господарського права, прихильники якої намагаються обґрунтувати існування поряд з цивільним правом іншої самостійної галузі – господарського права. Прихильники цієї теорії виходили з тези про те, що майнові відносини громадян повинні регулюватися цивільним правом, а відносини між соціалістичними організаціями, які виникають у зв'язку з організацією та здійсненням їх господарської діяльності, – господарським правом. У розвиток цих ідей пропонувалося поряд з Основами цивільного законодавства і Цивільним кодексом прийняти Основи господарського законодавства або Господарський кодекс.

Основним недоліком цієї теорії було те, що вона вела до відриву правового регулювання товарно-грошових відносин, які складаються між організаціями, від інших товарно-грошових відносин та злиття їх правового регулювання з правовим регулюванням зовсім інших за своєю природою відносин з управління господарською діяльністю соціалістичних організацій. Законодавець не сприйняв ідею господарського права, а проведена в середині 60-х років минулого століття кодифікація цивільного законодавства законодавчо закріпила теоретичні розробки прихильників єдиного цивільного права про необхідність єдиного правового регулювання всіх майнових відносин незалежно від їх суб'єктного складу і сфери функціонування. В 1961 р. було прийнято Основи цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік, а в 1963 р. – ЦК УРСР.

Ці законодавчі акти цивільного законодавства юридично закріпили існуючу в країні планову економіку та визначили подальший напрям розвитку вітчизняної цивілістичної думки. Наукові дослідження, які проводилися в наступні періоди, значною мірою були зорієнтовані на розробку юридичних конструкцій, які юридично забезпечують плановий вплив на товарно-грошові відносини. Внутрішня суперечливість та неефективність планової економіки обумовила відповідні вади теоретичних концепцій, розроблених на її основі. З'ясувалося, що теорія складного юридичного складу, що включає план та укладений на його основі договір, не дозволяє використовувати всі переваги договору як унікального правового інструменту і значною мірою перетворює його на юридичну фікцію з ознаками публічно-правового акта. У цей період (так званий радянський період) значний внесок у розвиток вітчизняної науки цивільного права зробили: професори В. І. Бошко, С. Й. Вільнянський, М. Й. Бару, В. М. Гордон, С. Н. Ландкоф, Г. К. Матвеев, Ю. Г. Матвеев, В. П. Маслов, О. А. Пушкін, Д. В. Боброва, О. А. Підопригора [2, c. 33].

 

 

На основі викладеного вище можна визначити, що існувало безліч точок зору, поглядів, ідей щодо предмета цивільного права, які відстоювали різні автори. Ця проблема має дискусійний характер в науці, і сьогодні вона потребує подальшої розробки, а саме: визначення цивільного права та господарського права, їх існування паралельно або тільки однієї галузі права, співвідношення корпоративного і цивільного права тощо. Вважається, що з прийняттям Цивільного і Господарського кодексів України законодавець однозначно вирішить питання щодо співіснування цивільного права і господарського права, але наукова дискусія стосовно цього питання на цьому не припиниться, а, імовірніше за все, триватиме ще досить довго.

З переходом від планової до ринкової економіки відбувається істотна зміна в підходах і напрямах розвитку вітчизняної цивілістичної думки. Багато концепцій були переглянуті. Зокрема пішли в минуле теорія єдності державної соціалістичної власності, господарського договору та господарського зобов'язання, окремі наукові поняття (право особистої власності, нетрудовий дохід тощо). Пріоритетна увага почала приділятися інститутам приватної власності, інтелектуальній власності, підприємницьким товариствам, правочинам з нерухомістю, обмеженим речовим правам тощо. Наведене свідчить про початок нового етапу в розвитку вітчизняної цивілістичної науки.

 

 

1. Гращенкова І. Цивільне право //Історія України. – 2007. – № 20. – C. 3-47; Історія України. – 2007. – № 44. – C. 2-44

2. Громенко Ю. Розвиток ідей та уявлень про предмет цивільного права в дореволюційний час і радянський період //Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 4. – C. 31-33.

3. Майданик Р. Українська цивілістика: дореволюційний і радянський періоди //Юридична Україна. – 2009. – № 1. – C. 49-55.

4. Нелін О. Спадкове право УРСР за Цивільним кодексом 1922 р. //Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 4. – C. 32-35.

5. Харитонова Є. Перші кодифікації цивільного законодавства в Україні XX і XXI століть: збереження старого та початок нового права //Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 3. – C. 61-72

6. Шаркова І. IUDICIA BONAE FIDEI: історичні витоки застосування аналогії права та звичаєвих норм у цивільному процесі //Юридична Україна. – 2007. – № 3. – C. 58-63